Три десятиліття потому: як перший випуск юридичного факультету УжНУ формував правничу школу на Закарпатті

08.10.2026, 07:45 varosh.com.ua

Подія стала нагодою згадати початок професійного шляху перших випускників, показати, як склалися їхні кар’єри за три десятиліття. Серед випускників — фахівці, які реалізували себе в нотаріаті, адвокатурі, прокуратурі, державному управлінні та політичній сфері. Усі вони зробили свій внесок у розвиток української юриспруденції, а професійні напрацювання й рішення впливали на формування незалежної правової держави.

У ході зустрічі відбулася панельна дискусія «Юридична освіта, наука і практика: досвід, спадщина, перспективи», яка зібрала викладачів, науковців, юристів-практиків та випускників факультету. Принагідно докторка юридичних наук, професорка Катерина Чижмарь презентувала свою книгу «Феномен довіри» — про історію та трансформації нотаріату України як інституту права.

Спогади та роздуми учасників цього неординарного університетського випуску — у матеріалі.

Історія юридичного факультету УжНУ фактично почалася у 1991 році — зі створення першої кафедри при економічному факультеті. Через два роки вона стала основою для окремого факультету, а вже у 1996-му відбувся перший випуск студентів. Дипломи вони отримували саме у той день, коли Україна прийняла свою Конституцію. Тож юрфак від самого початку розвивався паралельно з історією незалежної держави.

— Не було книг, конспектів від старшокурсників — ми написали їх першими і вже ці конспекти у нас просили наступники. Не було Інтернету, щоб, як сьогодні, швидко знайти потрібні дані. Ми завжди ходили у бібліотеку, читали книги, шукали інформацію, аналізували новини про щойно прийняті на той час закони, — ділилася спогадами керівниця відділу аналітично-правової роботи Закарпатської митниці Наталія Юркуц.

Уся правова система незалежної України розбудовувалася на очах студентів першого набору юридичного факультету. Держава створювала нове законодавство, водночас значна частина навчальних дисциплін ще викладалася за радянськими програмами. Студентам доводилося буквально вручну опрацьовувати законодавчі норми, займатися кодифікацією, усуваючи суперечності та прогалини, систематизувати напрацювання і поступово охоплювати правовим регулюванням нові сфери суспільного життя. Складність навчання посилювала й відсутність необхідної фахової літератури в бібліотеці УжДУ, адже юридичного факультету в університеті до цього часу просто не існувало.

— У нас був дуже сильний курс, — розповідає кандидат юридичних наук, професор, завідувач кафедри господарського права юридичного факультету УжНУ Вадим Рошканюк, — Це, знаєте, таке конкурентне середовище, де ти, аби бути якось на рівні своїх однокурсників, мусиш докладати дуже багато зусиль. Усі дуже яскраві особистості. З часом вони проявилися у найрізноманітніших юридичних сферах, досягли вагомих кар’єрних висот, стали відомими науковцями, політиками, нотаріусами.

Тодішнім деканом економічного факультету був Василь Мікловда. На зустрічі він зазначив, що найскладніше складалася ситуація з кадрами. Коли відкрили кафедру правознавства, на ній працював лише один кандидат юридичних наук — Василь Фезикош. Необхідну кількість науковців із вченими званнями покривали за рахунок сумісників з інших факультетів, переважно з історичного. Однак ці непрості умови створили поштовх до заглиблення в науку й міцне гартування молодих майбутніх юристів. Саме завдяки цим випускникам на Закарпатті відбулася правнича школа, — стверджує колишній декан. Якщо ж говорити про державу в цілому, то ще кілька років після набуття незалежності практично новоприйняті законопроєкти орієнтувалися і калькували радянське законодавство, але згодом поступово почали з’являтися повністю автоматизовані ентичні документи, відпрацьовані українськими науковцями, політиками і правниками. А випускники перших юридичних факультетів українських університетів згодом стали тим поколінням науковців, політиків і правників, яке формувало нову українську правничу школу та працювало над створенням власного законодавства.

— Знаєте, насправді наш курс зачепив цікавий період — коли на початку червня ми здавали документи, то була Українська РСР, а вже навчання в університеті почалося у незалежній Україні. Тобто практично ти приходиш із розумінням, що вступав у одних правових і політичних системах, а вчишся у зовсім інших, — пригадує доктор юридичних наук, професор Юрій Чижмарь.

Із початку навчання в університеті студенти проявляли успіхи в навчанні і були активними у різних сферах діяльності. Першою вагомою значущою подією юрфаку, за спогадами Вадима Рошканюка, стала студентська наукова конференція у Львові 1993 року, коли вперше про факультет почули за межами області. Тоді закарпатську делегацію, окрім Вадима, складали Михайло Савчин, Олександр Поліводський та Юрій Чижмарь. Їхні виступи високо відзначили львівські науковці, а повернувшись додому, хлопці заснували на факультеті студентське наукове товариство. Пізніше багато його учасників стали добре відомими особистостями в українській правничій спільноті.

