Путін хоче влаштувати «Ялту» на саміті АТЕС у Китаї, товаришу Сі це ні до чого, а Трамп, схоже, взагалі до кінця «не врубається»
Існує легенда, що на запитання про те, з ким радиться Путін, очільник ворожого МЗС Лавров відповів: «У нього три радники: Іван Грозний, Петро Перший та Катерина Друга». Добре, що хоч не Хаммурапі…
Цю фразу, за даними розслідування Financial Times у лютому 2023 року, Лавров виголосив у розмові з одним із російських олігархів, який цікавився тим, як ухвалювалося рішення про повномасштабне вторгнення в Україну.
За даними медіа, рішення про війну Путін ухвалював у вузькому колі або фактично одноосібно, а російську політичну еліту поставили до відома вже після того, що сталося.
Складається враження, що наведена вище відповідь Лаврова цілком може відповідати дійсності, і Путін цілком може вважати себе «великою постаттю в історії держави російської», рівною зазначеним історичним персонажам. У подробиці щодо справжніх якостей названих історичних постатей заглиблюватися не будемо, як і в те, чи відповідає той, хто зображував Путіна у 2022–2023 роках, тому суб’єкту чи суб’єктам, які зараз фігурують у публічному просторі як Путін.
Тут важливіше те, що Путін або ті, хто когось за нього видають, страждають на індивідуальну та/або колективну психіатрію, відому в народі як «манія величі», а в медицині звану «маренням величі» або «мегаломанією».
Ця думка підтверджується інформацією про те, що Путін під час скандально відомої телефонної розмови з Трампом знову повернувся до ідеї проведення «Ялти-2» у складі Путіна, Трампа та Сі Цзіньпіна під час саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), який відбудеться 18–19 листопада в китайському Шеньчжені.
Нагадаємо, що на Ялтинській конференції в лютому 1945 року тогочасні очільники СРСР, США та Великої Британії — відповідно Сталін, Рузвельт і Черчилль — обговорювали післявоєнний устрій світу, зокрема й розподіл сфер впливу.
Важко сказати, чи ідентифікує Путін (або хто там у них?) себе зі Сталіним, але він уже давно носиться з ідеєю проведення «другої Ялти» — тобто перерозподілу сфер впливу у світі, насамперед в Європі, після того як Москва під його орудою, як він вважає, відновила свою силу й вплив, втрачені раніше через поразку у холодній війні, розвал Східного блоку (Варшавського договору та «системи соціалізму») й розпад Радянського Союзу.
Москва пропонувала Заходу, насамперед США, провести таку «Ялту» ще до початку «великої війни» в Україні в лютому 2022 року. Саме відмова від перерозподілу сфер впливу на користь Москви була головною причиною повномасштабної агресії Кремля проти України. Взявши «Київ за три дні», а всю Україну «за тиждень», Москва мала намір поставити Захід перед фактом, змусити його сісти за стіл переговорів і нав’язати кремлівські умови, адже війна Путіна з Україною є найтиповішим зразком імперіалістичної війни за сфери впливу, підігрітої пострадянським реваншизмом.
Проте, як відомо, плани Кремля провалилися, Україна чинила запеклий опір за підтримки Заходу, а тепер і Європи.
Москва у війні проти України зайшла в глухий кут, до того ж потрапивши у сильну залежність від Китаю, а тому тепер намагається знайти вихід і просунути власні інтереси шляхом «дипломатичних шоу за історичними мотивами Ялти» у вигляді чергової «конференції трьох великих держав», використавши зручну нагоду в листопаді, коли Трамп, Сі та «особа, схожа на Путіна» зберуться на саміті АТЕС у Китаї, щоб обумовити сфери впливу у світі та/або бодай обговорити війну в Україні без участі самої України та Європи.
У Москві небезпідставно вважають, що Трамп через свої відомі особливості для цього шоу цілком підійде, хоча порівнювати його з Рузвельтом просто смішно, як і Путіна зі Сталіним. Інша річ, що слова Трампа та домовленості з ним не варті нічого.
Набагато складніше з товаришем Сі. Хоча у Китаї дали попередню згоду на тристоронню зустріч, навряд чи Сі Цзиньпіну цікаво перетворювати свій домашній захід, який має продемонструвати потужність Піднебесної та її лідера, на клоунаду «кремлівського клубу історичної реконструкції». Порівняння з Черчиллем Сі може визнати для себе образливим. До того ж Європу в цьому сценарії залишають поза грою, а Сі навряд чи прагне суттєво псувати стосунки з одним із своїх найважливіших ринків збуту.
А тому, якщо подібні «посиденьки на трьох» відбудуться, то товариш Сі цілком може нав’язати власний, цікавий саме йому та Китаю порядок денний. Звісно, це лише припущення автора цих слів, але достатньо обґрунтоване.
До того ж «розклади» у 1945 році та зараз радикально відмінні.
Тоді йшлося про конференцію очільників трьох великих держав напередодні цілковитого й остаточного розгрому ними гітлерівського агресора з обов’язковою беззастережною капітуляцією останнього, а також із подальшою окупацією та поділом на зони впливу.
Зараз про жоден «цілковитий і остаточний» розгром чи беззастережну капітуляцію України й мови немає, як і про поділ, за винятком окупованих територій та того «шматка Донбасу», який Москва ніяк не може захопити, а тому Путін полетів у далекий Анкоридж, щоб «випрошувати» його у Трампа, але й із цим нічого не вийшло.
