На Донеччині двоє загиблих і 18 поранених – наслідки російських атак (фото)

24.10.2026, 10:52 acmc.ua

Протягом 23 жовтня війська рф атакували сім населених пунктів Донеччини. Внаслідок ударів двоє людей загинули, 18 дістали поранення.

Оновлюється…

Стежте за новинами Донеччини в Telegram. Підписуйтеся на наш канал – там оперативно публікуємо головне протягом дня.

Спортсменки з Донеччини здобули три медалі на етапі Кубка Європи 2026 року зі скелелазіння у дисципліні «швидкість». Змагання відбулися у Німеччині.

Про це повідомили у Донецькій обласній військовій адміністрації.

Донецьку область у складі збірної України представили спортсмени Школи вищої спортивної майстерності регіону та Донецького обласного спеціалізованого фахового коледжу спортивного профілю імені Сергія Бубки. Дар’я Ткачова виборола золото, Марія Шимкова – дві бронзові нагороди.

У змаганнях серед жінок Дар’я Ткачова посіла перше місце, а Марія Шимкова здобула бронзу. Крім того, Шимкова стала бронзовою призеркою серед спортсменок віком до 19 років.

Фото: Донецька ОВА

У Краматорську російський безпілотник влучив у приватний житловий будинок 22 жовтня. Під час аварійно-рятувальних робіт надзвичайники дістали з-під завалів тіло загиблого чоловіка.

Про це повідомили у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Унаслідок влучання 22 жовтня російського дрона у будинок виникла пожежа. Її локалізували на площі 80 кв. м, однак через активність російської авіації та безпілотників рятувальники були змушені призупинити гасіння. Під час аварійно-рятувальних робіт надзвичайники дістали з-під завалів тіло загиблого чоловіка.

Нагадаємо, днями у Слов’янську з-під завалів п’ятиповерхових будинків дістали тіла ще трьох жінок. Споруди зруйнували російські авіаудари 17 жовтня.

На Донеччині 18 військовослужбовцям однієї з військових частин повідомили про підозру. Їм закидають участь у схемі незаконного отримання виплат за нібито виконання бойових завдань. За версією слідства, державі завдали збитків на понад дев’ять млн грн.

Про це повідомили у Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Східного регіону

За інформацією, серед підозрюваних – вісім офіцерів, які обіймали командні та штабні посади, і десять військовослужбовців рядового складу.

За версією слідства, із січня 2024 року до квітня 2025 року офіцери вносили до офіційних документів неправдиві відомості про участь окремих військовослужбовців у бойових діях і виконання ними бойових завдань. Насправді ці військові таких завдань не виконували.

На підставі цих документів військовослужбовцям нараховували грошове забезпечення та додаткові винагороди, зокрема виплати до 100 тис. грн на місяць. Кошти надходили на особисті банківські рахунки військових, а згодом їх легалізували.

Дії підозрюваних кваліфікували за статтями Кримінального кодексу України про шахрайство, легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом, зловживання службовим становищем, ухилення від військової служби та пособництво в такому ухиленні.

Зону примусової евакуації на Донеччині розширили. Тепер вона охоплює всі населені пункти Краматорської та Слов’янської громад, звідки обов’язково евакуюватимуть сім’ї з дітьми.

Про це повідомив начальник Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін.

За його словами, відповідне рішення ухвалили через погіршення безпекової ситуації.

«Російські війська щодня атакують Краматорськ і Слов’янськ, обстрілюють житлові квартали, цивільний транспорт і місця перебування людей», – повідомив Вадим Філашкін.

До евакуації залучені спеціалізовані групи поліції та Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Після прибуття до транзитного пункту родинам допоможуть із подальшим переїздом до безпечніших регіонів України.

Працювала в туристичній сфері й не планувала починати життя спочатку. До повномасштабного вторгнення Анна Шушайло жила у Краматорську, але війна змусила її разом із п’ятирічною донькою виїхати до Німеччини. Там вона вивчила мову, знайшла роботу й почала будувати нове життя. Попри це, Анна волонтерить, популяризує українську культуру та допомагає співвітчизникам. Її найбільша мрія – повернутися до рідного Краматорська, де, за її словами, назавжди залишилася частинка душі. Своєю історією Анна поділилася з журналісткою «Антикризового медіа-центру».

До 2022 року я жила у Краматорську, працювала в туристичній агенції. Коли почалося повномасштабне вторгнення, мене покликали до себе мої тітки, які давно живуть у Німеччині. Якийсь час я сумнівалася, але дуже боялася за п’ятирічну доньку. Ми з першого дня спустилися до підвалу, і з кожною повітряною тривогою я думала, що ракета летить саме в наш будинок.

З донькою ми виїхали евакуаційним потягом до Львова 7 березня. З однією валізою пішки пройшли кордон. Потім дісталися до Швайнфурта, де й оселилися у тітки. Тоді ще намагалися витягти родичів із Маріуполя – і зрештою це вдалося. Я вмовила батьків виїхати з Краматорська наприкінці березня 2022 року і вони приїхали: тато за кермом авто з катарактою на обох очах і лежача мама. Згодом ми оселилися разом у двокімнатній квартирі.

