Що таке "крокодилячі сльози" та чи справді їх лиють: розбираємо фразеологізм
Що означає відомий вислів "крокодилячі сльози", розповідаємо з посиланням на "Горох".
Фразеологізми не виникають просто так. Багато з них – це спостереження за природою, асоціації, реальні історичні факти, міфи чи вигадка – цитати з книг та кіно.
Цікавий пласт висловів – де фігурують тварини. Часто це пряме порівняння з зовнішністю чи поведінкою тварини – "дивиться як баран на нові ворота". Деякі зовсім чудернацькі – "як зайцю стоп-сигнал", які треба розуміти образно.
Але, коли у них фігурують "заморські" звірі не завжди зрозуміло – чому саме так. І такі фразеологізми схожі на маленькі загадки.
От чому ми говоримо "лити крокодилячі сльози" чи "крокодилові сльози", якщо більшість із нас ніколи не бачила крокодила зблизька? Відповідь ховається в давніх легендах і людських спостереженнях.
Спочатку – про значення. "Лити крокодилячі сльози" кажуть про удаване, нещире співчуття або фальшиві сльози. Тобто людина ніби сумує, співчуває, переживає, але насправді її почуття несправжні. Саме так пояснюють вислів українські фразеологічні словники. І саме у такому значенні воно зафіксоване у багатьох мовах світу.
"Крокодилові сльози" – це про нещире співчуття / СловоОпис
Виявляється, цей вислів має дуже давню й доволі несподівану історію.
Чому саме крокодил став символом нещирості? Адже, здавалося б, серед тварин є чимало хитріших персонажів. Проте вже багато століть у різних мовах світу говорять саме про "крокодилячі сльози". Історія цього вислову почалася зі старовинного повір'я, яке виявилося напрочуд живучим.
Історія вислову сягає античності. Першу згадку знаходять у прислів'ях Плутарха. Плутарх порівнював лицемірних людей із крокодилами, які, за давнім повір'ям, нібито плачуть, коли поїдають свою здобич. Образ виявився настільки влучним, що згодом його підхопили середньовічні християнські автори. Так "сльози крокодила" стали алегорією нещирого каяття.
А тепер найцікавіше: крокодили справді можуть мати сльози. Щоправда, зовсім не тому, що їм шкода свою жертву. Біля очей у них є спеціальні залози, які допомагають виводити надлишок солі. Під час харчування, коли активно працюють щелепи, виділення рідини може ставати помітнішим.
Людина бачила: крокодил їсть і водночас у нього течуть сльози – і створила з цього цілу моральну історію. Так природне явище перетворилося на образ фальшивого співчуття.
До речі, вислів давно живе й в українській літературі. Остап Вишня пише про героя, який "підсьорбуючи крокодилові сльози", галасує. А в Олеся Гончара читаємо: "заплакав над Ганною крокодилячими слізьми" – тобто показав жаль, якого насправді не відчував.
Тож якщо хтось раптом починає дуже зворушливо співчувати, хоча сам і завдав комусь шкоди, можна сказати: ллє крокодилячі сльози.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
7 жовтня 2026
