Друзям все, ворогам – закон, або Навіщо НБУ взявся за оборонні закупівлі

15.09.2025, 09:49 mind.ua

Національний банк України наприкінці серпня поділився зі світом новими рекомендаціями та роз’ясненнями щодо здійсненнями банками заходів у галузі фінансового моніторингу та фінансового контролю. У цьому роз’ясненні передусім йшлося про царину оборонної промисловості – зокрема закупівлі товарів військового й оборонного призначення коштом державного бюджету. Чому нібито правильна антикорупційна та регуляторна справа на повірку виявляється ударом одразу по комерційних банках і приватних виробниках продукції подвійного призначення, у колонці Mind розповів Дмитро Нікіфоров, власник ЮНІТРЕЙД МАРКЕТ та криптостартапу HitBit Pro.Національний банк дуже засмучується через наявність корупції у цій галузі – як, в принципі, всі, окрім уряду та правоохоронних органів – тому вирішив перекласти проблеми «з хворої голови на здорову»: моніторинг корупції в оборонних закупівлях, на думку функціонерів НБУ, мають вести саме банки.Ще раз, хто не почув: перевіряти добропорядність учасників угод з закупівлі продукції оборонного та військового призначення та перевіряти відповідність цін у цих угодах та доцільність самих угод мають банки.Одразу постає питання: а що, в Україні недостатньо відповідних контролюючих, антикорупційних та правоохоронних органів?Маємо ДБР і СБУ, НАЗК і БЕБ, НАБУ і САП та ще численну кількість абревіатур, що безпосередньо залучені до боротьби з корупцією в «оборонці», але, схоже, мало що роблять по справі. Тож крайніми вирішено зробити банкірів, які відтепер мають відстежувати всі угоди в оборонній галузі, перевіряти їх на відповідність та адекватність цін і так далі. В підсумку стате геть не зрозумілим, чим банки відрізняються від згаданих вище структур, займаючись фінмоніторингом та хіба що не оперативно-розшуковою діяльністю.Мотивація до цього виглядає начебто правильною: Нацбанк вирішив зосередитись на «оборонці» та відшукувати і карати тих, хто укладає угоди за завищеними цінами.При цьому НБУ посилається на нормативні документи, що свідчать про право та можливість банків витребувати документи до угоди. З одного боку, банк справді може проводити моніторинг і справді має повноваження питати про документи. З іншого, він не має вести розслідування, а визначення вартості продукції подвійного призначення є взагалі непритаманною йому функцією.Я вже не кажу, наскільки збільшиться обсяг роботи у банкірів: по суті, вони мають створити цілу нову інфраструктуру, що опікуватиметься виключно оборонними контрактами. А ще допусками, витребуванням, зберіганням та оцінююванням угод, а ще – секретністю.І це наше наступне питання: доступ до інформації з грифом «цілком таємно». Багато контрактів, що їх виробники укладають із Міністерством оборони України, є цілком утаємниченими – зі зрозумілих причин і на час воєнного стану.То що ж пропонує Нацбанк? Призначити уповноважених працівників, отримати доступи, дозволи та погодження в СБУ – і моніторити контракти, як зазвичай. Дуже хочеться подивитись на ті банки та на тих співробітників, що забажають влізти в цю історію – з її бюрократичними перепонами, не цілком зрозумілими політиками щодо таємниці, процесами отримання дозволів на доступ до інформації різного рівня, на доступ до державної таємниці і т. ін. Натомість банки нічого не виграють: як і раніше, вони отримуватимуть свої невеличкі кошти за розрахунково-касове обслуговування цих операцій.Тобто, як видається, зараз штучно обмежується відкрита і цивілізована конкуренція: вручну формується невеликий перелік банків, в яких обслуговуватиметься вся оборонна галузь. Адже жоден притомний комерційний банк при тямі не захоче зв’язуватись з історією про доступ до державної таємниці та моніторингом державних оборонних контрактів. Абсолютно зрозуміло, що не варта справа заходу.Скидається на те, що останнє роз’яснення від Національного банку України має на меті відрізати всю банківську систему, орім обраних інституцій, від обслуговування оборонних контрактів. Тобто насправді немає ніякої боротьби з корупцією в царині оборонних контрактів, а є:видимість боротьби з корупцією в «оборонці» тамонополізація оборонних контрактів визначеними банками.Якими саме банками? Покаже найближчий час.Але це – не всі негаразди, які може спричинити пересічне, здавалося б, роз'яснення НБУ.Схема, що описана вище, є надзвичайно дієвим інструментом боротьби з небажаними постачальниками і виробниками військового обладнання та матеріалів. Завдяки існуванню обмеженого кола банків, що матимуть справу із оборонними угодами, вони просто не матимуть можливості працювати. Поточна ситуація, коли небажані постачальники «ріжуться» на рівні Prozorro чи міністерства, за що доводиться ходити до суду чи виправдовуватись перед ЗМІ, здаватиметься ліберальною.Тепер конкурентів та норовливих виробників можна буде позбавлятись на рівні банківського обслуговування.Підсумую. Через складність та ризиковість процедури фінансового моніторингу оборонних контрактів на цьому ринку лишиться кілька банків. Доброчесний виробник, який отримає відмову в банківському обслуговуванні через те, що фінмон не побачить доцільності чи вважатиме ціни неадекватними, не матиме альтернативи.Складається конструкція, за якої в обраних постачальників за військовими контрактами все буде добре, а в інших – ніяк. Тоді справді завищені ціни нікого не хвилюватимуть, а на папері їм буде надаватись вигляд ринкових та таких, що не викликають сумнівів.Наступне. Надання допусків до секретних контрактів банківським працівникам – щонайменше представникам служб безпеки банків та служб фінансового моніторингу – значно збільшує ризики витоку даних. Що більше осіб читають секретний документ, то менш секретним він стає.Постає питання: чи довго Нацбанк творитиме неподобства, що йому їх наказали творити чи він сам їх вигадав, перекладаючи всі проблеми на банківську систему України? Правильнішим рішенням було б не змушувати комерційні фінансові установи дізнаватись ринкову вартість тротилу та отримувати доступ до державної таємниці – в обмін на кількасот доларів за розрахунково-касове обслуговування.Займатись таким моніторингом мають відповідні та відповідальні структури, які вже і без роз'яснень НБУ мають право та повноваження витребувати документи із грифом “цілком таємно”.Резюмуючи, цікавить, кому взагалі потрібні рішення, що протирічать здоровому глузду та всім стандартам прагматичного підходу?Роз’яснення НБУ виглядає як спроба монополізувати обслуговування оборонних контрактів на користь обраних банків та створити інструмент ізоляції небажаних постачальників військової продукції у державних закупівлях. Але яка б там насправді не була мета Нацбанку, будемо мати великі проблеми саме для доброчесних зброярів. Якось це виглядає не дуже.Про автораДмитро Нікіфоров – засновник багато підприємств у різних сферах бізнесу, в тому числі у фінансовому секторі (ТОВ «ТРІЙКА КАПІТАЛ», ТОВ «ТАЙГЕР ІНВЕСТ»), консалтинговому бізнесі та у сфері надання юридичних послуг (ТОВ «ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО «СТАЙЛІНГ»), фармацевтиці (мережа аптек «ОМЕГА»), деякий час зосередився на розвитку компаній з управління активами: ТОВ «КУА«ДОБРОМИЛЬ» та ТОВ «КУА «АЛЬЯНС – КЕПІТАЛ».Відомий широкому загалу завдяки проекту VODA UA.Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.