Гроші в тумбочці: що не так із депозитними сертифікатами НБУ

01.12.2022, 09:07 mind.ua

Астрономічні суми, заморожені комерційними банками в депозитних сертифікатах Національного банку, викликають усе більше запитань. Так, журналіст «Економічної правди» спробував допомогти НБУ розставити крапки над «і» і довести, що так і має бути не тільки щодо сертифікатів, а й щодо облікової ставки. Про це йдеться в матеріалі Ярослава Вінокурова «У банках лежать «зайві»; 400 мільярдів. Чому вони не кредитують економіку та державу?». Багато в чому це фактично опонує іншим публікаціям із цієї проблематики, і тому головні тези опонента заслуговують на увагу. То що ж не так із цим фінансовим інструментом і чи може він працювати повноцінно, розповів Mind фулбрайтівський професор Університету штату Іллінойс, США Володимир Рябошлик. Надмірні сертифікати з'явилися через повномасштабну війну?Мовляв, усе це через рекордну емісію перших місяців, щодо якої згодом з’ясувалося, що її нема куди вкладати.«У мирні часи депозитні сертифікати були інструментом для розміщення тимчасово вільних коштів. Туди під мінімальний процент банк клав гроші [за залишковим принципом] після того, як видав усі заплановані кредити чи здійснив інші інвестиції». А от із війною «ситуація з наявністю вільних коштів у банках не просто повернулася на довоєнні показники, а й кратно їх перевершила».Насправді, ця проблема є породженням і продовженням політики минулих років. Для цього свого часу максимально спростили процедуру встановлення дохідності сертифікатів, точніше будь-які процедури просто скасували, а сертифікати напряму прив’язали до облікової ставки, типу сьогоднішньої формули: ставка мінус два; крім того, були зняті будь-які обмеження на обсяг сертифікатів; і ще це поєднали з принципом тримання ставки вище або на рівні інфляції та з наднадійністю сплати відсотків по сертифікатах емісією НБУ.У результаті весь цей системний комплекс заходів роздмухав наш маловідомий другорядний допоміжний і «мінімальний» фінансовий інструмент у найпривабливіший об’єкт «інвестицій», після чого саме кредитування й здорове інвестування могло животіти лише за залишковим принципом. І вже років з три тому сертифікати, як зозулятка, багато чого витісняли, перевищивши 180 млрд грн.Тож правильно зрозуміти сьогоднішні події можна лише в контексті наполегливих повторень Національним банком помилок минулого. Особливе загострення почалося не 24 лютого (після цієї дати сертифікати помірно зростали по 0,9 млрд грн за робочий день), а після підвищення ставки до 25%, коли зростання прискорилося до 1,5 млрд грн, і наразі сертифікати вже подвоїлися.І відбулося це не стільки тому, що більше не було куди вкладати, скільки тому, що інші вкладання стали менш вигідними, і це стосувалося не лише ОВДП. Дані за період від 3-го червня до кінця жовтня свідчать – за цей час сертифікати зросли на 120 млрд грн.Приріст депозитів на 70 млрд грн опинився в сертифікатах, оскільки середня депозитна ставка клієнтів банків у 10% легко сплачується депозитами самих банків, покладеними в НБУ за 23%.Читати також: Жадібність чи обачливість: чому ставки за депозитами так і не зрослиОВДП у власності банків скоротилися на 52 млрд грн внаслідок погашення облігацій, у яких сплив термін. Знову купувати ОВДП за ці вивільнені кошти під 13,5 – 18,5%, банки не хотіли, і теж вкладали їх у сертифікати під 23%. До того ж перевага цього кроку ще й у тому, що чекати погашення облігацій приходиться досить довго, а сертифікати вкладають лише на добу, що дуже зручно: сьогодні поклав гроші в сертифікат, а вже завтра вони знову у твоєму повному розпорядженні (та ще й з відсотками). Щоправда, зараз усі розпоряджаються так, щоб ці кошти були прокручені в сертифікатах ще і ще. І в цьому звинувачують Мінфін, який, бач, не бажає піднімати ставки по ОВДП через те, що тоді бюджет на сплату відсотків може перевищити бюджет на оборону.Аналогічно за кредитами. Вони скоротилися на 34 млрд грн, оскільки охочих брати корпоративні (бізнесові) кредити за 20% не дуже багато, а кредити для домашніх господарств за 38% – і поготів. До того ж ще й банки неохоче беруть у НБУ кредити на рефінансування за 27% для наступного фінансування клієнтів; і рефінанс скоротився в рази.Сума цих коштів сягає 156 млрд грн, з яких 120 млрд грн перетекли в сертифікати, а решта 36 млрд, імовірно, у закупівлю валюти.Напрошується висновок, що цей вузол проблем легко розв’язати зниженням облікової ставки разом зі зниженням привабливості сертифікатів; сюди входить також і розв’язання конфлікту між НБУ і Мінфіном. Але до цього ми повернемося трохи пізніше.Читати також: Підсумки роботи українських банків за 10 місяців воєнного року: громадяни та бізнес залишають гроші на депозитах, але кредити повертають дедалі гіршеПовномасштабна війна також зупинила й кредитування?Наразі активні операції банків відсутні» і «кредитування майже немає (крім кредитів, які видаються в межах державних програм)», з чого робиться висновок, що активізація кредитування відбудеться не раніше початку «активної повоєнної відбудови». Проте говорити, що зараз гривневого кредитування майже немає, не дуже правильно.