Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
У листопаді аналітики Центр економічної стратегії (ЦЕС) організовували дискусію на тему «Огляд економіки у листопаді. Який врожай ми зібрали і що буде наступного року?». публікує головне із звітів та прогнозів учасників ринку.
За словами Наталії Шпигоцької, старшої аналітикині Dragon Capital, українські фермери майже повністю завершили збирати врожай зернових культур, також майже завершили посівну під врожай 2023 року.
Ще збирають врожай олійних культур та приблизно половина кукурудзи ще в полях. Ймовірно частина з неї залишиться чекати до весни. Це пов’язано з вологою погодою та дорогим процесом сушіння.
Зараз зібрано 39 млн тонн олійних та зернових культур. Всього у 2022 прогнозують, що зберуть 54 млн тонн зернових та 17 млн тонн олійних. Для порівняння у 2021 році це було 86 та 23 млн тонн відповідно.
Але є низка факторів, яка завадила подібному урожаю. Зокрема скоротилась площа посівів через окупацію, а також 20-30% цьогорічного урожаю не вдалось зібрати. Також минулий рік був рекордний врожай через добрі погодні умови. Цього року прогнозували менше. Середня врожайність скоротилась на 16%.
У перші місяці війни у нас було близько 80 млн тонн зерна при потребі 20 млн тонн на всю країну. Тому надлишок знижував ціни на зернові. З весни ціни на зерно та кукурудзу зросли на 15%, але все одно нижчі на 50% від торішніх. Тому важливо продовжувати зернову угоду. Наразі поточний термін збігає 23 березня 2023 року. Приблизно у цей час фермери мали б почати весняну посівну.
За словами Алекса Ліссітси, генерального директора «Індустріальної молочної компанії», наступного року площі посівів пшениці та зернових скоротяться. Проблема у нерентабельності виробництва. За його словами, рентабельність можлива за врожайності 6,5 тонн з одного гектара. Така врожайність була можливо у фермерів заходу України — більшість не могла забезпечити належну кількість добрив або зібрати весь урожай.
Ціна тонни пшениці у портах Одеси — $170/т для непродовольчої пшениці та $210 для продовольчої. Кукурудза коштує $200-210/т і зараз ще допродують тогорічні залишки. Але продавати цьогорічний урожай вже не вигідно. Оскільки дорого коштує сушіння, а також потрібні терміново закупити генератори потужністю від 500 кВт, ціна яких від $150 тис. До того ж їх немає в Україні. Прибутковим за його словами є лише озимий ріпак.
«Ми не очікуємо преференцій від держави, бо усвідомлюємо, що йде війна. Що може зробити держава? Потрібно розв'язати питання покриття ризиків. Провести переговори з ЄБРР або інших іноземним банком. Зараз ми з міністерством плануємо як убезпечити їх від ризиків, щоб вони кредитували фермерів», — розповідає Алекс Ліссітса.
Як свідчить звіт Dragon Capital, прибутковість з гектара падає. Середній показник за 5-7 років — $200-300 за рік. Хоча у минулий, вдалий для агросектору рік у деяких ефективних компаній бував прибуток до $1000 з гектара. У цьому році попередні дані на рівні попередніх років $200-300 з гектара, але сезон ще не закінчений і у компаній ще будуть видатки.
Тарас Висоцький перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України, розповідав, що головне завдання уряду — здешевити фермерам логістику та забезпечити її. Це зменшує вартість страхування.
Він додав, що держава і наразі працює над тим, щоб переглянути умови зернової угоди і щодо портів, і щодо продукції, і щодо термінів. Анонсована грантова підтримка від Євросоюзу на будівництво перевалів, елеваторів та вагонів-зерновоззів на вузькі колії. На це ЄС виділив $1 млрд. Спростили процедуру сертифікації насіння та максимально відкрили країну для ввезення усіх доступних технологій.
Також уряд продовжує програми кредитів для аграріїв. Переважно це продовження вже наявних кредитів, оскільки банки дуже неохоче видають кредити фермерам через високі ризики.
За словами Висоцького, період з березня по червень, коли тривають збори урожаю, попри війну завершився непогано. За продукцію кошти часто платили наперед, що допомогло аграріям покрити витрати. Натомість набагато складніший період буде в озимій посівній. Озимої пшениці минулого року посіли 5 млн га, а цього року на 25% менше. Єдина культура, якого посіяли більше — озимий ріпак.
Водночас він наголосив, що у будь-якому випадку цього достатньо для внутрішнього споживання і продовольчої кризи немає. Але це тому, що на внутрішній ринок у нас йде 25% продовольства. А у випадку продажів за кордон галузь може привнести гроші в бюджет та зміцнити власний бізнес.
Павло Мартишев, дослідник Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки, розповів, що у майбутній посівній точно зменшать площу посадження кукурудзи, бо вона капіталомістка та її довго сушити. Починають більше садити олійних культур, зокрема соняшник, який був доволі прибутковим у минулі роки. Це певне переорієнтування на внутрішній ринок.
Натомість світовий ринок не відчуває підвищеного запиту на олійні культури, але йому потрібні зернові через посуху в Аргентині та пожежі в Австралії. Ситуацію може змінити розширення кількості українських портів, включених до зернової угоди. Це підштовхне аграріїв до переходу від олійних до зернових через попит за кордоном.
