83-річна ветеринарка з Житомирщини понад 60 років складає вірші — і тримає їх лише в пам’яті
У 83 роки Ніна Охрімчук із села Троковичі Житомирського району сама копає картоплю, порається на городі, робить віники — і просто посеред роботи може почати складати нову гумореску. Вірші приходять до неї вже понад 60 років. Та найдивніше інше: жінка ніколи їх не записувала. Усе, що створила від 18 років і до сьогодні, вона тримає у пам’яті.
Коли до Ніни Охрімчук приїхали журналісти Суспільного Житомир, застали її не за столом і не біля телевізора. Господиня була на присадибній ділянці — вибирала картоплю.
Навіть поява гостей одразу перетворилася для неї на привід для нових рим. Кілька рядків — про журналістів, частування і зустріч за столом — народилися ніби між іншим. Так само, розповідає Ніна Охрімчук, з’являються й інші її гуморески: щось побачила, почула музику, пригадала знайомого — і слова самі складаються в риму.
Колись вона копала картоплю, а неподалік грали весілля. Почула музику — і в голові вже склалася кумедна історія про молодого чоловіка та його обраницю. Інша гумореска народилася зі спостережень за знайомими людьми. Ніна не вигадує для своїх творів якогось окремого світу — бере його просто з життя.
Складати вірші Ніна Охрімчук почала у 18 років. Каже, змалку мала дуже добру пам’ять: у школі їй інколи вистачало раз прочитати текст, аби запам’ятати його.
Так само залишалися в голові й власні рядки.
«Я ніде нічого не писала. Все закарбовувалося у мене в голові», — розповідає Ніна.
Тому сьогодні вона навіть не може сказати, скільки за ці десятиліття склала віршів і гуморесок. Не рахувала. Не нумерувала. Не складала їх у папку. У неї немає великої стопки пожовклих рукописів, яку можна було б дістати зі старої шафи й перегортати сторінку за сторінкою.
Її «збірка» весь цей час була при ній.
Ніна Охрімчук легко переходить від розмови до римованих рядків. Може згадати кумедний вірш про куму, історію про сільське весілля чи знайому жінку. І майже відразу пояснює: це не абстрактні персонажі. Багато чого вона справді бачила, знала, чула від людей.
Можливо, тому її гуморески звучать так, ніби розмовляєш із сусідкою через паркан: прості слова, знайомі характери, сільські клопоти, трохи добродушного кепкування — і життя таким, яким воно є.
Чимало такого життя Ніна Охрімчук побачила і завдяки своїй професії. Багато років вона працювала ветеринаркою.
У селі це була робота без чіткого графіка. Якщо тварині ставало зле, ніхто не чекав ранку понеділка. За ветеринаркою могли приїхати серед дня, вночі чи у велике свято.
Один із таких випадків Ніна пам’ятає й досі. Перед Великоднем удома вже було замішане тісто і підготовлені паски. Та приїхав чоловік на підводі: корова не могла розтелитися.
Ніна залишила все й поїхала.
Пологи виявилися незвичайними — корова народила трійню. Коли ветеринарка повернулася додому, паски вже згоріли. Довелося вдруге замішувати тісто.
Про свою тодішню роботу вона говорить без героїзації. Каже, за допомогу людям грошей брати не любила. Хтось міг натомість допомогти їй по господарству — так у селі й жили.
Ця історія багато говорить і про саму Ніну: роботу вона згадує не через посади чи роки стажу, а через людей, тварин і конкретні випадки, які минули десятиліття тому, але так і залишилися у пам’яті.
У свої 83 роки Ніна Охрімчук досі тримається за звичний сільський ритм. Город для неї — не декорація біля хати, а щоденна справа. Вона садить, доглядає, копає, збирає врожай.
Навіть звичайний сонях біля будинку має свою історію. Зернятко випадково впало під дахом, між камінням, і там пустило коріння. Ніна помітила рослину і почала її поливати.
Навіщо? Бо згодиться.
Із вирощеного соняха вона потім зробить віник. Віники Ніна теж в’яже сама й жартує із цього свого уміння.
Діти кличуть її жити до себе, але вона не поспішає залишати власну хату, город і той лад, до якого звикла за багато років.
У цьому, мабуть, і є одна з головних рис Ніни Охрімчук: вона не розділяє життя на «важливе» й «дрібниці». Картопля, сонях, віник, давня ветеринарна історія, вірш, що раптом прийшов у голову, — усе це частини одного дня.
У Мирославці 100-річний ювілей відзначила колишня педагогиня Антоніна Васильєва
У Ніни Охрімчук велика родина: син, три доньки, вісім онуків і дві правнучки.
Двоє її онуків нині служать у Силах оборони України.
Тому серед гуморесок про кумів, весілля й знайомих у пам’яті жінки тепер є зовсім інші рядки — про війну, втрату і чекання.
Один із таких віршів — про молоду жінку, яка не дочекається коханого з війни, про матір, незакінчений рушник і пам’ять про людину, яку вже не повернути.
Розповідаючи про нього, Ніна згадує й інше своє давнє захоплення — вишивання. Вишивала і гладдю, і хрестиком, а готові роботи часто роздавала. Каже, любить дарувати людям щось від себе.
Навіть під час розмови вона думає не лише про те, що розповісти гостям, а й що подарувати їм на згадку.
За зовнішньою легкістю й гумором у житті Ніни Охрімчук було чимало болю.
Уже 33 роки вона живе без чоловіка. Розповідає про нього тепло: був доброю людиною, ніколи її не кривдив. Чоловік переніс інсульт і помер, але для Ніни він не перетворився лише на стару фотографію.
Щоранку, прокинувшись, вона й досі з ним вітається.
Може поглянути на світлину й подумки поговорити: мовляв, бачиш, скільки років я вже тут без тебе?
А потім знову йде до своїх справ. На город. До картоплі. До соняха, який пробився між камінням. До віника, який треба доробити. До чергової рими, що може з’явитися будь-якої миті.
«І співаю, і плачу, і вірші складаю», — так Ніна Охрімчук описує своє сьогоднішнє життя.
За понад 60 років вона не залишила після кожного свого вірша дати й підпису, не рахувала творів і не збирала рукописів. Зате пам’ятає людей, голоси, випадки, весілля, свою ветеринарну роботу, чоловіка, дітей і онуків — і все це час від часу повертається до неї римованими рядками.
Поки Ніна Охрімчук пам’ятає їх, її велика ненаписана книга залишається з нею.
Хочете читати більше пояснювальних матеріалів про світ, людей, віру, науку та суспільство?Підписуйтеся на Telegram-канал Субота Онлайн або стежте за нами у Facebook. Обираємо теми, які справді змушують замислитися.
© Використання матеріалів з інтернет-видання Субота Онлайн дозволяється лише за умови посилання на сайт subota.onlineДля інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
20 вересня 2026
