Потужний тихоокеанський ураган Саймон збурив стратосферу та створив дивовижні візерунки у космосі
Супутники NASA зафіксували рідкісне природне явище над тихоокеанським ураганом Саймон — гігантські хвилі у верхніх шарах атмосфери.
Потужний тропічний циклон Саймон став одним із найбільш видовищних і водночас найнебезпечніших явищ сезону ураганів 2026 року у східній частині Тихого океану. 11 жовтня 2026 року цей ураган, якому було присвоєно високу 4-ту категорію небезпеки, наблизився до мексиканського узбережжя на критичну відстань. Рухаючись у північно-північно-західному напрямку, циклон демонстрував вражаючу руйнівну силу: максимальна швидкість вітру сягала 250 кілометрів на годину.
Близько 14:30 за місцевим часом (20:30 за всесвітнім координованим часом) спеціалізований інструмент VIIRS, встановлений на борту дослідницького супутника NASA Suomi NPP, зробив високодеталізований знімок епіцентру шторму — так званого «ока урагану». У цей момент він перебував лише за 50 кілометрів від берегової лінії, саме між прибережними містами Мансанільйо та Пуерто-Вальярта.
За офіційними даними Національного центру спостереження за ураганами США (NHC), на момент зйомки швидкість вітру дещо знизилася й становила близько 210 кілометрів на годину. Попри це, щільне внутрішнє ядро циклону проходило досить близько до суходолу, щоб становити пряму загрозу для багатьох прибережних населених пунктів. На щастя, на його шляху опинився гірський масив Сьєрра-Мадре: особливості його рельєфу частково гасили енергію вітрових потоків і обмежували загальну площу поширення урагану. Проте Саймон приніс із собою сильні зливи, що спричинило масштабні повені, зокрема в портовому місті Мансанільо. У гірських районах через зливи виник високий ризик сходження небезпечних зсувів ґрунту.
Вранці 11 жовтня ураган спричинив специфічні хвильові збурення, що поширилися у верхні шари атмосфери. Нічний супутниковий знімок із апарата NOAA-21 чітко зафіксував так звані атмосферні гравітаційні хвилі. Вони виникають унаслідок надпотужних конвективних процесів усередині шторму: біля стінок «ока» урагану виділяється величезна кількість прихованого тепла, що змушує гаряче й вологе повітря стрімко підніматися вгору, формуючи велетенські купчасто-дощові хмари. Вони збурюють навколишнє повітря, передаючи імпульси в стратосферу та мезосферу.
Виявити такі хвилі з орбіти вдається вкрай рідко через сильні висотні вітри та місячне світло. Проте цього разу умови виявилися ідеальними: за мінімального місячного освітлення чутливий прилад VIIRS зафіксував слабке власне світіння атмосферних газів (нічне світіння) і зазнімкував дивовижні різнобарвні візерунки, створені ураганом.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 жовтня 2026
