Дерев’яні настили як в Іспанії, тактильні карти як в Юрмалі або унікальний дизайн пляжів, як у Хорватії: Як одеським курортам зробити пляжі доступними?
Близько 10% населення світу – люди з інвалідністю, що активно навчаються, працюють та подорожують. Саме тому інклюзивний туризм – один з напрямків, що найбільше розвивається сьогодні у світі. Аби забезпечити комфортні умови під час подорожі для людей з інвалідністю, недостатньо просто встановити на території туристичного обʼєкту пандус чи зробити спуск до пляжу із нахилом. Людина потребує мати можливість самостійно або з мінімальною допомогою дістатися до моря, скористатися роздягальнею та душем, відпочити на пляжі й отримати зрозумілу інформацію про послуги. Для цього безбар’єрність має охоплювати не одну локацію, а всю курортну інфраструктуру.
В Одесі наразі працює два інклюзивних пляжі: муніципальний на 11-й станції Великого фонтану та інклюзивний пляж «Безмеж», розташований на території пляжу «Дельфін». Вони оснащені пандусами, спеціальними смугами для пересування, адаптованими туалетами й душовими кабінами, медпунктами та укриттями. Однак в ідеальній картині світу доступність має бути системною: від громадського транспорту й тротуарів до набережної, пляжу та безпосереднього доступу до води.
Іспанське місто Кастельйон-де-ла-Плана стало взірцем того, як інтегрувати інклюзивність у середземноморський міський ландшафт, поєднуючи модернізацію транспорту та доступність пляжів. Для цього у місті розробили Стратегічний план доступності, який регламентує поступове усунення архітектурних бар’єрів у всіх районах, а ще створили Муніципальну раду соціального добробуту, постійними учасниками комісій якої стали представники асоціацій людей з інвалідністю.
Окрему увагу іспанці приділяють пляжам. На узбережжях облаштовані жорсткі дерев’яні настили, які дозволяють дістатися майже до самої води. Є адаптовані роздягальні та душові, а для купання людям з інвалідністю безкоштовно надають амфібійні крісла. Місто повністю адаптувало прибережну зону (зокрема пляж Playa del Pinar), яка офіційно сертифікована за найвищим іспанським державним стандартом універсальної доступності UNE 170001. Тут розгорнуто безперервні жорсткі дерев’яні настили до самої води, кабіни з адаптованими вбиральнями й душовими, а також працюють асистенти-рятувальники, що безкоштовно надають спеціальні амфібійні крісла для безпечного купання в морі.
Латвійська Юрмала – приклад того, як безбар’єрність можна інтегрувати у стратегію розвитку курортного міста. Доступність у місті стосується не лише архітектури, а й транспорту, інформації та туристичної інфраструктури. До планування міських проєктів залучають представників організацій людей з інвалідністю.Юрмала створила одну з найкращих у країнах Балтії мереж доступних пляжів (зокрема в районах Каугурі та Яункемері). На узбережжі встановлено довгі дерев’яні настили, що ведуть безпосередньо до лінії води, облаштовано зони відпочинку з роздягальнями й душовими адаптованої висоти, а також безкоштовно надаються спеціальні амфібійні крісла для купання людей з інвалідністю. Усі залізничні станції на курортному маршруті поступово модернізуються, а міська автобусна мережа повністю адаптована під потреби маломобільних груп населення. Параметри безбар’єрності прибережної зони регулюються Обов’язковими правилами самоврядування Юрмали та Латвійським будівельним кодексом. Вони визначають жорсткі технічні вимоги до облаштування так званих «пунктів доступності». Крім інфраструктури, у літній сезон місто фінансує роботу сертифікованих асистентів-рятувальників на пляжах Каугурі та Яункемері, які допомагають людям на кріслах-колісних безпечно зайти у воду та вийти з моря.
