Як отримати максимальний урожай кукурудзи у 2025 році
Стабільно використовувати потенціал кукурудзи з року в рік — заповітна мрія тих, хто вирощує жовто-качанну і не планує від неї відмовлятися навіть на тлі минулого екстремально посушливого року. У цьогорічну посівну деякі регіони України входять із практично сухою землею, і це новий виклик для сільгоспвиробників. Сьогодні йтиметься про те, як мінімізувати кліматичні ризики та зібрати рентабельний урожай. Працюючи в умовах підвищених температур та недостатньої вологи, селекціонери компанії «Маїс» є кращими експертами у цьому питанні.
Кліматичні гойдалки, які відбуваються у світі та в Україні зокрема — одна з головних проблем сучасного агровиробництва, але такі періоди вже були й фази потепління / похолодання мають певну циклічність.
— Привабливість кукурудзи зростає, і це теж частина циклічності. Війна в Україні та закритий експорт зменшили у 2023 році внутрішню зацікавленість культурою, але так само посівні площі кукурудзи убували по всьому світу. У Бразилії, Аргентині, Європі сіяли менше кукурудзи через кон’юнктуру ринку, а не через війну, — каже Микола Федько, генеральний директор НВКФ «Компанія Маїс».
Після сприятливих погодних умов 2021‒2023 років торішня посуха, яка супроводжувалася також високими температурами, призвела до суттєвого недобору урожаю. В Україні середня врожайність кукурудзи становила 6,43 т/га, а це один із найнижчих показників за останні роки. У деяких господарствах рослини навіть не запилилися. І це за умови, що у посівну українські аграрії увійшли з рекордними запасами вологи у ґрунті.
Натомість цьогорічне забезпечення ґрунтовою вологою викликає занепокоєння, адже у деяких регіонах запаси її критично малі, зокрема в центральних та південних областях.
— З огляду на прогнози, 2025 рік знову може бути посушливим, тому аграріям варто підготуватися заздалегідь. Якщо йдеться про посушливий період, ще й без запасів вологи, це означає, що кукурудза чи будь-яка інша сільськогосподарська культура буде використовувати тільки вегетаційні опади. А це мало, ризик дуже великий.
Важливий період для кукурудзи — запилення: 10 днів до викидання волоті та 20 днів після. У цей час рослина найбільше потребує вологи. Високі температури (+35 °C і вище) справді можуть впливати на синхронізацію цвітіння чоловічих та жіночих суцвіть, прискорити викидання волоті, інколи призводити до її висихання, стерилізації пилку або зниження його життєздатності.
Завдання аграріїв — мінімізувати вплив негативних факторів. Найперше, як зазначає Микола Федько, слід ставити досяжні цілі, зважаючи на ґрунтово-кліматичні, технічні та фінансові умови, у яких працює господарство. Йдеться про правильний вибір гібридів, ресурсоощадних технологій, розрахунок витрат та урожайності. Далекий від реальності прогноз урожайності — собі ж у збиток.
— Минулого року на лівобережній Дніпропетровщині збирали від 0 до 3 т кукурудзи з гектара. Коли планують отримати 5 т, а отримують три — це хоч якась економіка, що дозволила хоча б повернути вкладені кошти. Якщо планують 10, а отримують 0 — це катастрофа. Тому адекватне оцінювання своїх можливостей дуже важливе.
Кукурудза — культура помірних і тропічних широт, вона любить вологу. У культури високий коефіцієнт транспірації. Для формування врожаю, умовно 10 т з гектара, вона потребує приблизно 5‒6 тисяч кубів води на гектар. Нестача вологи змушує аграріїв сіяти посухостійкі гібриди.
— Часто аграрії не зовсім правильно розуміють поняття посухостійкості гібридів, у фермерів можуть виникати завищені очікування. Наприклад, якщо в регіоні не було дощів понад 100‒120 днів, кукурудза не сформує качан, навіть якщо це посухостійкий гібрид. Посухостійкість гібрида означає, що він здатний переживати стрес довше, ніж інші гібриди. Проте хибно думати, що посухостійкі гібриди дадуть високий урожай без води.
Важливо розрізняти жаростійкість (стійкість до високих температур) і посухостійкість (здатність витримувати нестачу вологи). Високі температури можуть шкодити навіть за наявності вологи, тоді як посуха — це дефіцит води, можлива навіть за низької температури. Якщо забезпечення вологою недостатнє, варто надавати перевагу гібридам з раннім ФАО, які проходять критичні фази розвитку до настання найбільш посушливого періоду.
— Ми рекомендуємо вибирати гібриди кукурудзи зернового типу з економними рослинами та високою холодостійкістю. Висів слід планувати раніше, щоб рослини пройшли критичний період цвітіння до настання спеки та максимально використали наявну вологу.
Для вирощування зерна за дефіциту вологи краще підходять низькорослі зернові гібриди, які споживають менше поживних речовин та вологи для формування вегетативної маси. Бажаними є гібриди зі швидким стартовим ростом, які швидше закривають міжряддя та зменшують випаровування вологи з поверхні ґрунту.
