"Найганебніше саме це": інтерв'ю Айзенберга про прихований зв'язок Трампа і Путіна
Дональд Трамп продовжує змінювати підходи США до зовнішньої політики. Його адміністрація переглядає санкційну політику, відносини з іншими державами та взаємодію з медіа.
Професор Мангеттенського університету Ігор Айзенберг в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу проаналізував зовнішню політику Трампа та ефективність американських санкцій. Експерт також пояснив, чому вважає нинішній період одним із найбільш ганебних етапів американської дипломатії, що стоїть за обмеженнями для медіа у Білому домі та які наслідки це може мати для світової економіки.
Ми бачимо, що Москва горить, палає під атакою понад 100 дронів, московський регіон. Це все відбувається на фоні Трампа. Якою може бути його реакція?
Звичайно, що світову кризу з паливом це не вирішить, тому що певний внесок є у світову кризу з паливом, що Росія не може експортувати, скажімо, дизельне паливо. Але, звичайно, що це не може навіть порівнюватися з тим внеском, який зробив сам Дональд Трамп, розв'язавши війну з Іраном. І результатом чого є стратегічний провал Сполучених Штатів.
Як з цього провалу вийти, не знає ні Трамп, ніхто з його оточення. Відверто кажучи, я не чув якоїсь притомної рекомендації і від супротивників Дональда Трампа, тому що він завів сам себе, він завів Сполучені Штати, він завів світ у пастку, такий глухий кут у великому лабіринті.
Як з нього вийти, ніхто не знає, але заблокована Ормузька протока, заблокована фактично Баб-ель-Мандебська протока, проксі-сила Ірану – хусити. Вони дуже суттєво пошкодили нафтопровід в Саудівській Аравії, який саудити використовували як альтернативу Ормузькій протоці, щоб експортувати свою нафту через Червоне море.
Тому швидкого виходу з цієї кризи немає.
Звичайно, Україна тут абсолютно ні до чого. І те, що Трамп каже, я думаю, що це розраховано передусім на американських виборців перед виборами, але навряд чи вони його почують, тому що люди в Америці вкрай незадоволені цінами на заправках, цінами в супермаркетах, які зростають, зокрема через те, що дизельне паливо дороге, тому що дизельне паливо – це основне паливо, яким користується сільське господарство.
Переважна більшість американців точно це не пов'язує з Україною і з українськими ударами по російських нафтопереробних заводах.
А як палає Капотня сьогодні – приємно дивитись, що можна сказати. Я вітаю ЗСУ і вітаю СБУ, і усіх, хто причетний до підготовки і здійснення цієї атаки з дійсно великим успіхом, і бажаю повторювати ще раз, ще раз і ще раз до тих пір, поки росіяни не зрозуміють, що вони зазнали в цій війні поразки, що їм ніколи не знищити Україну.
Дональд Трамп навряд чи буде тиснути на Путіна, але навряд чи він буде тиснути на нас, чи що, він знову розвіддані забере? Як ви бачите, можуть бути якісь під час цієї потенційної зустрічі Зеленського і Трампа на полях Генасамблеї ООН чергові ультиматуми нам?
До речі, зустріч із Зеленським у порядку денному Дональда Трампа не значиться. Це не означає, що її не буде. Вона може відбутися, може не відбутись. Але що вони можуть реально обговорювати? От давайте подумаємо.
Трамп може спробувати тиснути на Зеленського, щоб Україна погодилась на російські умови, тобто погодилась капітулювати, нібито тоді буде мир. Але я думаю, що навіть Трамп розуміє, що це марні спроби, що він не зможе цього домогтись.
Ви запитували, що він може зробити? Треба сказати, що Сполучені Штати таки діляться з Україною розвідданими, що важливо. Він може це зупинити, тому що він така мстива людина дуже. Може не зупинити, може, от, як ви кажете, просто продовжувати продавати зброю на європейські гроші через програму PDA.
І якщо ж говорити про його так званих переговірників, його де-факто колективного держсекретаріату, напевно, в підручниках історії взагалі цей період будуть згадувати як такий особливий період найбільш невдалої в історії американської дипломатії, коли номінальний керівник цієї дипломатії Марко Рубіо взагалі незрозуміло, яку роль грає, чи грає він взагалі зараз якусь роль.
А реальними керівниками цієї дипломатії є люди, які не розуміють взагалі, чим вони займаються, які не мають відповідної освіти, не мають відповідних знань, і результати відповідні їхньої діяльності, чи точніше їхня відсутність.
Якщо навіть припустити, якщо замінили би Келлога і Кушнера, то чи впевнені ми, що щось би змінилося? Бо сам підхід Трампа, чи то його відсутність, чи незрозумілість, вони ж не зміняться, я думаю. Чи змінить тут перестановка доданків саму суму?
Ні. Просто я думаю, що якби, скажімо, Марко Рубіо був реальним держсекретарем і реальним радником з національної безпеки, я нагадаю, що він обіймає обидві ці посади, але не грає жодної реальної ролі у проведенні зовнішньої політики, він би принаймні намагався тоді пояснити Трампу, що просто його позиція неправильна, що вона ніколи не призведе до результату.
Трамп має бажання закінчити війну, але так, як він це робить, це не може призвести до результату, тому що не можна вести переговори з агресором та вислуховувати умови цього агресора, на яких умовах агресор закінчить війну. Тобто агресор вимагає від жертви агресії капітуляції. Просто Рубіо принаймні міг би намагатись Трампу це пояснити.
