Що здобув Рінат Ахметов у 60 років: історія найбільшої бізнес-імперії України
Рінат Ахметов21 вересня 2026 року Рінату Ахметову виповнилося 60 років. Forbes оцінює його статки у $7,8 млрд і досі називає найбагатшим українцем. Йому належить група SCM, до якої входять металургійний і гірничодобувний Metinvest, енергетичний DTEK, ПУМБ, «Укртелеком», ЦУМ, Lemtrans та інші активи.Цю бізнес-імперію Ахметов збирав понад три десятиліття: пройшов шлях від торгівлі вугіллям і коксом та перших промислових пакетів у 1990-х — до приватизації великих металургійних, гірничих та енергетичних підприємств за президентства Леоніда Кучми і Віктора Януковича.Читайте також:НовиниЧитайте також:НовиниНайбагатшому українцю 60: як змінювалися статки Ахметова у світовому рейтингу мільярдерівЗа ці тридцять років навколо Ахметова виросла SCM — група з металургією та видобутком у Metinvest, енергетикою у DTEK, найбільшим банком з приватним українським капіталом ПУМБ, «Укртелекомом», ЦУМом, транспортною компанією Lemtrans та іншими активами.Частину старої промислової імперії він утратив після російської агресії 2014 року та повномасштабного вторгнення. Водночас капітал Ахметова дедалі більше виходить за межі України, а він сам продовжує великі інвестиції у промисловість, енергетику та нерухомість.Історія появи цієї імперії значно складніша за звичайну біографічну формулу про сина шахтаря, який почав торгувати вугіллям.Ахметов починав бізнес разом з Аліком ГрекомСам Ахметов у розмові з The Washington Post у 2022 році розповідав, що перший капітал заробляв, зокрема, грою в карти. У 1992 році він із двома партнерами створив компанію ARS, яка займалася вугіллям і коксом. Одним із партнерів був Ахать Брагін — Алік Грек, якого Washington Post називає одним із найвпливовіших кримінальних авторитетів тодішнього Донецька. За версією Ахметова, Брагін вийшов з ARS у 1993 році, але вони залишилися близькими друзями.Ахать БрагинOCCRP також називає Ахметова близьким соратником Брагіна. 15 жовтня 1995 року під час матчу «Шахтаря» на стадіоні у Донецьку стався вибух, внаслідок якого загинули Брагін і ще п'ятеро людей. Ахметов прибув із ним на стадіон, але до місця вибуху не встиг дійти. Згодом він отримав контроль над футбольним клубом, а 11 жовтня 1996 року офіційно став його президентом.Президента футбольного клубу «Шахтар» Ріната Ахметова гравці та тренерський штаб качають на руках після тріумфальної перемоги у Кубку УЄФА 2009 року.Найконкретніший документ щодо можливого кримінального минулого Ахметова оприлюднив OCCRP. Журналісти отримали копію підготовленого Головним управлінням боротьби з організованою злочинністю МВС у вересні 1999 року «Огляду найбільш небезпечних організованих злочинних структур в Україні».У ньому «Рената Леонідовича Ахметова», 1966 року народження, названо керівником організованої групи «Рената». У документі йшлося, що група «займалася відмиванням грошей, фінансовими махінаціями» та контролювала реальні й фіктивні компанії. Але в тому самому документі зазначено, що діяльність групи припинена, а її злочинний характер не підтверджений.Ахметов ці звинувачення послідовно заперечував. У 2022 році він заявив Washington Post, що ніколи не належав до кримінальних організацій, його не переслідували кримінально і йому не висували обвинувачень. Сергій Тарута, який також працював у донецькому бізнесовому середовищі, сказав газеті, що Ахметов сам не був членом злочинної групи, хоча знав і дружив із людьми, які до таких груп належали.OCCRP також описує, як Ахметов через британських та американських адвокатів судився з журналістами, які досліджували його ранні роки. У 2008 році Високий суд Лондона присудив на його користь компенсацію у справі проти журналістів «Обозревателя».SCM пізніше стверджувала, що звіт МВС 1999 року був підробкою і це нібито підтвердили МВС та парламентська комісія у 2011 році. Первинного рішення або висновку цих органів, який можна було б перевірити, наразі не знайшов.«Азовсталь», ГЗК і вугілля Ахметов збирав ще до президентства ЯнуковичаУ власній історії SCM початок великої промислової експансії відносить до 1998–1999 років. Компанія пише, що Ахметов тоді почав купувати підприємства з великими боргами, серед яких «Азовсталь», Харцизький трубний завод та гірничо-збагачувальні комбінати Кривого Рогу. У 2000 році для управління цими активами він створив System Capital Management.Історія «Азовсталі» показує, що контроль над підприємствами не завжди виникав одним приватизаційним конкурсом. За реконструкцією Meduza, у 1990-х «Індустріальний союз Донбасу» спочатку контролював постачання сировини та збут продукції комбінату, паралельно скуповуючи його акції. У 2002 році Ахметов розійшовся з партнерами по ІСД, а «Азовсталь» перейшла під контроль SCM.Держава при цьому ще володіла чвертю комбінату. У 2003 році Фонд державного майна продав останні 25% акцій «Азовсталі» за 113,5 млн грн. Після цього державних акцій підприємства не залишилося.Наступного року SCM різко посилив видобуток залізної руди. У липні 2004-го завершилася приватизація двох великих ГЗК: 50% плюс одна акція Північного ГЗК придбані за 207,6 млн грн, Центрального ГЗК — за 106,03 млн грн. Обидва підприємства опинилися під контролем групи Ахметова.