У Путіна дуже цинічний розрахунок: відверте інтерв'ю Рахманіна про найскладніші сценарії зими
Цієї зими Україна може зіткнутися одразу з кількома серйозними викликами: Росія здатна знову зробити ставку на удари по критичній інфраструктурі, а запасів ракет Patriot недостатньо, щоб повністю закрити небо від балістики. На цьому тлі особливо гостро постає питання, чи готова Україна до нового сезону масованих атак.
Член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін в інтерв'ю 24 Каналу пояснив, чого варто чекати восени та взимку, навіщо Росії бити саме по інфраструктурі та наскільки критичною є ситуація з ракетами PAC-3 для Patriot. Він також розповів, що насправді може стояти за переговорним треком за участі команди Дональда Трампа та чому нинішній процес може виявитися значно складнішим, ніж здається.
Якщо проаналізувати те, як веде війну Україна і як її веде Росія, я маю на увазі комплексний аналіз: і військовий компонент, і економічний, і пропагандистський, і міжнароднополітичний. Як ви вважаєте, з якими позиціями обидві сторони вийдуть після осінньо-зимового періоду? Яким буде стратегічний баланс обох сторін?
Якщо ми говоримо про осінь, то суттєво нічого не зміниться. Єдиним серйозним викликом може бути збільшення мобілізації в Росії.
Якщо говоримо про зиму, тут трошки складніше, тому що це буде залежати від того, як ми пройдемо зиму. І з погляду безпеки енергетичної, і з погляду фінансового забезпечення нашого бюджету, і в першу чергу обороноздатності.
Але це залежить в тому числі й від позиції партнерів, а її прогнозувати достатньо складно, особливо коли йдеться про Сполучені Штати.
Повна розмова з Сергієм Рахманіним: дивіться відео
Якщо ми говоримо про поточну тактику Росії, це атака українських міст реактивними "Шахедами". Ми ще, на жаль, не винайшли протиотруту проти цієї історії. Чи є у вас розуміння часових рамок, коли нам вдасться знайти протиотруту?
Наші інженери, наші конструктори, наш ОПК працює в цьому напрямку, працює з початку зими, коли були перші зафіксовані непоодинокі випадки застосування реактивних "Шахедів". Є вже вироби, які кодифікуються, є вироби, які проходять певні випробування.
Я думаю, що на середині осені, максимум на кінець осені, у нас буде декілька засобів, які будуть здатні достатньо ефективно збивати реактивні "Шахеди". Але питання буде в масштабуванні.
Масштабування буде залежати від двох чинників: фінансів, а у нас є недофінансування оборонного сектору і питання надходження коштів залишається відкритим поки що. Внутрішніх ресурсів у нас не вистачить. Партнери поки що вагаються, сподіваюсь, що вони будуть більш гнучкими й швидшими в ухваленні необхідних рішень.
І друге суто технічне рішення для того, щоб масштабувати, наприклад, зенітні дрони, які б могли повноцінно протидіяти реактивним "Шахедам", зокрема Geran-4 і Geran-5, які літають на дуже великій висоті й розвивають достатньо велику швидкість, потрібні реактивні двигуни.
У нас обмежений доступ до цих виробів. Росіяни спираються на велику кількість дешевих і достатньо ефективних китайських двигунів ТРД, турбореактивних двигунів. У нас такої можливості нема.
От якщо будуть вирішені ці два питання, я думаю, що відсоток збиття реактивних "шахедів" суттєво збільшиться. Але є проблеми, які є об'єктивними.
Як ви бачите і як ви розумієте надзавдання Росії стосовно України на осінньо-зимовий період?
Фактично в переддень кожної зими у Путіна з'являється відчуття, що оця зима точно буде переломною, що от саме зараз той момент, коли стійкість України енергетична, військова, економічна, фінансова, вона зменшиться, змаліє і врешті розламається.
От зараз, судячи з усього, він вважає, що це та сама фатальна зима, яка може змінити перебіг подій на його користь.
Є відчуття, що українська енергетика не витримає масованих ударів, перш за все балістикою, бо у нас брак, якщо не сказати повна відсутність, PAC-3, засобів, які здатні перехоплювати, точніше збивати балістику. Є проблема в масштабуванні реактивних дронів, яке, як ми вже щойно говорили, у нас поки що є проблема з ефективним збиттям дронів.
Я думаю, що він розраховує, що складні умови, в яких опиняться українці з погляду проблем з енергетикою, проблем з водопостачанням, проблем з теплом, світлом, проблем з продуктами, бо паралельно йде достатньо масивна кампанія по вибиттю складських приміщень, по вибиттю логістичних ланцюжків, що якраз терпіння українського народу буде на тій межі, коли воно здатне буде тиснути на владу.
А влада, відповідно, буде йти назустріч побажанням Путіна виконати ті умови, які він нам постійно висуває, тобто фактично капітулювати.
Але ж річ у тім, взагалі у світовій історії майже ніколи ось такий тиск на людей не призводив до того, що люди підіймали якісь бунти, вимагали від своєї влади капітулювати. Чому Путін вірить, що з нами це вийде?
Насправді так, немає жодного такого достеменного прикладу, щоб, наприклад, величезний тиск на цивільну інфраструктуру, зокрема на енергетичну, але не тільки, щоб він призводив до зламу в системі опору тої чи іншої держави. Але кожен політик вважає, що що-небудь коли-небудь відбувається вперше. Можливо, Путін вважає, це буде перший випадок.