Незважаючи на те, що залишки кредитування скорочуються, їхній обсяг наприкінці жовтня ще був 740 млрд грн. При цьому найважливішим є те, що у складі цієї суми кредити за згаданими державними програмами здешевлення зросли на 9%, на відміну від скорочення на 3% решти кредитів, що були видані на загальних засадах. Однак масштаби державних підтримок досить малі, і ще й за них розплачується бюджет. За програмами «Доступні кредити 5-7-9%» і «Доступна іпотека 7%» поточна заборгованість становить менше 95 млрд грн, або 13% від всього кредитування.Водночас опитування показують, що й усі інші теж залюбки б брали кредити, якщо б кредитування подешевшало й для них. Стратегічний План відновлення України за напрямом «Відновлення та розвиток економіки» намагається задовольнити цей попит шляхом розширення та спрощення доступу до державної підтримки. Наприклад, від розширення програми «5-7-9%» очікується зростання виробництва на 10%, що надає уяву й про заплановані масштаби збільшення кредитування. Пораховано, що компенсація відсотків для забезпечення цього розширення коштуватиме бюджету (і, можливо, донорам) понад 24 млрд грн. Крім того, у центрі уваги все ще переважає лише малий та середній бізнес, МСБ.Таке мислення випливає з недостатньої віри в можливість жити в цивілізованій країні, де загальні ринкові ставки є доступними ДЛЯ ВСІХ без державної підтримки, а не лише для тих, кому пощастило підпасти під численні вимоги програм.Це знову повертає нас до необхідності зменшення облікової ставки як системного та всеохопного заходу, який без будь-яких витрат надасть найпершого імпульсу економіці вже зараз, а не після війни.Опонент визнає, що в публічному просторі лунають заклики знизити ставку, для досягнення цієї мети, проте одразу ж і відкидає їх, бо для НБУ «такий крок може поставити під питання його здатність впливати на ціни».І тут ми підійшли до каменя спотикання не фінансів, а всієї реальної економіки. Коли на дворі вирує інфляція, про «здатність впливати на ціни» не згадують.Відмовка, що без ставки 25% було б ще гірше, не проходить. Тому що емісія на сплату надвідсотків за сертифікати очікується цього року понад 37 млрд грн, а це прямий внесок у інфляцію. Навіть опонент припустився натяку на це: «У наступні роки витрати на виплату процентів банкам [за сертифікати] перекриватимуть проценти, які Нацбанк отримає за придбаними в держави ОВДП».Крім того, охолодження економіки ставкою скорочує товарну масу на додаток до скорочень, заподіяних повномасштабною війною. Тож «здатність впливати на ціни» незаперечно є, тільки не з того кінця.Назріла навіть не європейська, а загальносвітова інтеграція до практики маніпулювання обліковою ставкою в зоні, дуже далекої від інфляції; разом з усвідомленням, що гіперінфляції 1990-х від цього не буде.Усі схиляють Мінфін піти назустріч НБУ та підняти дохідність ОВДП до облікової ставки. А чому б НБУ не піти до Мінфіну й облікову ставку опустити?Це не лише помирило б НБУ з Мінфіном, а ще й покінчило б з привабливістю сертифікатів разом із самими надмірними сертифікатами. Їм просто повернуть їх залишкову й мінімальну сутність. А ставці – її головну функцію сприяти розквіту, а не занепаду економіки.Опонент тримається протилежної думки – великі обсяги сертифікатів наразі є навіть корисними, спочатку слід дочекатися перемоги, і тільки потім можна буде повернутися до цього питання. Нижче – більш детально.Читати також: Збитки та два банкрутства: НБУ оцінив роботу банків за час війниПозбутися сертифікатів не просто?Висунуто парадокс: якщо всі сертифікатні гроші повитрачати, то їх обсяг все одно не скоротиться. Про це сказано так: «Навіть якщо банки… перенесуть усі гроші з депозитних сертифікатів в [первинні] ОВДП», то Мінфін одразу їх витратить «і вони знову потраплять у банківську систему, і банки знову вкладуть їх у депозитні сертифікати».Це цілком правильно, якщо облікову ставку так і залишати незмінною разом із надпривабливістю сертифікатів. Тут не парадокс, а тривіальність – скільки б сертифікатних грошей не витрачали, усе повертатиметься на круги своя. При цьому так само очевидним є і те, що щойно сертифікатів позбавлять привабливості, не буде жодного сенсу знову туди вкладати після їх витрачання.Витрачання сертифікатів викине в обіг величезні суми, це бомба уповільненої дії, яка підірве ціни? З чим тут можна погодитися, так це з тим, що випуск сертифікатних грошей у обіг у деяких випадках може відбуватися, і це загрожує спричинити одноразове посилення інфляції. Але барви надто загущено.Забуто, що найбільш очевидним витрачанням сертифікатів без випуску грошей є купівля вторинних ОВДП у Національного банку. У крайньому разі це виглядає так. Якщо після чергового повернення всіх вкладень у сертифікати комерційні банки не стануть, як раніше, знову їх туди ж повертати, а на всю суму в 385 млрд грн (на 29 листопада) закуплять у Нацбанку ОВДП, то тоді, умовне, дуже витратне квазівилучення грошей у вигляді тимчасової передачі їх у сертифікати лише на добу, нарешті стане справжнім