Культура — інструмент в когнітивній війні: інтерв’ю з Владом Троїцьким, засновником «ГогольFest»
Інтерв’ю з Владом Троїцьким, засновником «ГогольFest» | The PageМайже після десятирічної перерви до Києва повернувся міжнародний мистецький фестиваль «ГогольFest», який у 2007 році заснував Влад Троїцький. Відтоді фест подорожував Україною та за її межами. Починаючи з 2017 року фестиваль об’їздив пів країни та побував у Маріуполі, Запоріжжі, Дніпрі, Херсоні, Вінниці та інших містах, і ось тепер нарешті завітав до столиці.16 вересня у Жовтневому палаці стартував ювілейний «ГогольFest», якому цьогоріч виповнилося 20 років. Захід проходить у несподіваному місці — закинутій будівлі «Кінопалацу», якою Влад Троїцький на відкритті провів екскурсію.З початку вересня ця напівзруйнована споруда перетворилась на мистецький сквот. Над його художнім оформленням працювало близько сотні українських митців.Цьогорічний «ГогольFest» як завжди вражає своєю концептуальністю та викликає змішані емоції, проте нікого не залишає байдужим. Коридори та кімнати «Кінопалацу» трансформувались у єдиний мистецький простір із інсталяціями та розписами українських художників.Центральною інсталяцією стала «Синя завіса» Микити Кадана. Його роботи зберігаються у постійних колекціях паризького Центру Помпіду, віденського Музею сучасного мистецтва, мюнхенської Pinakothek der Moderne та Антверпенського MHKА.«Синя завіса» створена з уламків київського складу, який зруйнувала російська атака. Відвідувачі фестивалю можуть не лише побачити інсталяцію, а й відчути хруст розбитого скла під ногами.Презентація фільму «Рози.Фільм-кабаре» за участі режисерки Ірени Стеценко«ГогольFest» розпочався з показу документального кінофільму «Рози.Фільм-кабаре» режисерки Ірени Стеценко з презентацією учасників гурту Dakh Daughters. Фільм відтворює події Майдану, переплетені з гастрольним життям учасниць фрік-кабаре Dakh Daughters, та розповідає індивідуальну історію кожної з учасниць, об’єднаних у єдиний мистецький проєкт.В Києві фестиваль триває з 16 по 20 вересня включно і презентує візуальну, музичну, освітню та кінопрограму. На відвідувачів чекають перформанси, майстер-класи, кінопокази, воркшопи, презентації, а також концерти гуртів «Пиріг і Батіг», «WARнякання» та glitch jazz Embrion Bormana.Засновник фестивалю Влад Троїцький розповідає, як вдалось організувати «ГогольFest» цьогоріч, як змінився фестиваль від заснування до сьогодення, а також про місію української культури під час великої війни.Що таке «ГогольFest» і як він змінився за 20 роківСкільки років поспіль існує фестиваль «ГогольFest»? Коли і як виникла ідея його створення?Виникла ідея у 2006 році. Перший раз провели в «Мистецькому Арсеналі». І 20 років потому ми збираємось. Повернулися до Києва. Це була велика подорож, і історія продовжується. Майже одразу після київського «ГогольFest» через 10 днів буде Запоріжжя, потім у листопаді — Дніпро.А де вдається отримувати фінансування на ГогольFest? І яку суму воно складає?Це коштує просто дуже дорого. Слава Богу, нас підтримували спонсори. Але сподіваюся, наступного року ми отримаємо грант навесні. Виграли цей грант — і буде «ГогольFest» у Києві навесні і потім, може, ще влітку. Тобто, можливо два.Інсталяція «Синя завіса» Микити КаданаА в яких містах та країнах проводився фестиваль протягом усіх цих років? І де вдалося зробити найяскравіший фест? Чим він був особливий?Всі фестивалі яскраві — і Маріуполь, і Запоріжжя — в Україні. Були певні івенти в різних країнах. Головне, все ж таки, — це український фестиваль.В 19-му році він увійшов до п'ятірки найкращих фестивалів Європи. Це унікальний формат — такого ніде немає. Ми перетворили «ГогольFest» на комішн, який проходив по Україні і об'єднував країни.Був проєкт «ГогольTrain», який зараз ми намагаємося відновити, але по Європі у фестивальному ході. Так що багато різних активностей.