Фото героїні

Налагоджувати нове життя з нуля – дуже важко. Я не розуміла мови, а треба було водити батьків по лікарях, а ще мама потребувала постійного догляду. Я завжди думала, що іноземні мови – це взагалі не про мене, але життя змусило. Казала собі: «Просто пливи за течією, пливи і не пручайся». Тож пішла на одні мовні курси, потім – на інші.

Читайте також: «Кинули монету й поїхали: історія евакуації родини з Лисичанська»

Через півтора року я почала шукати роботу, але отримувала лише відмови: то освіта не підходила, то необхідного німецького документа (аусвайсу) немає. Коли я побачила вакансію працівника реєстратури в лікарні, то відправила резюме. Незабаром моя мама померла – і за найскромніший похорон ми заплатили сім тисяч євро. Я займала гроші, де могла. У день прощання з мамою мене раптом запросили на співбесіду. Це стало настільки радісною новиною, що допомогла мені пережити горе втрати. На співбесіді я сказала прямо: «Я зайняла гроші, мені потрібна робота. Графік мене влаштовує. Готова працювати у вихідні й на свята. Будь ласка, дайте мені шанс».

Робота подобається і я собою пишаюся, бо цілий день спілкуватися німецькою – це важко. Навіть пояснювала пацієнтам у анестезіолога, як готуватися до операції. Однак мій плюс у тому, що я можу спілкуватися ще й українською та російською.

У свої вихідні я волонтерю в українській спілці: допомагаю з реєстрацією, заповненням документів, перекладами. Об’єднання створили у 2024 році – і зараз лише в нашій групі у телеграмі понад 1500 активних українців. Ми намагаємося згуртувати людей і нести нашу багату культуру, а не лише інтегруватися в німецьке суспільство. Нам також є чим пишатися. Ми спілкуємося українською мовою, поширюємо нашу культуру і показуємо німцям, хто ми є.

Ідея створити спілку виникла після благодійного концерту, коли міська влада замість головної площі запропонувала нам внутрішній дворик поруч. Вони думали, що ніхто не прийде, а ми зробили таке свято, що прийшло багато людей. Зібрали близько 15 тисяч євро і місто купило машину швидкої допомоги та ще щось для України.

Ми влаштовуємо багато українських заходів, беремо участь у ярмарках. Я в’язала іграшки на продаж, робила тематичні мотанки, навчилася плести силянки. Два роки ми показували вертеп німецькою мовою: усі різдвяні свята вмістили в одну виставу з українськими піснями. Також робили проєкт до Івана Купала: у вишиванках плели віночки й фотографувалися біля озера, а німці із захопленням розпитували про наші традиції. Крім цього, запрошували українську капелу бандуристів із Києва, яка виступила в католицькій церкві. Більшість публіки – німці, які дуже дякували за таку насолоду. Ми робили виставку старовинних вишиванок і рушників, а цього року німці із захватом розписували писанки й просили влаштувати додаткові майстер-класи. А ще вони дуже полюбляють українські пироги, вареники й голубці. Постійно запитують: «А нас погодують на заході?»

Фото героїні

Німцям подобається український контент і це дуже гріє серце. Хоча наша головна мета – збирати донати й допомагати родинам із дітьми, які постраждали від війни або виїхали з гарячих точок. Ми передавали гуманітарну допомогу для шелтерів у Дніпрі та Харкові, відправляли підгузки для літніх людей до Краматорська та спортивні костюми в інтернат для дітей з вадами розвитку, готували їм подарунки до Дня святого Миколая.

У Німеччині мене дратували паперові листи до банку, десять днів очікування, поки прийде PIN-код до картки, і ще через тиждень – сама картка. А в Україні за п’ять хвилин у тебе кредитка з лімітом. Ще однією проблемою було те, куди подіти маленьку дитину, адже мій графік роботи з шостої ранку до восьмої вечора. Мені допоміг батько, який водив доньку до школи й забирав її.

У Краматорську в мене було все: свій дім, квіти, зокрема понад 50 кущів троянд. Я працювала в турагенції і щороку ми їздили за знижками за кордон. А тут лише раз ми поїхали до Хорватії. Там були апартаменти, де доводилося готувати самим. Це те, що мені зараз доступно, бо маю борги.

Порівняно з Україною, комунальні платежі, інтернет і світло тут дуже дорогі. Ціни на продукти майже однакові, але зарплати й пенсії в Україні менші. Тому я не можу сказати, де краще, але для мене – в Краматорську. Однак у Німеччині, якщо нема роботи, то все одно буде житло, гроші на продукти і лікування за страховкою. Поки не працювала, то отримувала тут базову соціальну допомогу, а зараз – лише «дитячі»: 255 євро на місяць, які виплачують дітям до 25 років, якщо вони навчаються.

Донька тут пішла до першого класу, але ми живемо в районі, де більшість іноземці. У клас

Читати повністю…