Відбитки пальців показали, хто насправді збудував Теракотову армію
Століттями глиняні солдати біля гробниці першого імператора Китаю зберігали сліди своїх творців. Частину з них становлять відбитки пальців, які майстри випадково залишили на вологій глині, коли ліпили й збирали фігури. Нове дослідження показує, що серед величезної армії робітників могли бути не лише дорослі чоловіки, пише Arkeonews.
Науковці вивчили 79 добре збережених відбитків на 36 воїнах із підрозділу T23 в Ямі 1 мавзолею імператора Цінь Шихуанді. Статистичний аналіз показав, що приблизно 45% відбитків залишили дорослі чоловіки, 32,7% – дорослі жінки, а 22,3% – люди молодші за 15 років. Ці цифри не відображають реального співвідношення працівників, але вони ставлять під сумнів уявлення про те, як імперія Цінь організовувала працю на найамбітнішому похоронному проєкті.
Дослідження опублікував журнал Journal of Cultural Heritage. Його провів Сяоі Лі з колегами, використавши статистичний метод під назвою Байєсівська змішана модель.
Теракотова армія входила до величезного похоронного комплексу Цінь Шихуанді, який об'єднав Китай у 221 році до нашої ери. Будівництво мавзолею почалося ще в 246 році до нашої ери, задовго до смерті правителя в 210 році до нашої ери, і потребувало величезних обсягів матеріалів та робочої сили. Тисячі глиняних воїнів, коней і колісниць мали охороняти й обслуговувати імператора в потойбічному житті.
Армію знайшли поблизу Сіаня в 1974 році, і досі це одне з найвідоміших археологічних відкриттів Китаю. Воїни мають різні риси обличчя, зачіски, обладунки та озброєння, що свідчить про високу майстерність творців. Попри десятиліття розкопок, про самих майстрів археологи знають небагато.
Раніше дослідники з'ясували, що виробництво було складним: працювали різні майстерні, виконували спеціалізовані завдання, а постачання матеріалів було чітко організоване. Одні вчені вважали, що майстерні масово виготовляли окремі частини тіла, а потім їх збирали. Інші стверджували, що кожна майстерня робила фігури повністю. Хімічний аналіз глини з написами "Гун" і "Сяньян" також виявив відмінності у складі, які відповідають виробництву в різних майстернях.
Цього разу вчені підійшли до питання через сліди людських рук. Коли робітники торкалися м'якої глини, пальці лишали відбитки, які пережили випалювання. Тому через понад 2000 років дослідники можуть вивчати їхні фізичні характеристики.
Науковці аналізували середню ширину папілярних ліній. Цей показник допомагає оцінити вік і стать на рівні популяції, хоча різні демографічні групи значно перетинаються. Під час розвитку організму ширина ліній змінюється.
Раніше дослідники зазвичай використовували два показники: ширину ліній та їхню щільність, тобто кількість ліній на певній відстані. Проблема в тому, що ці величини залежать одна від одної. Ширші лінії означають меншу кількість ліній на тій самій ділянці, тож розгляд обох показників як окремих доказів може спричинити статистичні помилки й створити оманливу впевненість у результатах.
Щоб уникнути цього, автори застосували Байєсівську змішану модель. Вона враховує взаємозв'язок між вимірами та оцінює демографічний склад усієї вибірки. Також модель бере до уваги невизначеність, яка виникає через схожість між групами, зокрема між дорослими жінками й підлітками чоловічої статі.
Аналіз не визначає, кому саме належить кожен відбиток. Він дає статистичну картину групи, яка могла їх залишити. За його результатами, у створенні армії брало участь ширше коло людей, ніж традиційно уявляли.
Ідея про жінок і дітей у імператорському виробництві не виникла на порожньому місці. Написи на виробах часів Цінь згадують дорослих жінок, дівчаток і хлопчиків, які працювали в ремеслі під наглядом держави. Отже, імперія могла залучати працівників різного віку й статі.
У написах трапляються терміни "да нюйцзи" (доросла жінка), "сяо нюйцзи" (дівчинка) та "сяо наньцзи" (хлопчик). Вони стосуються саме виробів, а не теракотових скульптур, але становлять важливу паралель до нових результатів. Жінки й молодші працівники вже мали задокументовану роль принаймні в деяких галузях цінського ремесла, тому можна було припустити, що вони брали участь і тут.
Нове дослідження показує, що схожа система дійсно могла діяти й у майстернях, які працювали на мавзолей. Воно також спонукає з'ясувати, як давня влада розподіляла завдання між досвідченими майстрами, молодшими робітниками та людьми з різними навичками.
Якщо жінки й діти справді працювали в імператорських майстернях, їхнє повсякденне життя залишається невідомим. Вони могли ліпити глину, збирати частини фігур або виконувати інші завдання, але відбитки майже нічого не розповідають про їхні робочі дні та умови праці.
Попри значущість висновків, їх слід тлумачити обережно. Дослідники наголошують, що відсотки описують розподіл відбитків, а не частку окремих працівників у майстернях. Одна людина могла залишити кілька відбитків, а інші – жодного, який можна ідентифікувати.
Є й обмеження щодо еталонних даних. Байєсівська модель спирається на виміри сучасних європейських популяцій, чиї відбитки можуть відрізнятися від відбитків людей, що жили в Китаї за часів Цінь. Автори визнають, що через це частку жінок і молоді могли завищити.
Крім того, дослідження охопило лише обмежену групу фігур з одного розкопаного підрозділу, а не всю армію. Тому результати не дають змоги визначити склад працівників кожної з майстерень.
Але навіть з урахуванням цих невизначеностей відбитки додають нове джерело доказів у давню археологічну дискусію.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
20 жовтня 2026
