Захворювання кишечника: причини, симптоми, діагностика та поширені патології
Люди працездатного віку дедалі частіше звертаються по медичну допомогу саме через проблеми з кишечником. З такими скаргами пацієнти потрапляють до різних фахівців — від гастроентеролога до хірурга. Найпоширеніша помилка полягає в тому, що людина неправильно оцінює власний стан і відкладає візит до лікаря. Через це лікування ускладнюється, а розвиваються ускладнення, яких можна було б уникнути за своєчасної діагностики.
Проблеми травного тракту ще довго займатимуть провідні позиції в медицині. За останній час помітно зросла кількість запальних захворювань і злоякісних пухлин товстого кишечника — і це повною мірою відображає важливість теми.
Товстий кишечник — найдовша частина шлунково-кишкового тракту, тож проблеми на різних його ділянках трапляються абсолютно різні. Щоб мати загальне уявлення про захворювання товстої кишки, варто хоча б коротко знати будову травної трубки.
Травна система організму представлена однією трубкою — від ротової порожнини до анального каналу. Закладання шлунково-кишкового тракту відбувається ще в ембріональному періоді, в утробі матері. Кишечник починається від шлунку й представлений двома відділами — тонким і товстим.
Тонкий кишечник поділяють на дванадцятипалу, худу та клубову кишку. Дванадцятипала кишка, своєю чергою, з’єднана з жовчним міхуром і підшлунковою залозою спеціальними протоками. Саме цими протоками надходять соки, які беруть участь у механізмах перетравлення їжі. Поживні речовини, потрапляючи в організм, автоматично запускають процес перетравлення.
За тонким кишечником іде товста кишка, у порожнині якої відбувається всмоктування води та формування калових мас. Основна її функція — евакуаторна, тобто виведення неперетравлених харчових волокон. У цьому відділі травного тракту «проживає» велика кількість бактерій: і корисна флора (біфідо- та лактобактерії), і умовно-патогенна. Коли кількісний та якісний склад бактерій змінюється, розвивається дисбактеріоз.
Товстий кишечник умовно поділяють на висхідний, поперечний, низхідний та сигмоподібний відділи. Нижня частина травного тракту завершується прямою кишкою.
Постійні мешканці товстого кишечника чудово уживаються один з одним. Активація умовно-патогенної мікрофлори може виникнути на тлі зниження імунітету, але найчастіше наявний баланс порушується під впливом низки факторів.
Хвороби кишечника частіше трапляються серед населення розвинених країн. Однаковою мірою хворіють і чоловіки, і жінки. Існує група захворювань товстої кишки, яка виявляється в більшої кількості пацієнтів: до неї належать функціональні розлади травної системи, інфекційні ураження тощо. Менш поширена патологія — хвороба Крона та виразковий коліт.
Захворювання кишечника можуть давати досить різноманітні симптоми. Скарги, з якими пацієнти приходять на прийом до лікаря, умовно поділяють на кілька груп:
Хвороби кишечника можуть мати комбіновані симптоми, але в деяких випадках відзначається й переважання якоїсь однієї скарги.
Болі при кишковій патології мають різну локалізацію та інтенсивність. Найчастіше пацієнт скаржиться на біль у животі, пов’язаний із розтягненням стінки кишки або з її спазмом. Запалення теж провокує больовий синдром.
Порушений акт дефекації досить часто проявляється його затримкою — від 3–4 днів до 2–3 тижнів (запор, синдром подразненого кишечника з переважанням закрепів, кишкова непрохідність тощо). Водночас пацієнти із запальними та інфекційними захворюваннями кишечника відзначають почастішання стільця, при цьому зазвичай змінюється й консистенція калових мас у бік розрідження.
Досить поширеною причиною підвищеного газоутворення в товстому кишечнику є дисбактеріоз. Також метеоризм супроводжує синдром подразненого кишечника (СРК) і дивертикулярну хворобу.
