Програми урядів за 35 років української економіки: від фінансової стабілізації до… фінансової стабілізації

24.08.2026, 09:49 mind.ua

За 35 років незалежності Україна пережила зміну двох десятків урядів – уряд Сергія Корецького загалом вже 21-й. Деякі Кабінети Міністрів працювали по кілька років з майже незмінним складом, інші протрималися не більше року.Перший Кабмін незалежної України під керівництвом Вітольда Фокіна у 1991-1992 роках зіткнувся з наслідками розпаду СРСР – стрімким падінням виробництва, гіперінфляцією, кризою неплатежів та загрозою дефолту. Після стабілізації української економіки до кінця 1990-х та періоду її активного зростання до другої половини 2000-х, у 2008–2009 роках країна увійшла до фази світової фінансової кризи, з впливом якої розбирався уряд Юлії Тимошенко.Найбільшим масштаб викликів став після 2014 року – з початком російсько-української війни. Окупація частини території України вимагали від Кабміну Арсенія Яценюка жорстких заходів щодо стабілізації економіки та недопущення розбалансування державних фінансів. А згодом урядам під керівництвом Володимира Гройсмана та Олексія Гончарука вже доводилося шукати джерела зростання та способи прискорення реформ.Але найбільшим випробуванням для Кабміну Дениса Шмигаля, каденція якого тривала понад п'ять років, став спочатку період пандемії COVID-19, а потім –повномасштабне російське вторгнення у 2022 році. Ці події змістили фокус економічної політики у бік збереження макростабільності, підтримки бізнесу, залучення зовнішнього фінансування, поточного відновлення критичної інфраструктури. Водночас Україні потрібно реалізовувати структурні реформи для європейської інтеграції, можливості збільшення інвестицій та створення умов для майбутнього післявоєнного зростання. Ці пункти залишаються серед головних завдань для нового Кабміну Сергія Корецького.Mind розібрав, як за 35 років змінювалися пріоритети українських урядів – від перших спроб збудувати ринкову економіку та провести реформи до управління країною в умовах повномасштабної війни.Основні макропоказники економіки України за останній повний рік перед початком роботи нового Кабміну(період – від початку російсько-української війни, 2013 рік – останній мирний рік перед війною)Індикатори2013 рік2015 рік2018 рік2019 рік2024 рік2025 рікПрем'єр-міністрАрсеній Яценюк (2014-2016)Володимир Гройсман (2016-2019)Олексій Гончарук (2019-2020)Денис Шмигаль (2020-2025)Юлія Свириденко (2025-2026)Сергій Корецький (2026-?)Річний темп реального ВВП, %0-9,83,33,22,91,8Номінальний ВВП, $ млрд183,390,6130,8153,8190,7214,2ВВП на душу населення, $4030,32115,43095,13659,85389,55866Інфляція (грудень до грудня), %0,543,39,84,1128Курс гривні до $ (на кінець року)8 грн/$24 грн/$27,7 грн/$23,3 грн/$42 грн/$42,4 грн/$Міжнародні резерви, $ млрд20,413,320,825,343,857,3Держборг, % ВВП39,972,359,954,687,199,6Експорт товарів, $ млрд63,338,147,450,241,640,4Іноземні інвестиції, $ млрд2,84,32,95,23,32,5Джерела: Держстат, НБУ, Мінфін, МВФ, Світовий банк, інші офіційні та відкриті дані. Показники в джерелах можуть відрізнятися внаслідок відмінностей у методиці розрахунку та статистичних коригувань⇓ 1991-1994: перші кроки нової економіки Перші роки незалежності відзначились періодом глибокої кризи. Після розпаду СРСР Україна втратила звичні господарські зв'язки, а спроби одночасно утримати виробництво та фінансувати державні витрати за рахунок грошової емісії призвели до гіперінфляції. У 1992-1994 роках зростання цін обчислювалося сотнями та тисячами відсотків – у 1993 році було зафіксовано пік інфляції на рівні близько 10200%, а реальний ВВП за три роки скоротився майже на 50%. Зокрема, лише за 1994 рік падіння ВВП становило майже 23%.У цей період змінилося три уряди. З серпня 1991 року до жовтня 1992 року Кабмін очолював Вітольд Фокін, після нього до вересня 1993 року – Леонід Кучма. Потім до червня 1994 року обов'язки прем'єр-міністра виконував Юхим Звягільський, а у червні того ж року постійним прем'єром став Віталій Масол, який залишався на цій посаді до початку 1995 року. Робота цих урядів мала переважно антикризовий характер і була зосереджена на збереженні керованості економіки, переході до ринкових механізмів та створення базових інститутів незалежної фінансової системи.Зокрема, було запущено перші етапи приватизації та лібералізації цін, сформовано основи власної банківської та податкової систем, запроваджено український карбованець як тимчасову національну валюту. Уряди Фокіна, Кучми та Масола не мали власної програми діяльності, вони спиралися на надзвичайні декретні повноваження та президентсько-парламентські документи.⇓ 1995-1999: запровадження гривні та боротьба з загрозою дефолтуПерші ознаки макроекономічної стабілізації країни почали проявлятися лише у другій половині 1990-х. Період відрізнявся підвищеною політичною нестабільністю: за ці роки в Україні змінилося чотири уряди. У березні 1995 року Кабмін очолив Євген Марчук (до червня він залишався виконувачем обов'язків прем'єра), у травні 1996 року його наступником став Павло Лазаренко, у липні 1997 року прем'єрське крісло зайняв Валерій Пустовойтенко, а у грудні 1999 року керівництво Кабміном перейшло Віктору Ющенку.