Дві сітки, кілька годин роботи і одне незручне слово — «показуха».ФОТО

07.10.2026, 22:38 busk.rayon.in.ua

У Красному біля пам’ятника Українським летунам плели маскування для фронту. Та сама акція поставила інше питання вже для всіх: що ми робимо для війни, коли фронт далеко?

Про це з читачами своїми думками ділиться Район.Буськ.

У середу,7 жовтня, біля пам’ятника Українським летунам у Красному кілька годин поспіль змінювалися люди. Хтось приходив після роботи, хтось на свою визначену годину, хтось привів дітей. У руках — стрічки, основа сітки, ножиці. Метр за метром народжувалося маскування, яке найближчим часом поїде на схід.

За день сплели дві великі сітки — 19 на 6 метрів кожна.

До акції долучилися працівники селищної ради, культури, освітяни двох красненських шкіл, медики, соціальні працівники, працівники ЦНАПу та бібліотеки, пластуни та їхні керівники, а також волонтерки ГО «Злий лелека».

Здавалося б, звичайна волонтерська робота. Але сьогодні в Красному прозвучало слово, повз яке важко було пройти.

«Показуха».

Так дехто з перехожих сприйняв те, що відбувалося біля пам’ятника.

Чи справді плетіння маскувальної сітки на людному місці — показуха?

Можливо, питання не зовсім у місці, де плетуть, і не в тому, чи бачать це люди. Питання в іншому:що буде після того, як усі розійдуться?

Якщо дві сітки поїдуть до наших військових, якщо ними накриють техніку, позиції чи обладнання, то навряд чи на фронті хтось питатиме, скільки людей сьогодні бачили процес їхнього плетіння. Там важливий результат.

Але є й інший бік цієї історії. Можна пройти повз. Можна сказати, що це «показуха». Можна переконати себе, що «хтось інший допоможе». А можна зупинитися хоча б на десять хвилин, долучившись до процесу.

Саме тому такі акції, навіть якщо вони комусь здаються показовими, мають ще одну функцію — нагадувати тим, хто живе далеко від фронту, що війна нікуди не зникла.

Сьогодні в Красному було тихо. Не так, як у Прилуках. Люди йшли зі своїми справами. Хтось поспішав додому, хтось на роботу. А десь на сході військові продовжували робити те, завдяки чому ця тиша тут можлива.

І, можливо, найкраще питання після сьогоднішньої акції звучить не так: «Чи це показуха?» А так: «А що зробив сьогодні я?»

Не обов’язково плести сітку. Можна задонатити, принести матеріали волонтерам, допомогти родині військового, підтримати збір, попрацювати годину там, де потрібні руки.

Бо дві сітки — це конкретний результат сьогоднішнього дня. А от чи стане їх завтра три, п’ять чи десять — залежить уже не від організаторів акції.

Залежить від кожного, хто проходить повз.

Читати повністю…