Патологічні виділення із заднього проходу — завжди тривожна ознака. Найчастіша скарга в колопроктологічних хворих з ураженням нижніх відділів товстого кишечника — виділення крові з ануса. Кров’янисті виділення переважно пов’язані з актом дефекації, при цьому кров може бути червоною або темно-вишневого кольору.
Візуально пацієнти відзначають прожилки крові безпосередньо в калових масах, а часом і великі згустки, що мають схожість із «шматками печінки». Виділення слизу свідчить про функціональні розлади (СРК), запальні та злоякісні ураження товстого кишечника. Гнійні виділення, своєю чергою, можуть відзначати хворі з гострим запаленням клітковини, розташованої навколо прямої кишки, а також пацієнти з хронічними норицями промежинної ділянки.
Окрім виявлення скарг, лікар на прийомі проводить збір анамнезу. Докладно з’ясовує, коли виникли перші симптоми захворювання, що могло спровокувати розвиток цього стану, якою була динаміка його розвитку.
Не менш важливий для колопроктолога й анамнез життя, який включає збір інформації про умови життєдіяльності пацієнта, наявність спадкових та онкологічних захворювань, зокрема в близьких родичів. Пильної уваги вимагає супутня патологія верхніх відділів травної системи, а також перенесені раніше оперативні втручання, бактеріальні та вірусні інфекції.
Іноді досить складно в найкоротші терміни діагностувати захворювання товстого кишечника. У таких випадках доводиться встановлювати діагноз за допомогою виключення інших патологічних станів. Основними інструментальними методами діагностики кишкової патології є такі маніпуляції:
Їх виконання обов’язково має проводитись усім пацієнтам старше 50 років, особливо за наявності відповідної симптоматики. Якщо з якихось обставин неможливо провести колоноскопію, вдаються до рентгенологічних методів діагностики; іригоскопія також краща при функціональних розладах товстого кишечника.
Магнітно-резонансну томографію проводять при підозрі на злоякісні новоутворення прямої кишки та пацієнтам із норицями.
До цієї групи можна віднести функціональні розлади та запальні захворювання товстого кишечника.
Дивертикулярна хвороба отримала свою назву через формування в стінці товстої кишки «мішечків». Вони виникають на тлі змін у структурі м’язового шару та слабкості сполучних волокон. Цей стан також супроводжується порушенням кровообігу в судинах товстої кишки та її ненормальною моторною функцією.
Основними причинами, що сприяють розвитку дивертикулезу, є:
Більшою мірою ураження відзначаються в лівій половині кишечника — це близько 88% пацієнтів; права частина страждає в 25% випадків, а в 5% хворих виявляють повне ураження всього товстого кишечника. Якщо ж говорити про прицільне ураження, дивертикули найчастіше локалізуються в сигмоподібній кишці — 60,2% випадків.
Дивертикулярна хвороба може ускладнюватися запаленням. У такому разі підвищується температура, виникають болі в животі, можлива симптоматика кишкової непрохідності. Погіршення на тлі запалення можуть відзначатися й через перфорацію дивертикула, тобто його розрив. Так формується абсцес — обмежене скупчення гною в ділянці утвореного отвору.
Ще одним грізним ускладненням дивертикулезу можна вважати виражену кишкову кровотечу, що виникає через порушення цілісності судин. Усі ускладнення належать до екстрених станів, тому лікування таких пацієнтів найчастіше проводиться в умовах спеціалізованого відділення з можливим хірургічним втручанням.
Захворювання кишечника не завжди проявляються яскраво. Саме тому найбільшу небезпеку становить звичка терпіти дискомфорт і списувати його на тимчасове нездужання. Якщо проблеми зі стільцем, метеоризм або біль у животі тривають тижнями, а тим паче якщо з’являються кров, слиз чи гній, зволікати не варто.
Своєчасний збір анамнезу та правильно підібрані інструментальні методи дають змогу виявити патологію на ранній стадії, коли лікування найефективніше. Наведена інформація має загальноосвітній характер і не замінює консультації фахівця: конкретний обсяг обстеження та тактику лікування визначає лікар після огляду.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
23 вересня 2026