Того самого літа підконтрольний SCM Авдіївський коксохімічний завод виграв конкурс на 92,11% «Павлоградвугілля», одного з найбільших вугільних об'єднань країни. За пакет запропонували 1,401 млрд грн. «Українська правда» пізніше писала про кримінальне розслідування щодо попередньої діяльності керівництва «Павлоградвугілля», однак це розслідування стосувалося дій менеджменту підприємства, а не встановленої вини Ахметова.Найвідомішою приватизацією того періоду стала «Криворіжсталь». У червні 2004 року консорціум Ріната Ахметова та Віктора Пінчука придбав 93,02% найбільшого металургійного комбінату країни за 4,26 млрд грн — близько $800 млн. Після Помаранчевої революції українські суди скасували результати конкурсу. У жовтні 2005 року той самий пакет на повторному відкритому аукціоні Mittal Steel придбала за 24,2 млрд грн, або приблизно $4,8 млрд.Сам Ахметов захищав приватизацію 1990-х і початку 2000-х. У Washington Post він визнав, що процес був «неідеальним», але стверджував, що приватизація була необхідною для переходу від державної до ринкової економіки.Ахметов привів Манафорта до Партії регіонів, а за Януковича його група різко посилиласяПолітичні зв'язки Ахметова з Віктором Януковичем були публічними задовго до його президентства. Ахметов двічі обирався народним депутатом від Партії регіонів — у 2006 та 2007 роках.Борис Колесников та Рінат Ахметов — депутати Верховної РадиThe Guardian називає Ахметова головним фінансовим спонсором Партії регіонів і пише, що саме він влітку 2005 року запросив в Україну американського політтехнолога Пола Манафорта. Той почав працювати з партією та Януковичем після поразки останнього на президентських виборах 2004 року. У 2010-му Янукович виграв президентські вибори.Віктор Янукович та Рінат АхметовПісля його перемоги представники, яких тодішні аналітики відносили до групи Ахметова, отримали посади в уряді. Борис Колесніков став віцепрем'єром, а згодом міністром інфраструктури. У другому уряді Миколи Азарова представництво цієї групи розширилося. Петерсонівський інститут міжнародної економіки відносив до людей Ахметова віцепрем'єра Олександра Вілкула, колишнього керівника SCM Ігоря Прасолова та колишнього керівника Lemtrans Володимира Козака, який став міністром інфраструктури.У цей самий період DTEK отримував контроль над значною частиною української теплової генерації та розподілу електроенергії. Ахметов почав заходити й у своєрідний «вічний бізнес» — електроенергетику, де попит існуватиме доти, доки людям і підприємствам потрібна електрика. Згодом ДТЕК вибудував майже весь ланцюжок — від виробництва електроенергії до її розподілу мережами та постачання кінцевим споживачам.Наприкінці 2011-го — на початку 2012 року компанія виграла приватизаційні конкурси на 45,1% «Західенерго», 25% «Дніпроенерго», 25% «Київенерго» і 40,1% «Донецькобленерго». Разом із пакетами, якими DTEK уже володів, частка групи перевищила 70% у кожній компанії. Сукупна вартість угод становила близько $500 млн.Паралельно DTEK отримав на 49 років «Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит» — два державні вугільні об'єднання, до яких входили вісім великих шахт. Після цих угод DTEK контролював чотири з шести теплових генеруючих компаній країни із сумарною потужністю понад 18 ГВт та понад половину ринку енергетичного вугілля.Центральний офіс ДТЕК у КиєвіПольський Центр східних досліджень OSW тоді окремо звернув увагу на умови приватизації. За його аналізом, DTEK або був єдиним учасником конкурсів, або конкуренція залишалася формальною; частину кваліфікаційних вимог сформулювали так, що виконати їх фактично могла лише компанія Ахметова. Водночас OSW зазначав, що твердження про навмисне заниження ціни цих активів перевірити було складно.Сьогодні енергетичний напрям групи охоплює весь цей ланцюжок — від електростанцій до мереж і продажу електроенергії кінцевому споживачу.Виробництво: до повномасштабного вторгнення ДТЕК виробляв близько 25% усієї електроенергії України, а його частка у тепловій генерації сягала близько 70%; актуальні частки після масштабних руйнувань ТЕС у відкритих даних відсутні.Розподіл: оператори «ДТЕК Мережі» працюють у Києві та чотирьох областях — Київській, Дніпропетровській, Одеській і Донецькій, обслуговуючи 5,4 млн домогосподарств та 150 тис. підприємств.Постачання: D.Solutions під брендом YASNO постачає електроенергію 3,5 млн побутових і комерційних клієнтів.Зелена генерація: ДТЕК ВДЕ має 114 МВт діючої Тилігульської ВЕС, будує другу чергу на 384 МВт, що збільшить її потужність приблизно до 500 МВт, та заявив про проєкт Полтавської ВЕС на 650 МВт.Віктор Янукович, Вадим Новинський та Рінат Ахметов на одному з заводів «Метінвест»Металургійна частина імперії теж продовжувала зростати. У 2010 році Metinvest домовився про об'єднання з Маріупольським металургійним комбінатом імені Ілліча: після завершення інтеграції частка Metinvest мала становити 75%. У 2012 році група довела частку у
- Останні
- Популярні
Новини по днях
22 вересня 2026