Усі уряди просували власні економічні програми. Кабмін Євгена Марчука у 1995 році підготував програму стабілізації та структурних реформ, але парламент її так і не затвердив. Програма уряду Павла Лазаренка у 1996 році була загалом схвалена Верховною Радою: вона була спрямована на відновлення виробництва, зниження інфляції та скорочення бюджетного дефіциту, зменшення податкового тиску, залучення інвестицій.Програма, розроблена Кабміном Валерія Пустовойтенка 1998 у року, так і не була затверджена парламентом. Уряд Віктора Ющенко розробив програму «Реформи заради добробуту», яку Рада підтримала у квітні 2000 року. Вона передбачала фінансову стабілізацію, податкову реформу, дерегуляцію бізнесу, розширення приватизації та створення умов для економічного зростання.Незважаючи на турбулентність у виконавчій владі, економічна ситуація в країні поступово покращувалась. Темпи падіння ВВП з 12,2% у 1995 році до 1999 року сповільнилося до 0,2%, рівень інфляції після 500% у 1994 році, у 1995-1999 роках зменшився до двозначної цифри. У 1996 році було проведено грошову реформу та введено національну валюту – гривню (якій у вересні виповнюється 30 років).Прискорилася приватизація: у 1995 році було продано приватним власникам близько 1,3 тис. великих та середніх підприємств, у 1996 році – ще майже 2 тис. Також у 1996 році уряду вдалося скоротити до 3,2% ВВП дефіцит держбюджету – це мінімальний рівень з моменту проголошення незалежності.Тим не менш, фіскальна та фінансова системи залишалися слабкими, а держава залежала від зовнішніх запозичень. Державний борг зріс з 21% ВВП у 1996 році до 44,8% ВВП у 1998-му та майже до 50% ВВП у 1999-му, причому зовнішній борг за той же період збільшився з 18,8% до 37,2% ВВП. Тому російська фінансова криза 1998 року відчутно вплинула і на Україну – вона вдарила не лише по попиту на український експорт (торгові зв'язки з пострадянськими країнами залишалися дуже міцними), але й практично перекрили доступ держави до зовнішнього фінансування.У результаті реальний ВВП України у 1998 році впав приблизно на 2%, а міжнародні резерви Національного банку (НБУ) до кінця року опустилися нижче за $1 млрд.На тлі відтоку капіталу та девальвації гривні Україна опинилася на межі дефолту і була змушена домовлятися про фінансову підтримку з МВФ. У вересні 1998 року фонд схвалив для України трирічну програму на $2,23 млрд, паралельно було проведено реструктуризацію короткострокових зобов'язань перед внутрішніми та зовнішніми кредиторами.⇓ 2000-2007: зростання економіки на «старій» моделі управлінняСправжній економічний підйом в Україні почався у 2000-х. Зокрема, у 2000 році ВВП збільшився на 5,9%, у 2001-му – на 8,8%, а у 2003-2004 роках – на 9,5% та 11,8% відповідно. У 2001-2007 роках економіка зростала в середньому приблизно на 7,5% щорічно.У цей час зміна складу уряду теж відбувалася досить часто. Після звільнення Віктора Ющенка з посади прем'єр-міністра, з травня 2001 року головою Кабміну був Анатолій Кінах, у листопаді 2002 року його змінив Віктор Янукович, з грудня 2004 року до серпня 2006 року тимчасово виконуючими обов'язки прем’єра були Микола Азаров, Юлія Тимошенко та Юрій Єхануров, у серпні 2006 року на посаду прем'єр-міністра повернувся Янукович, який керував урядом до грудня 2007 року, після чого прем'єрське крісло знову дісталося Тимошенко.Кабмін Кінаха робив ставку на розвиток підприємництва та підвищення бізнес-активності, оздоровлення фінансів підприємств та структурні зміни в економіці. Програма уряду Януковича, ухвалена у 2002 році, передбачала зміни в оподаткуванні, скорочення заборгованості з відшкодування ПДВ, збільшення обсягів приватизації та підвищення інвестиційної привабливості.Після Помаранчевої революції уряд Тимошенко затвердив програму «Назустріч людям», яку в лютому 2005 року схвалила Верховна Рада. Загалом ця програма багато в чому повторювала ідеї минулих складів уряду: зниження фіскального навантаження, покращення інвестиційного клімату, розвиток конкуренції та активна участь держави у забезпеченні зростання реального сектору.Втім, економічне піднесення з початку 2000-х навряд чи можна вважати результатом реалізації єдиної та послідовної стратегії виконавчої влади, воно було зумовлене насамперед сприятливою зовнішньою кон'юнктурою.Підвищення світових цін на сталь, розширення експорту української продукції на зовнішні ринки, збільшення притоку інвестицій та внутрішнього споживання створили умови для одного із найтриваліших періодів зростання за часи незалежності. Тільки у 2005-2007 роках експорт товарів зріс з $35 млрд до майже $50 млрд, а приплив прямих іноземних інвестицій у 2007 році сягнув 5,6% ВВП.⇓ 2008-2013: від світової кризи до нової стагнаціїУкраїна залишалася сильно залежною від експорту товарів з низькою доданою вартістю – насамперед сільгосппродукції та металів, а дешеве зовнішнє фінансування хоч і стимулювало швидке зростання внутрішнього кредитування та імпорту, але призвело до накопичення серйозних дисбалансів в економіці, які проявили себ