По-друге, таких системних, масивних, різноманітних ударів насправді в історії не було. І я думаю, що масштаб ударів по Україні взимку може бути справді більшим, ніж це було попередньої зими.
А по-третє, якщо у тебе не виходить ефективно діяти на полі бою, а належного ефекту від бойових дій Путін не отримає, то ти маєш розраховувати на те, що тобі залишається.
От у нього логіка в тому, що це так чи інакше призведе до зміни політики української влади. Не обов'язково це має бути, скажімо так, зміна позиції під тиском вулиці, наприклад.
Вийдуть люди на вулиці й будуть вимагати припинення війни за будь-яких обставин. Ти людина, яка отримуєш інформацію з різних джерел, ти отримуєш інформацію по всіх галузях, по всіх царинах економіки людського життя. І от тобі приходить статистика, що в тебе маліє все: фінансовий ресурс, у тебе маліють якісь запаси міцності в різних галузях і у тебе, зокрема, накопичується як мінімум тривожність населення.
От вочевидь є ще й такий розрахунок, що під тиском цих обставин ти будеш думати, а чи не варто тобі зупинитися, щоб не погіршити ситуацію ще більше. От, можливо, розрахунок такий.
Чи не вважаєте ви, що взимку 2026 – 2027 року рамка війни остаточно перейде в контекст і перетвориться на війну інфраструктур та війну окремих міст?
Почасти елементи такої війни ми вже спостерігаємо сьогодні, але я не думаю, що це буде винятково війна міст. Тому що як не крути, все, що відбувається на війнах, здебільшого залежить від того, що відбувається на полі бою, що відбувається на землі.
Якщо не буде просування належного тої чи іншої сторони, якщо не буде ефекту суто військового на полі бою, то тривала війна міст, вона все одно не змінить ситуацію.
Я не буду проводити аналогію, яка напрошується. Це аналогія Ірано-іракської війни, яка тривала вісім років, і останні роки вона, власне, і зводилася здебільшого не до війни на полі бою, а до війни міст, до спроб наносити дошкульні чутливі удари по інфраструктурі, по цивільному населенню.
Тому я не думаю, що на нас чекає варіант Ірано-іракської війни, коли поле бою зупиниться, а будуть тільки далекобійні удари по тилах одної й іншої сторони.
Все одно буде відбуватися багато подій на полі бою, і від того, як будуть відбуватися події власне в районі лінії бойового зіткнення, хоча вона зараз достатньо умовна, буде і багато що залежати від того, як швидко, як скоро закінчаться принаймні активні бойові дії, не скажу війна, активні бойові дії.
Тобто далекобійні удари – це додаткова опція до того, що відбувається на землі, а не навпаки.
Чому саме зараз активізувався знову переговорний трек, якщо жодна зі сторін не хоче йти ні на які поступки? Україна і Росія продовжують знищувати одне одного авіаударами, і я не можу зрозуміти предмет переговорів. Чи розумієте ви їх?
Наскільки я розумію, я можу чогось не знати, він не активізувався, він просто імітується. На якомусь етапі Сполучені Штати згадали про війну між Україною і Росією.
На якомусь етапі на тлі того, що в абсолютно глухий кут зайшла операція Сполучених Штатів в Перській затоці у війні з Іраном, їм знадобилися якісь додаткові опції. Можливо, вони вирішили, що хоча б якщо не гучну, то якусь таку перемогу, яку можна було продати, вони зможуть отримати.
Для цього вони активізували трек цих перемовин, оцих човникових дипломатів Віткоффа і Кушнера.
Я не думаю, що це призведе до якихось суттєвих наслідків. Вони з'їздили в Москву вкотре, вони з'їздили в Київ вперше. Мабуть, нічого нового не почули. Нічого нового ніхто не почув.
Росіянам необхідно підтримувати цей трек з тої простої причини, що вони не хочуть дратувати зайвий раз Сполучені Штати для того, щоби підтримка України як мінімум не збільшилась, а в ідеалі зменшилась.
Ми не хочемо з тих же самих міркувань сваритися з нашими партнерами, будемо називати їх так, для того, щоб ми теж не погіршили свої стосунки з ними. Тому що як мінімум розвідувальні дані й зв'язок ми отримуємо від Сполучених Штатів.
І Сполучені Штати, хоча і не дуже ефективно, не дуже охоче, але все-таки продають нам певні озброєння, які закуповуються на гроші наших європейських партнерів.
Тому ми імітуємо продовження переговорів, росіяни імітують продовження переговорів, а Сполучені Штати не знають, яким чином ці переговори просувати. Тому я б не переоцінював факт приїзду представників Трампа до Москви та Києва. Поки що це виглядає більше як імітація, ніж як реальний якийсь прорив.
Ця гра в імітацію народжує якісь нові заяви. От днями спецпосланець Трампа Джаред Кушнер заявив, що якби Україна віддала ті території, які вимагає Путін, то ми б уже мали угоду. Чому американці думають, що у разі того, якщо Путін отримає Донбас, то він зупиниться чи не захоче більше?
По-перше, нічого нового Кушнер не сказав. Новина тільки в тому, що саме Кушнер це сказав вперше. Щось подібне або абсолютно подібне ми чули від Віткоффа неодноразово і від Трампа тими чи іншими словами щонайменше кілька разів. Тому новина тільки в тому, що зм
- Останні
- Популярні
Новини по днях
21 вересня 2026