За роки існування «ГогольFest» змінив не лише локацію, а й формат. Яким був фестиваль на початку і яким він став сьогодні — що збереглося з початкової ідеї?Насправді він завжди був полідисциплінарним спочатку і до кінця. У нас ніколи не було суто музичного, театрального або візуального фестивалю.ПідписуйтесяЩо змінилось від початку до сьогодення? Можливо, щось помінялося. Світ помінявся, і ми міняємося. Ми ж все одно відображаємо дійсність, але й мрії теж.Що змінилось особисто для вас, як для митця та організатора культурних подій під час війни? Як повномасштабне вторгнення вплинуло на вашу культурну діяльність?Ми зробили вже понад 700 подій по всьому світу. Тому що я розумію, що культура — це інструмент в когнітивній війні, який нам треба теж опанувати.Ірена Стеценко та Руслана ХазіповаЯк представляти українську культуру у світі під час великої війниПродовжуючи вашу думку, за роки війни українська культура стала одним із інструментів для розмови зі світом. Чи посилилося для вас відчуття відповідальності за те, як ви представляєте Україну на міжнародній арені?Це завжди був відповідальний процес. Просто зараз ми намагаємося вибудувати системне представлення, тому що скільки б ти подій не робив, це, насправді, не спрацьовувало.Уявлення про Україну, що це таке, насправді, у світі майже немає. Я приводжу аналогію. Якщо ти кидаєш зернятко, а не переймаєшся, хто буде поливати, хто буде додавати добриво, хто збере врожай, хто наступного року посіє, то, скоріш за все, зерно не проросте. Наше завдання — робити так, щоб це була системна праця. Цей проєкт називається «Культивейшн-стратегія».Відкриття фестивалю «ГогольFest»А з іншого боку, є проєкт «Стратегія-антидот». Тобто як протидіяти маніпулятивним практикам росії як у нас в Україні, так і за кордоном. За кордоном, насправді, західний світ дуже потужний.Коли путін говорить, що його мрія — зруйнувати Європейський Союз, зруйнувати НАТО, він майже цього досягнув, коли в Німеччині перемагає AfD, Барделла — у Франції, у Польщі — Навроцький, Трамп — в Америці. І це насправді створює світ, вагітний на фашистів.Які провідні теми висвітлюються у перформансах театру «Дах» під час повномасштабного вторгнення?Ми зробили дві вистави: «Danse Macabre» у Франції і в Німеччині — «Серце матері: діти зберігають всі наші сльози».Це такі потужні вистави, які були на початку повномасштабного вторгнення. Але західна публіка з 2024 року дуже чуттєва. Вона каже: «Ми не можемо витримати такі почуття». Тому ми нині переформатовуємо. Останнє, що ми зробили, — це був коротенький перформанс у роки спротиву зі стріт-дансерами в ПАР.І в лютому буде повномасштабна вистава: наші музики, наша акторка, стріт-дансери та репери з Йоганнесбурга. І це буде по Африці, а потім по Європі і по Україні.Влад Троїцький проводить екскурсію «Кінопалацом»Ви створили «Дах» і «ДахаБраха» задовго до того, як українська культура стала настільки помітною у світі. Чи відчуваєте, що сьогодні світ нарешті почав бачити те, що ви намагалися показати 20 років тому?У світі вона непомітна. Тобто вона не стала помітною, не заговорила з іноземною аудиторією, нічого не змінилося.І поки ти робиш івентну історію, воно не спрацьовує. Ти не створиш повноцінний міф про те, що таке Україна. Якщо запитати будь-яку західну людину: «А що це таке Україна? Чому вона взагалі, що вона боронить? Чим відмінна від росії, хто ці люди?» У нас в середині країни це не дуже зрозуміло, не артикульовано.Це технологічна історія – створювати міфи, упаковувати їх, просувати. І це певна стратегія. Тобто це ще попереду у нас в майбутньому. Ми зараз намагаємось це вибудувати.Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + EnterТегиКультураЕксклюзивЗапоріжжяДніпроЄвропейський Союзфінансування
- Останні
- Популярні
Новини по днях
18 вересня 2026
