Трамп може піти на збройне протистояння: інтерв'ю Айзенберга з Яковенком про загрозу США
У США наближаються проміжні вибори до Конгресу, на яких республіканці ризикують втратити більшість в обох палатах. На тлі падіння популярності Дональд Трамп намагається пояснити високі ціни на пальне українськими ударами по російських НПЗ, однак його політика дедалі частіше викликає критику навіть серед колишніх прихильників.
Американський політичний аналітик Ігор Айзенберг в ексклюзивному інтерв'ю журналісту Ігорю Яковенку для 24 Каналу пояснив, чому вважає особисті інтереси Трампа головним мотивом його політики щодо Росії. Співрозмовники також обговорили ризик невизнання результатів виборів, можливе блокування роботи нового Конгресу та сценарій, за якого політичне протистояння у США може перерости у відкрите насильство.
Трамп звинувачує Зеленського в небажанні завершувати війну, просуває дизельну угоду з Росією та фактично стає на бік Путіна. Водночас значна частина американців і Конгресу підтримує Україну. Як у США реагують на рішення президента, зокрема на можливе порушення санкційного закону 2022 року та проблеми зі Starlink?
У Сполучених Штатах реакція, безумовно, є. Про рішення Трампа багато пишуть газети, їх активно обговорюють на телебаченні. Серед тих коментарів, які я бачив, не було спроб пояснити його поведінку якимись причинами, не пов'язаними з особистими бажаннями президента.
Водночас я не стежу за всіма американськими телеканалами. Наприклад, Newsmax я вважаю відверто ультраправим пропагандистським ресурсом. Трамп нещодавно дав йому інтерв'ю, але я обмежився прочитанням розшифровки.
Fox News також залишається протрампівським каналом, хоча порівняно з Newsmax він більш стриманий. Там можуть не засуджувати президента, проте повідомляють факти про його рішення.
Якщо говорити про американську пресу загалом, то критика лунає з різних політичних таборів. І консервативна The Wall Street Journal, і ліберальна The New York Times негативно оцінюють те, що зараз відбувається.
Щодо Конгресу, то обидві палати зараз перебувають на передвиборчій перерві. Це звична практика, адже вибори відбудуться 3 листопада.
Така перерва не означає, що законодавці просто відпочивають. Вони ведуть передвиборну кампанію, зустрічаються з виборцями, беруть участь у політичних заходах. Особливо активно працюють ті, хто балотується на новий термін.
Тому відсутність засідань Конгресу зараз не варто сприймати як свідчення того, що американське суспільство байдуже ставиться до рішень президента.
Я не зовсім погоджуюся з твердженням, що Трамп став на бік Путіна. На мою думку, він передусім перебуває на власному боці. І його особисті інтереси значною мірою пов'язані з грошима, збагаченням себе, своєї родини та найближчих друзів.
Але є й інший важливий момент. Трамп має власне уявлення про те, як повинен бути влаштований світ. У його системі координат цей світ потрібно поділити між трьома сильними лідерами: ним самим, Путіним і Сі Цзіньпіном.
І для України в такому світі, на його думку, просто немає окремого місця. Вона повинна перебувати у сфері впливу Росії, а Путін має право робити з нею те, що вважає за потрібне.
Причому Трамп ніколи принципово не відходив від такого бачення.
Дуже багато людей, зокрема серед українців, досі сподіваються, що його можна в чомусь переконати. Що потрібно лише правильно пояснити американському президенту, чому певне рішення є помилковим, і він змінить свою позицію.
Але Трамп переконаний, що все робить правильно. Він бачить світ інакше, ніж його попередники.
Для нього є три сильні чоловіки, які повинні визначати майбутнє планети. Усі інші, на його думку, мають рахуватися з їхніми інтересами й не заважати їм домовлятися.
Це стосується не лише України. Я думаю, що він готовий розглядати значну частину Європи як сферу впливу Путіна, якщо європейські держави не можуть самостійно йому протистояти.
Водночас Трамп значно охочіше взаємодіє з європейськими політиками ультраправих поглядів. Можливо, він вважає, що з такими урядами йому буде простіше вибудовувати відносини, зокрема разом із Кремлем.
Тому я погоджуюся, що подібного президента в сучасній історії США ще не було.
Якщо взяти XX та XXI століття, то американські президенти, незалежно від партійної належності, проводили зовнішню політику, яка тією чи іншою мірою ґрунтувалася на цінностях Сполучених Штатів.
Йдеться насамперед про права людини, ліберальну демократію та вільну ринкову економіку. Американські президенти вважали, що їхня країна зацікавлена в поширенні цих принципів у світі.
Звичайно, їхні підходи відрізнялися. Хтось діяв рішучіше, хтось обережніше, а інколи американська зовнішня політика робила серйозні помилки.
Наприклад, у 1930-х роках у США були сильні ізоляціоністські настрої. Багато американців не хотіли втручатися в міжнародні конфлікти та вважали, що країна повинна зосередитися на власних проблемах.
На мою думку, це була велика помилка, за яку Сполучені Штати згодом дорого заплатили. Однак навіть тоді Америка не відмовлялася від своїх базових цінностей.