Я не знаю, чи захотів би він брати участь, скажімо, замість Келлога і Кушнера у тому, що він точно розуміє, що не може призвести до жодного успіху.
Але я просто хочу нагадати, що коли Рубіо протягом короткого часу був допущений до ухвалення якихось рішень, принаймні мав певний вирішальний голос, то він зірвав зустріч Трампа з Путіним, яку Трамп хотів провести в Будапешті восени минулого року, тому що Рубіо поговорив з Лавровим, і після цього ця зустріч зірвалася.
Вочевидь, Рубіо на це повпливав, щоб цієї зустрічі не було. Думаю, що Рубіо розумів, що вона призведе до чергового провалу Сполучених Штатів і що Сполучені Штати будуть дуже погано виглядати після цього.
Інтерв'ю Ігоря Айзенберга: дивитись відео
Але от Рубіо зараз при цьому всьому буде зустрічатися із Сергієм Лавровим на полях Генеральної асамблеї ООН 81-ї сесії. І я розумію, для чого це Лаврову – просувати свої наративи, але для чого це Рубіо? Чи теж, щоб чомусь запобігти, от як ви кажете, може не допустити чогось негідного для нас і для США?
Я думаю, що це, по-перше, доручення Трампа, але, по-друге, вони ж нещодавно вже зустрічалися. Це, здається, в Індонезії було, вони поговорили аж цілих 35 хвилин і обговорили десяток тем. Тобто по 3 хвилини на кожну тему.
Буде щось на кшталт цього і зараз, тому що Рубіо може там вислухати Лаврова, може щось сказати Лаврову, може навіть йому сказати, що ви маєте погодитись на зупинку війни на поточній лінії фронту, на припинення ударів по Україні. Або ви будете мати наслідки от такі, які були сьогодні. Ви будете мати їх постійно.
І так вони і розійдуться, тому що Лавров взагалі не є людиною, яка ухвалює якесь рішення. І Рубіо не ухвалює якісь рішення.
Тобто Рубіо може отак поговорити з Лавровим, потім доповісти Трампу, про що вони говорили, але призвести це ні до чого не може, тому що розмовляти, розумієте, просто сама от така постановка питання, що можна розмовляти з агресором про щось...
Це от я не можу собі уявити, щоби, скажімо, американські дипломати десь наприкінці 1940, на початку 1941 року про щось розмовляли з дипломатами нацистської Німеччини. Так, Сполучені Штати підтримували тоді дипломатичні відносини з Німеччиною. Був у Берліні американський посол, у Вашингтоні був посол нацистської Німеччини. Але перемовин Сполучені Штати з Німеччиною не вели.
І позиція Сполучених Штатів була зрозуміла, хоча вони зберігали все ж таки тоді ще формальний нейтралітет, не втручалися у війну. Але вони вважали, це була офіційна позиція, нацистську Німеччину агресором і жодних перемовин з нею не вели, і не намагалися тиснути на Велику Британію, яка була тоді єдиною от в цей період часу країною в світі, яка воювала з нацистською Німеччиною, щоб Велика Британія уклала з Німеччиною якусь там так звану мирну угоду.
Тобто те, що відбувається зараз, оці контакти з Росією, це от те ж саме, якби такі контакти відбувалися з нацистською Німеччиною наприкінці 40-го, на початку 41-го року.
Тому що вони ж навіть вибори зараз так звані проводять, щоби просто зафіксувати ще й так звану підтримку свого населення в тому, що Путін хоче продовжувати. Але таке враження, що тільки Трамп і його найближче оточення сліпі до цього. Це все-таки неадекватна симпатія, нерозуміння ситуації чи любов до російських грошей Трампа і його родичів, як показала справа Кремльова?
Це суміш цього всього. Я думаю, що, до речі, на Келлога і Кушнера дуже сильне враження справляють ці казки, які їм там Дмитрієв розповідає, напевно, і сам Путін про ці трильйони. Там йшлося про 12 трильйонів, може вже про більше, які зможуть заробити Дональд Трамп, його бізнес-партнери, його друзі, його родина на так званих бізнес-проєктах у Росії.
І я думаю, що Келлог і Кушнер справді це все сприймають як чисту монету.
Для них ця жадоба до грошей затьмарює все. І їм от треба закінчити війну. Тому що вони не можуть заробляти гроші. От мені в Росії обіцяли 12 трильйонів. Вони хочуть їх заробити і не можуть.
Це ганьба насправді. Це увійде до підручників історії, які будуть використовуватися в американських школах років через 10 – 15 – 20, саме як такий ганебний період в історії американської дипломатії.
Каже Трамп, що його син гроші віддасть російському олігарху, наближеному до Путіна. Віддасть чи не віддасть, вже не так і важливо. Важливо, що він взяв. І наскільки ці гроші могли піти на підкуп не тільки, окей, не весілля, а вечірки після весілля, каже Трамп. Взагалі, це теж багато говорить про рівень етичності сімейства Трампа?
Я думаю, що там про етику взагалі мова йти не може. Просто вони не мають поняття, що це таке. І на відміну від любителів конспірологічних теорій, що це гонорар, так би мовити, від Росії за те, що Трамп працює на Росію, насправді у них така от жадоба до грошей. Їм абсолютно все одно, звідки ці гроші йдуть. Абсолютно все одно.
От хтось їм дає гроші, вони їх беруть. Навіть абсолютно не думають, звідки ці гроші, чиї ці гроші, що за ці гроші можуть від них попросит
- Останні
- Популярні
Новини по днях
21 вересня 2026
