Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Трубопроводи «Північний потік – 1» та «Північний потік – 2» було пошкоджено внаслідок двох вибухів, потужність кожного з яких оцінюється в 500 кг тротилового еквівалента. Про це під час зустрічі в НАТО, що відбулася 28 вересня, повідомили офіційні особи Данії.
Шведська та данська влада повідомили про чотири витоки – по два у водах економічної зони кожної країни.
«Ушкодження, завдані газопроводам, розташованим у міжнародних водах Балтійського моря, викликають глибоке занепокоєння. Усі дані, що є зараз, вказують на те, що це результат навмисних, бездумних і безвідповідальних актів саботажу», – йдеться в спільній заяві НАТО.
Російська влада з першого дня почала говорити про «руку Заходу» в підриві газопроводів, але поки що не наводить жодних доказів.
Сьогодні, 30 вересня, голова Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін заявив, що його відомство має матеріали, які «вказують на слід Заходу» у витоках на газопроводах. На його думку, на Заході намагаються «приховати справжніх виконавців і організаторів» витоків.
Офіційні особи в країнах Заходу поки що не висувають конкретних звинувачень, вважаючи, що треба дочекатися результатів розслідування.
Таке розслідування важко зробити результативним, оскільки під водою навряд чи залишилися сліди. Ймовірно, тому диверсію й було здійснено на дні моря.
Поки що навіть немає розуміння, як було зруйновано трубопроводи. У західних ЗМІ висловлюються різні припущення. Британське військове джерело газети The Guardian припустило, що на труби могли бути встановлені міни. Наприклад водолазами, які прибули на торговому судні. А підірвати їх могли за кілька днів або навіть тижнів після встановлення. Глибина розташування труб (приблизно 70 м) є досяжною для водолазів.
З-поміж інших версій – підводні безпілотники чи субмарина. Але підводний човен на такій невеликій глибині легко виявити. Підводні безпілотники мають різні країни, включно з Росією.
Німеччина не запустить «Північний потік — 2» навіть якщо бракуватиме газу
Якщо немає прямих доказів, потрібно зрозуміти, кому вигідно те, що сталося.
Секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев заявив, що США – основний вигодонабувач від вибухів на «Північних потоках», але не навів жодних доказів.
Зазначимо: росіяни натякають, що США хочуть постачати до Європи більше свого ЗПГ, тому й виштовхують Росію з ринку. Насправді навіть зараз США не можуть поставити стільки газу, скільки хотіла б купити Європа — у них його просто немає.
Правдоподібнішою виглядає гіпотеза, яку підтримують низка експертів із різних країн. Вони вважають, що диверсія на «Північних потоках» є вигідною лише «Газпрому» й відповідно РФ. Річ у тім, що «Газпрому» загрожують мільярдні позови через те, що він, порушуючи умови контрактів, з політичних причин припинив постачання газу європейським покупцям. Щоб такі позови стали неможливими, має з'явитися обставина непереборної сили, яка не дає змогу виконати контракти. Диверсія може стати таким форс-мажором.
Сумарно газопроводи «Північний потік» складаються із чотирьох трубопроводів, довжина кожного приблизно 1220 км. Кожен трубопровід складається з трьох секцій, складених із труб із різною товщиною стінок. Найтовстіші стінки в секції, приєднаній до компресорної станції, оскільки тиск там найвищий (200 бар або атмосфер). Найтонші – у секції, що примикає до берега Німеччини.
Труби виготовлено з високосортної вуглецевої сталі, але їм однаково потрібний захист від такого хімічно агресивного середовища, як морська вода. Спочатку на зовнішню поверхню труби наносять тришарове покриття з епоксидного складу та поліетилену – це робиться прямо на заводі-виробнику. Там трубу покривають ізсередини епоксидною фарбою для зниження тертя молекул газу.
Влаштування труби підводного газопроводу
На іншому підприємстві на труби встановлюють так званий катодний захист (приварюють електроди, з'єднані між собою кабелем). Потім роблять бетонування — зовнішню поверхню труби покривають шаром обтяженого бетону завтовшки 60 — 110 мм. Після обетонування труба набуває масу приблизно 24 тонни. У неї з'являється серйозний захист проти механічних впливів, а додаткова маса дає їй змогу стабільно лежати на дні.
Секції трубопроводу спочатку укладаються на дно моря, випробовуються, а потім з'єднуються між собою в підводній зварювальній камері.
Труби «Північного потоку»: з антикорозійним захистом та із залізобетонною сорочкою
У більшості випадків труби укладаються прямо на дно моря. Але попередньо дно вздовж траси трубопроводу ретельно досліджується, глибокі западини засипаються гравієм із борту спеціального судна, а узвишшя зрізаються (розмиваються).
В окремих випадках труби можуть укладатися в спеціальні траншеї. Зверху вони можуть залишатися відкритими або засипатися камінням.
Під час прокладання трубопроводу труби з'єднуються в секції на борту спеціального судна. Після зварювання ділянки зварювання захищаються від корозії. Спочатку їх ізолюють з допомогою поліетиленового термозбіжного рукава, потім закривають металевим кожухом, а порожнину між кожухом і рукавом заповнюють поліуретановою піною.
Перш ніж використовувати газопровід для перекачування палива, його випробовують водою. Ще до підводного зварювання всередину кожної секції трубопроводу з борту спеціального судна закачується відфільтрована від суспензій і бактерій морська вода. Тиск води, що перевищує робочий для трубопроводу, підтримується протягом доби. Потім вода відкачується, а секція газопроводу осушується. Перш ніж у трубопроводі з'явиться природний газ, його заповнюють азотом.
Підводні трубопроводи у світі ремонтували вже неодноразово. Однак складність цього випадку полягає в тому, що пошкоджено труби дуже великого діаметра.
Компанія Nord Stream AG, оператор газопроводів «Північний потік», повідомила, що вона може використовувати пул ремонтного обладнання Об'єднання з ремонту трубопроводів і підводних робіт (Pipeline Repair and Subsea Intervention, PRSI).
PRSI є об'єднанням експлуатуаційних компаній морських трубопроводів і надає своїм членам обладнання для підводного ремонту.
До арсеналу PRSI, зокрема, входять підводні зварювальні роботи, розроблені флагманом об'єднання – норвезькою Equinor. Nord Stream AG є членом об'єднання.
За оцінкою оператора, вихід газу із труб може припинитися, ймовірно, 3 жовтня.
Оцінок і прогнозів щодо можливості ремонту та майбутньої експлуатації газопроводів «Північний потік» оператор поки що не дає.
Ремонт підводного трубопровода. Джерело: Equinor
