Шість армій РФ на Донеччині: як росіяни намагаються захопити Слов’янськ і Краматорськ
Російська армія намагається захопити Слов’янсько-Краматорську агломерацію, залучивши до наступу шість армій, окремий армійський корпус і танкову дивізію. Водночас українська операція «Вівальді» ускладнила російські плани на Лиманському напрямку.
Від чого залежить оборона Краматорська та Слов’янська і навіщо росіяни атакують тилові міста й інфраструктуру — про це говорили у проєкті «На часі».
Серед ділянок фронту на Донеччині, де тривають активні бойові дії, — Добропільський, Костянтинівсько-Краматорський, Слов’янський і Лиманський напрямки. Вони є частиною російської наступальної операції, мета якої — захопити Слов’янсько-Краматорську агломерацію. Про це заявив військовий аналітик Костянтин Машовець.
Стійкість Слов’янсько-Краматорської агломерації в найближчі місяці залежатиме від того, чи вдасться стабілізувати ситуацію на південному фланзі — у районі Костянтинівки, Дружківки та Добропілля. Поки російські війська можуть просуватися на північ уздовж річки Казений Торець, а також у напрямку Часового Яру та Дружківки, ситуація залишається складною.
Наразі аналітик не бачить можливостей для ЗСУ повністю стабілізувати фронт на цій ділянці.
За його оцінкою, передові позиції російських військ на цьому напрямку розташовані приблизно за 9–10 кілометрів від Краматорська. Це створює додаткові ризики для міста та всієї агломерації.
Машовець розповів про масштаб російських сил, залучених до наступу на Слов’янсько-Краматорську агломерацію. За його словами, в операції беруть участь шість російських армій, окремий армійський корпус і танкова дивізія.
Саме така концентрація сил дозволяє російській армії щодня проводити інтенсивні штурми. Крім прямих атак, російські військові використовують тактику інфільтрації — невеликими групами проникають на позиції та вглиб української оборони.
Також за словами експерта Центру оборонних технологій Віктор Кевлюка, Росія має достатньо ресурсів, щоб продовжувати наступ на Донеччині. Однак перетворити локальні просування на оперативний прорив їй буде складно.
На це впливають кілька чинників: зосередження основних зусиль на південному фланзі Слов’янсько-Краматорської агломерації, необхідність одночасно підтримувати наступ на багатьох ділянках фронту та складність розвитку прориву навіть після вклинення в українську оборону.
За словами Віктора Кевлюка, найбільше навантаження на українську оборону припадає на Добропілля, Костянтинівку та частково Дружківку. Натомість на півночі російські війська переважно намагаються зупинити просування Сил оборони України, а не проводять власний наступ.
У районі так званого поясу фортець російська армія одночасно веде бойові дії на Лиманському, Слов’янському, Краматорському, Дружківському, Костянтинівському, Добропільському та частково Покровському напрямках.
Операція «Вівальді» на Лиманському напрямку безпосередньо впливає на плани російської армії щодо наступу на Слов’янськ і Краматорськ.
Це наступальна операція Третього армійського корпусу під командуванням бригадного генерала Андрія Білецького, яка тривала з кінця травня до середини жовтня на Лиманському напрямку. Українським військовим вдалося повернути під свій контроль 277 квадратних кілометрів території, звільнити від окупантів 16 населених пунктів.
Російське командування намагалося створити умови для охоплення цих міст із півночі та півдня, але українські контрдії ускладнили реалізацію цього задуму.
За інформацією Віктора Кевлюка, російська армія приблизно півтора року намагалася підготувати умови для наступу на Слов’янськ і Краматорськ із двох флангів, але так і не змогла цього зробити. Після початку української операції «Вівальді» ситуація на півночі ще більше ускладнилася для російських військ.
Тепер російському командуванню доводиться витрачати ресурси не лише на наступ, а й на стримування українських військових та облаштування оборонних позицій. Зокрема, росіяни змушені будувати укріплення й інженерні загородження, щоб зупинити просування Сил оборони України.
На думку Кевлюка, це дає змогу знизити тиск на Слов’янськ та його передмістя.
Російські удари по містах у тилу, промислових об’єктах, логістиці та критичній інфраструктурі мають не лише військову мету. За словами Віктора Кевлюка, Росія намагається тиснути на цивільне населення, щоб воно вимагало від української влади припинення війни на будь-яких умовах.
За його словами, Росія розраховує, що через постійні обстріли, перебої в роботі інфраструктури та обмеження у повсякденному житті люди почнуть вимагати від влади поступок. Тому стійкість до російських атак має проявляти не лише військо, а й цивільні, які безпосередньо не беруть участі в бойових діях або їх забезпеченні.
Читайте також: Європа переозброюється. Що це може дати українському війську?
- Останні
- Популярні
Новини по днях
22 жовтня 2026