Незважаючи на те, що юридична школа на Закарпатті тільки формувалася, перший випуск правників відразу проявив себе у професійному сенсі і склав гідну конкуренцію випускникам вже досвідчених на той час закладів. Відділення було створене на базі економічного факультету і навіть давало додаткову перевагу на ринку юридичних послуг. В одному з інтерв’ю Вадим Рошканюк зазначає, що майже третина першого випуску юридичного факультету УжДУ поєднали професійні навички з наукою. Вони обіймали і продовжують займати керівні посади в судовій та правоохоронній системах регіону й держави, працюють в органах адвокатури, нотаріату, місцевого самоврядування та центральних органах виконавчої влади.

Доктор юридичних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України, керівник Науково-дослідного Інституту порівняльного публічного права і міжнародного права УжНУ Михайло Савчин вдячний рідному факультету, у першу чергу, за самостійне мислення. Воно дало йому змогу орієнтуватися у правничому середовищі, аналізувати інформацію та формувати власну наукову базу знань. Сьогодні професор активно відстоює принципи свободи, рівності та верховенства права, є визнаним експертом ОБСЄ, Ради Європи, Вестмінстерського фонду демократії та бере участь у міжнародних проєктах щодо посилення ролі та інституційної спроможності конституційного права в умовах війни.

Одна із випускниць першого набору юридичного факультету УжНУ, Катерина Чижмарь першою в Україні захистила докторську дисертацію в галузі конституційного права на тему нотаріату під керівництвом доктора юридичних наук, професора Юрія Бисаги. Нині Катерина Чижмарь — докторка юридичних наук, професорка, Заслужена юристка України, державна та громадська діячка, старша наукова співробітниця Науково-дослідного Інституту публічного права, м.Київ. Працювала в органах юстиції, очолювала Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, є автором Концепції реформування нотаріату України 2010-2015 рр. та інших реформ у сфері нотаріату.

Впродовж років науковиця не пориває зв’язків із однокурсниками. Вона і ще восьмеро студентів 1996 року випуску входять до оргкомітету, який що п’ять років проводить зустрічі друзів. На них запрошують колишніх і сучасних викладачів юридичного факультету, організовують диспути та наукові дискусії, проєкти з підтримки сучасних студентів-правників.

Цього разу пані Катерина презентувала книгу «Феномен довіри» — про право, довіру та людей, що будували нотаріат незалежної України. В книзі детально описане зростаюче значення нотаріату в процесі розвитку суспільства та держави, охарактеризовано основні історичні етапи становлення та розвитку нотаріату від найдавніших часів до сьогодення. Авторка пропонує погляд на нотаріат, як на «живу матерію». Видання стане корисним студентам, науковцям і тим, хто просто цікавиться нотаріатом, історією його еволюції та значенням в системі захисту цивільних прав людини.

— Нотаріат — не сухий реєстр правочинів і не бюрократична ланка між громадянином і державою. Нотаріат — це феномен довіри. Довіра є тим незримим фундаментом, на якому тримається вся конструкція цивільного обороту. Коли людина приходить до нотаріуса, щоб посвідчити заповіт або оформити спадщину, укласти угоду — вона довіряє. Довіряє закону, довіряє нотаріусу, довіряє державі. І нотаріус бере на себе відповідальність — не лише юридичну, а й моральну — за те, що ця довіра буде виправдана, — йдеться у передмові.

Коментуючи свою наукову роботу, Катерина Чижмарь зазначила, що попри корупційні скандали, недосконалість системи захисту прав та численні виклики, з якими стикається українська держава, нотаріат залишається тією сферою, яка вибудувала і зберегла суспільну довіру, не скомпрометувавши себе. Незалежно від того, який уряд приходить до влади, якою є форма державного устрою чи політична ситуація в країні, нотаріальний акт залишається символом юридичної визначеності та гарантією того, що документу можна довіряти. Сталість і довіра є однією з найбільших цінностей нотаріату, але, на жаль, поки що відсутня в інших державних сферах.

— Довіра — це такий незримий фундамент, на якому будувався і будується весь цивільний оборот. Довіра людей необхідна, якщо ти хочеш стати лідером. Заслужити її дуже важко, втратити — легко, повернути — майже неможливо. Щоб в Україні громадяни довіряли закону, треба дотримуватись верховенства права. Закон — це відповідальність, порядність, рівність для всіх. На жаль, за 35 років в нашій державі так і не вибудувана система цінностей. Тому вже наступне покоління юристів Закарпатської правничої школи має не просто здобувати освіту, а бути вихованим у цій освіті і системі цінностей, — наголосила науковиця.

Зібрані з продажу книги кошти спрямують на потреби дитячої лікарні в Ужгороді. Також видання буде подароване університету. Декани двох факультетів УжНУ — юридичного і Міжнародних економічних відносин — позитивно відгукнулися про «Феномен довіри». Микола Палінчак зазначив, що представлені матеріали стануть у нагоді при підготовці майбутніх дипломатів.

Представники першого випуску юрфаку УжНУ беруть участь у нинішньому жи

Читати повністю…