Шлях бердичівського воїна: АТО, болюче СЗЧ та повернення на передову заради донечки
Олександр Бобела має позивний «Смайлик». Кажуть, назва говорить сама за себе: навіть у найскладніші моменти він не втрачає оптимізму й уміє посміхнутися там, де, здавалося б, зовсім не до усмішок. За його плечима — роки військової служби, бойовий досвід, важкі особисті втрати, вимушена перерва та повернення до побратимів.
Історію Олександра розповіли на фейсбук-сторінці 115-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
До війська Олександр прийшов ще зовсім молодим – у 19 років. У 2017 році розпочав службу в бердичівській АОБр – 26-й артилерійській бригаді імені хорунжого Романа Дашкевича. У складі бригади військовий виконував бойові завдання під час АТО/ООС і набував досвіду, який згодом знадобився йому після початку повномасштабного вторгнення.
Після завершення контракту Олександр залишив військову службу та деякий час працював таксистом. Та цивільне життя тривало недовго.
Коли 24 лютого 2022 року рф розпочала повномасштабне вторгнення, Олександр завершив свої справи й уже наступного дня вирушив до пункту збору добровольців біля Бердичівської районної лікарні. Там запитали, чи є серед присутніх учасники бойових дій. Олександр підняв руку.
Так він знову опинився у війську — цього разу у складі 139-го окремого батальйону територіальної оборони 115-ї окремої бригади Сил ТрО ЗСУ. Спочатку служив мінометником. Пізніше, після переформатування батальйону, опанував інший напрям – став оператором безпілотних літальних апаратів.
Однак згодом військова доля Олександра змінилася. Наказом Генерального штабу його перевели до іншої військової частини. За словами самого військового, там він зіткнувся зі складними взаєминами з командуванням і сильним психологічним тиском.
На цей період припали й особисті трагедії. Олександр втратив маму, а потім бабусю – двох найближчих людей, які залишалися його родиною. Сукупність пережитого стала для нього надзвичайно важким випробуванням.
Понад півтора року Олександр перебував у СЗЧ. Водночас, як зазначають у 115-й бригаді, думки про повернення до служби його не залишали.
За цей час у житті військового відбулася ще одна важлива подія – у нього народилася донька. Коли дівчинці виповнилося шість місяців, Олександр вирішив, що більше відкладати повернення не хоче.
Він зателефонував колишньому командиру батареї, з яким служив до переведення, та попросився назад у підрозділ. Там його зустріли побратими, які, за словами бригади, радо прийняли військового назад до колективу.
Спочатку Олександр опинився у батальйоні резерву. Згодом повернувся до мінометної батареї 2-го батальйону — саме туди, де раніше служив і де хотів знову бути поруч зі своїми.
Сьогодні його мотивація залишається такою ж, як і після початку повномасштабної війни: не дозволити російським військам просунутися вперед і захистити людей, які перебувають на передовій.
Після всього пережитого Олександр знову в строю. Каже, що сили йому дають дружина, маленька донька та люди, з якими він щодня виконує бойову роботу. А ще має відчуття, що повернувся саме туди, де має бути.
Також раніше ми розповідали й про відверте інтерв’ю рятувальника з Бердичева, про його страхи під час роботи.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
1 жовтня 2026