Після Другої світової війни президенти від Гаррі Трумена та Дуайта Ейзенхауера до Рональда Рейгана, Білла Клінтона, Барака Обами та Джо Байдена могли по-різному визначати зовнішньополітичні пріоритети. Проте захист демократії та свободи залишався важливою складовою американської політики.
Особливо помітно це було за часів холодної війни, коли США протистояли комуністичному тоталітаризму.
Трампу ці принципи, на мою думку, абсолютно чужі. Він не бачить потреби підтримувати демократичні держави лише тому, що вони поділяють ті самі цінності, що й Сполучені Штати.
Це добре помітно і в його ставленні до традиційних союзників. Він неодноразово критикував Канаду, Францію, Іспанію та європейські країни загалом.
У його баченні Канада повинна підпорядковуватися США, а Європа, як я припускаю, може перебувати у сфері російського впливу. Якщо європейські уряди хочуть мати з ним добрі відносини, він волів би бачити там при владі близькі йому ультраправі сили.
Тому рішення Трампа щодо України не виглядають для мене несподіваними. Вони відповідають його уявленням про світ, у якому інтереси сильних лідерів важливіші за права та суверенітет інших держав.
Є ще один мотив нинішніх дій Трампа. Напередодні проміжних виборів до Конгресу йому необхідно пояснити американцям, чому ціни продовжують зростати, хоча під час президентської кампанії він обіцяв протилежне.
Тепер він намагається пов'язати подорожчання пального з українськими ударами по російських нафтопереробних заводах. На мою думку, це спроба перекласти відповідальність за проблеми американської економіки на Україну.
Але американці бачать, що дорожчає не лише пальне. Зростають ціни на продукти харчування, електроенергію та багато інших товарів і послуг.
Наведу приклад із власного життя. Ми з дружиною зараз витрачаємо на продукти приблизно в півтора раза більше, ніж до президентських виборів 2024 року. При цьому нічого особливого не купуємо, навіть дотримуємося дієти.
Подорожчання енергоносіїв позначається практично на всьому. Сільськогосподарська продукція стає дорожчою через витрати на пальне. Доставка продуктів до магазинів коштує більше, а для їхнього зберігання потрібна електроенергія, яка також подорожчала.
Зараз жовтень, літо закінчилося, кондиціонери вже не потрібні. Проте рахунки за електроенергію в американців такі, які років п'ять тому приходили переважно взимку або в найспекотніші літні місяці.
Люди цим украй незадоволені. І Трамп намагається знайти винного, щоб не відповідати за результати власної політики.
Однак переконати виборців, що їхні економічні проблеми спричинила Україна, буде дуже складно.
Учора я повертався з роботи додому, майже годину стояв у заторі й слухав радіо. Там якраз дискутували два економісти, які намагалися оцінити можливий вплив дизельної угоди Трампа з Путіним на світовий ринок.
Один із них навів дуже вдале порівняння. Уявіть собі басейн, повний води. Трамп підходить до нього, виливає ще одне відро і заявляє: "Подивіться, наскільки більше стало води".
Приблизно такою я бачу й ситуацію з російським дизелем. Додаткові обсяги надто малі, щоб суттєво вплинути на ціни.
Ви згадали закон 2022 року, який обмежує торгівлю з Росією. Трамп, до речі, поспішив уточнити, що Сполучені Штати не купуватимуть російське дизельне пальне безпосередньо. За його словами, Росія повинна поставити його на світові ринки.
Тобто він намагається показати, що не збирається порушувати відповідний закон.
Але економічного сенсу це не додає. До того як Україна почала систематично атакувати російські НПЗ, Росія експортувала приблизно три мільйони тонн дизельного пального щомісяця.
Тепер ідеться про постачання 300 тисяч тонн у жовтні. Це лише 10% від тих обсягів, які Росія раніше вивозила на зовнішні ринки за один місяць.
На мою думку, така кількість не здатна помітно вплинути на вартість дизеля ні у США, ні у світі.
В американському інформаційному просторі вже лунає багато критики того, що президент намагається знайти хоч якийсь спосіб зупинити падіння своєї популярності.
Я очікую, що 3 листопада республіканці можуть зазнати дуже серйозної поразки. Досить рідко трапляється, щоб партія, яка контролює Білий дім та обидві палати Конгресу, настільки швидко втрачала підтримку виборців.
Тому до виборів ми, ймовірно, почуємо ще багато гучних заяв Трампа. Він може продовжувати звинувачувати Україну в економічних проблемах США, але навряд чи переконає цим більшість американців.
Показовими стали результати опитування Fox News, про яке повідомили напередодні. Рівень схвалення діяльності Трампа становив 36%.
І це опитування не CNN чи MSNBC, які часто критикують президента, а Fox News, аудиторія якого значною мірою складається з його прихильників. Зазвичай саме в дослідженнях цього телеканалу рейтинги Трампа були одними з найвищих.
Тому такий результат я вважаю надзвичайно тривожним сигналом для президента.
Учора я говорив про це у своєму відеоблозі, і один із глядачів написав, що настільки висока підтримка свідчить про недостатню обізнаність частини американців.
Я не погоджуюся з таким поясненням. На мою думку, значна частина найбільш відданих прихильників Трампа
- Останні
- Популярні
Новини по днях
19 жовтня 2026