Фактично ідею провести «Ялту-2» висуває «кремлівський невдаха, який осоромився» і намагається провал своєї затії із захоплення України та встановлення «нового порядку» в Європі прикрити «понтами в стилі історичної реконструкції».
Для цього він намагається залучити Трампа, який через свої відомі риси може погодитися на участь у подібному «міжсобойчику» в той час, як інші на Заході серйозно розмовляти з «кремлівським лузером» не квапляться, висуваючи низку умов, наприклад щодо зупинення війни. До того ж у Вашингтоні зараз узагалі перебуває при владі публіка, яка в принципі може не зрозуміти, у що її втягує Кремль, а за любові Трампа покрасуватися поруч із Путіним і Сі під розмови про те, що вони — мовляв, найкращі друзі, Трамп цілком може «покрасуватися» на цьому «міжсобойчику», не слухаючи радників.
Крім того, для надання заходу глобального рівня залучається «великий і загадковий» товариш Сі, але тут, повторимо, сценарій може «піти не за планом», оскільки у Сі — власні інтереси.
Крім того, відомо, що Москва прагне отримати юридичне закріплення свого контролю над окупованими територіями, для чого було проведено спеціальне «шоу» на тему їхнього «включення до конституції», зокрема Запорізької та Херсонської областей, повна окупація яких не передбачається.
Проте Китай і особисто Сі досі «залізобетонно» стояли на позиціях територіальної цілісності як основоположному принципі ООН. Навряд чи Піднебесна відступить від цих позицій за наявності власних територіальних проблем із Сіньцзяном, Тибетом і Тайванем.
Словом, навіть цікаво, чи вдасться зібрати такий «міжсобойчик», а якщо вдасться, то до чого він призведе.
Але забігати наперед не будемо, а поки стисло викладемо наявні факти з цієї теми…
У грудні 2021 року Москва передала США та НАТО проєкти договорів про «гарантії безпеки». Кремль вимагав юридично заборонити розширення альянсу, включно з Україною та іншими колишніми республіками СРСР, припинити військову діяльність НАТО в Україні, Східній Європі, Закавказзі та Центральній Азії й повернути розміщення військ альянсу в Європі до конфігурації 1997 року.
У НАТО відмовилися зачиняти двері для нових членів, запропонувавши обговорювати контроль озброєнь і зниження ризиків (пресконференція НАТО).
Путін заявив, що вимоги Росії було проігноровано. Оголошуючи 24 лютого 2022 року про вторгнення, він сказав, що Москва 30 років намагалася домовитися із Заходом, але стикалася з «брехнею» та «шантажем».
Тому, відверто боючись «йти напролом» проти НАТО, Путін вирішив напасти на Україну, вважаючи її «легкою здобиччю», у чому, як відомо, фатально помилився.
У червні 2024 року на зустрічі з керівництвом МЗС Росії Путін запропонував створити нову систему безпеки в Євразії та поступово згорнути там військову присутність «зовнішніх держав».
У травні 2025-го Путін знову вимагав письмових гарантій нерозширення НАТО — зокрема на Грузію, Молдову та інші колишні радянські республіки.
У вересні 2026 року Путін заявив, що питання європейської безпеки вирішено за підсумками Другої світової війни, а зміни після розпаду СРСР відбувалися за згодою Росії. усе, що суперечить цим домовленостям, суперечить інтересам Москви, сказав він.
Ідея про тристоронню зустріч на саміті АТЕС виникла до телефонної розмови Путіна з Трампом 9 жовтня. Ще 1 вересня Юрій Ушаков повідомив, що Путін і Сі обговорювали саміт удвох. А 9 вересня Пєсков підтвердив, що Путін обговорював його з Трампом. На «Валдаї» 1 жовтня Путін сказав, що він «тільки за», але треба визначити порядок денний. До узгодженої зустрічі справа не дійшла.
Слід ураховувати, що цього разу «ідея нової Ялти» лунає з урахуванням «Трамп-фактора» на тлі перегляду відносин Вашингтона та Москви.
Нагадаємо, що протягом останніх тижнів США: – дозволили торгівлю російським дизелем після розмови Трампа з Путіним 9 жовтня, незважаючи на відсутність прогресу в мирних переговорах; – призупинили запровадження нових санкцій, передбачених ухваленим у вересні законом; – вимагають від Києва припинити удари по російських НПЗ; – обговорювали угоди з закордонними активами «Лукойлу» та участь інвестора зі США у проєктах «Північного потоку», а також можливе розморожування активів Росії.
Крім того, американські переговорники також ведуть перемовини про відновлення закупівель Європою російських енергоресурсів.
Усі ці обставини створюють новий фон, якого ще не було у вересні, коли ідею «Ялти-2» у Москві вчергове витягли з нафталіну.
Цього разу про те, що Путін пропонує провести в Китаї на саміті АТЕС зустріч із Трампом і Сі Цзиньпіном для обговорення угоди щодо України, повідомляло видання The Wall Street Journal.
Путін запропонував, щоб він, президент США та голова КНР зустрілися для обговорення ситуації в Україні у спробі домовитися про припинення війни на умовах, вигідних Москві, повідомили джерела видання.
Цей план відображає прагнення Путіна скористатися потеплінням відносин із Трампом, яке викликає занепокоєння в України та її союзників у Вашингтоні й Європі. Такий саміт — без участі Президента України Володимира Зеленського — став би без
- Останні
- Популярні
Новини по днях
20 жовтня 2026