— Потрібно підбирати гібриди, здатні формувати стабільний мінімальний урожай — 5‒6 т/га, навіть за стресових умов і мінімальних витрат. Хоча результат у 10 т/га для південних регіонів торік був малоймовірним, стабільні 5‒6 т/га — цілком реальний показник. Для півдня України рекомендую формувати структуру посівів на 40‒50% із гомеостатичних гібридів, які забезпечують стабільний урожай за складних умов, а решту 40‒50% відводити середньопластичним гібридам, здатним як витримувати стрес, так і максимально реалізовувати потенціал за сприятливих умов. У південному Лісостепу та на півночі раджу збільшувати частку середньопластичних гібридів у структурі посівів. У західній частині України та на півночі, де посуха є рідкісним явищем, варто формувати посіви переважно з інтенсивних гібридів, залишаючи середньопластичні гібриди як страховий варіант на випадок несприятливих умов. Якщо планувати врожай на рівні 7‒8 т у посушливих умовах, то немає сенсу купувати супердороге насіння з потенціалом у 200 ц.
В умовах посухи ранньостиглі гібриди з ФАО 180‒220 можуть показувати такі самі результати, як гібриди з ФАО 400.
Важливим стають фактори, які дозволяють нівелювати загрози посухи: ранній висів, раннє збирання, екологічна стабільність, стресостійкість тощо. Так, у випробуваннях 2024 року різниці середньої урожайності у ранньостиглих гібридів (ФАО 200) та середньостиглими (ФАО 300‒400) були в межах 0,2 т/га, що не перевищувало 5%.
Основні науково-дослідні поля компанії «Маїс» розташовані на Дніпропетровщині, котра потребує посухо- та жаростійких гібридів. Велетенський досвід селекціонерів у вирощуванні кукурудзи в екстремальних умовах свідчить про те, що правильний підхід дає добрі результати.
Оскільки останні роки були сприятливими для кукурудзи, попит на посухостійкі гібриди тимчасово зменшився. Попри те, компанія і далі працює в цьому напрямку.
— Минулого року ми знову поповнили лінійку гібридів, адаптованих до стресових умов і досі зберігаємо позиції лідерів у стресостійких гібридах: ДМС Крок, ДМС Трістан, ДМС Сапфір, ДМС Гроно, ДМС Прайм та ін.
Та цього мало — вітчизняний виробник насіння кукурудзи прагне забезпечити широку присутність на ринку й охоплює різні регіони та напрямки вирощування кукурудзи. Його стратегія — наявність у портфоліо високоякісних гібридів для всіх кліматичних зон, адаптованих до різних умов вирощування.
— Західні та північні регіони України для нас не є традиційними ринками, оскільки раніше в нашому портфоліо бракувало конкурентоспроможних гібридів інтенсивного типу з високим потенціалом врожайності та швидкою вологовіддачею. Однак за останні 2–3 роки нам вдалося створити лінійку таких гібридів, якими ми пишаємось.
Зараз гібриди МАЇС ФАО 300 у регіонах із достатньою кількістю вологи стабільно демонструють врожайність на рівні 167 ц/га, що є конкурентним показником.
— Останні роки стали для нас викликом у сегменті пізньостиглих гібридів та гібридів для кукурудзяного поясу України, де конкуренція надзвичайно висока. На цьому ринку працюють провідні транснаціональні компанії з інвестиціями в генетику, маркетинг та якісні продукти. Ми прийняли цей виклик і за останні 5–7 років зробили значний прорив, створивши нові гібриди, якими пишаємось. Серед них: ДМС Гільдія, ДМС Домен, ДМС Таллер, ДМС Гонор, ДМС Форсаж та ін.
Генеральний директор компанії та селекціонер Микола Федько щиро радить землякам обирати перевірених виробників насіння. Голосуючи гаманцем за вітчизняних виробників, аграрій не тільки отримує якісне насіння, адаптоване до місцевих умов, та перевірені технології, а й вкладає свою цеглинку у фундамент, на якому будується стабільна та стала економіка країни.
Що ще важливе? Розмір насіння: зазвичай сільгоспвиробники обирають насіння середньою масою тисячі зернин 250–320 г, що є оптимальним. В умовах посухи та дефіциту вологи в зоні проростання насіння дрібніше насіння, як каже селекціонер, матиме більше переваг.
— Часто аграрії відмовляються від дрібнішого насіння, хоча в посушливих умовах це може бути фатальною помилкою.
Геном і сила росту однакові у великого і дрібнішого насіння, а різниця лише у фізиці: великому насінню потрібно більше води для набухання, а дрібніша насінина потребує менше вологи та проростає швидше. Це підтверджено практикою в умовах посухи, на піщаних ґрунтах або торфах на півночі.
Ґрунт — це акумулятор, який накопичує заряд енергії у вигляді вологи, а потім віддає її рослинам. Піщані ґрунти акумулюють найменше вологи, глинисті — найбільше, але доступність води у глинах мінімальна.
— Завдання агронома, — наголошує Микола Федько, — створити умови, щоб ґрунт швидко поглинав і ефективно віддавав вологу. Потрібно підтримувати пористість, структуру ґрунту, уникати ущільнення та мінімізувати кількість обробітків. Надмірно ущільнений ґрунт може спричинити стікання води, подібно до асфальту, навіть під час короткочасних, але інтенсивних опадів. Натомість пухкий, пористий ґрунт здатен ефективно поглинати вологу та поступово віддавати її рослинам.
Нині вся стратегія обробітку ґрунту, догляду за посівами та підготовки ґрунту перед висівом має бути спрямована на максимальне збереження та накопичення вологи.
Для цього важливо:
— Це моє бачення як агронома на цей рік в Україні. Ми повинні зробити все, щоб не дати ґрунту надмірно пересохн
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 березня 2025