Окремий напрям – інформаційна доступність. У місті використовують тактильні карти, навігацію шрифтом Брайля, тактильну плитку, звукові сигнали на переходах та контрастні інформаційні табло. Тобто туристичний маршрут людини не обривається на вході до пляжу – вона може отримати доступну інформацію та пересуватися містом від вокзалу чи зупинки до рекреаційної зони.
Хорватський Ловран – невеликий курорт на Адріатичному узбережжі, населення якого становить близько 4 тисяч людей. Його досвід показує, що складний рельєф не обов’язково означає недоступний простір. На знаменитому 12-кілометровому прибережному променаді імені Франца Йосифа I (Lungomare), що з’єднує Ловран з Опатією, поетапно ліквідують історичні бар’єри. Складні скелясті ділянки зі сходами дублюються пологими капітальними з’їздами й бетонованими рампами з безпечними поручнями, що відкриває доступ до прогулянок для користувачів крісел колісних та літніх людей з ролаторами.
Також у Ловрані створюють унікальний дизайн пляжів: замість локальних підпрограм, адаптація пляжних зон координується за міжнародними критеріями екологічного маркування «Блакитний прапор», володарем якого є головний міський пляж Кварнер. Тут облаштовано спеціальний повноцінний інклюзивний пункт відпочинку: змонтовано пологу залізобетонну рампу зі спеціальним покриттям для безпосереднього та безпечного спуску у воду, обладнано адаптовані душові та вбиральні, а також безкоштовно надаються спеціальні амфібійні крісла-колісні типу Aquatic для купання у супроводі рятувальників. Інформаційна безбар’єрність у середньовічному ядрі Ловрана реалізується через посібники Туристичного інформаційного центру міста. Для полегшення орієнтації на вузьких і звивистих брукованих вулицях ключові історичні пам’ятки, як-от романська Церква Святого Юрія та Середньовічна вежа, облаштовуються вивісками з високою графічною контрастністю, чіткими піктограмами, текстом Easy-to-Read та дублюванням шрифтом Брайля для людей із порушеннями зору.
Досвід цих міст показує: доступний пляж – це значно більше, ніж спеціальний спуск до води. Українським курортам варто розглядати безбар’єрність як цілісний маршрут людини: від транспорту до води. Також важливо передбачати рішення для людей із різними потребами – не лише користувачів крісел колісних, а й людей із порушеннями зору чи слуху, аутизмом, людей старшого віку чи батьків із дитячими візочками.
Ще один принцип – залучати людей з інвалідністю до планування таких просторів ще до початку будівництва чи реконструкції. Це дозволяє перевірити, чи справді заплановане рішення буде зручним у реальному користуванні.
Саме системний підхід до безбар’єрності «Ліга Сильних» пропонує громадам використовувати у своїй роботі. Спілка також розробила Примірну модель місцевої програми доступності – інструмент, який допомагає громадам перейти від окремих точкових рішень до системної політики безбар’єрності. Для Одеси та інших українських курортів регіону це означає, що питання доступності варто розглядати не як облаштування одного спеціального пляжу, а як створення мережі доступних маршрутів і просторів, якими можуть користуватися всі.
На думку фахівців «Ліги Сильних», безбар’єрність має стати частиною бренду громади. Це допоможе залучати інвестиції, підтверджувати статус демократичної держави, інтегрувати більше людей до активного життя, а людям старшого віку довше залишатися автономними, а ще це дозволить забезпечувати гідне життя тим, хто захищав країну.
Усі ці практики можуть стати основою для змін і в українських прибережних регіонах. Саме такі рішення враховані у Примірній програмі доступності, яку розробляє «Ліга Сильних». Вона покликана допомогти громадам системно працювати над доступністю простору та послуг для кожного. Примірну модель розробляють за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
Раніше ми повідомляли: На головній вулиці Кілії встановлять бетонні блоки: причина
- Останні
- Популярні
Новини по днях
20 жовтня 2026
