Дуоденіт: 6 симптомів гострого процесу, огляд 8 груп препаратів для лікування і лікарські рекомендації
Біль у верхній частині живота, що з’являється через годину-півтори після їжі, нудота і слабкість можуть вказувати на дуоденіт — запалення слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Це захворювання часто поєднується з гастритом, тому в медичній практиці вживають термін «гастродуоденіт». Чоловіки хворіють у півтора рази частіше за жінок, що пояснюють схильністю до нездорового харчування та вживання алкоголю. Розуміння симптомів і методів лікування допомагає вчасно звернутися до лікаря та уникнути ускладнень.
Дуоденіт — це запальне ураження слизової оболонки дванадцятипалої кишки, початкового відділу тонкого кишечника довжиною близько 30 сантиметрів. Ця кишка фіксується сполучнотканинними волокнами до задньої стінки черевної порожнини. У її просвіт відкриваються загальна жовчна протока та головна протока підшлункової залози. У місці їх виходу розташований великий сосочок (фатерів), а в ділянці додаткової протоки — малий (санторініїв). Через ці структури дозується виділення жовчі та панкреатичного секрету в кишечник.
Стінка дванадцятипалої кишки складається з чотирьох оболонок: слизової, підслизової, м’язової та серозної. Кожна з них виконує свою функцію, але запалення зазвичай починається зі слизової. До основних функцій кишки належать нейтралізація кислого вмісту шлунка за допомогою залоз Бруннера, які продукують густий лужний слиз; регуляція відкриття і закриття пілоричного сфінктера, що контролює надходження харчової грудки; ініціація та контроль вироблення жовчі й панкреатичних ферментів залежно від складу їжі. При дуоденіті ці процеси порушуються, що позначається на травленні загалом.
Причини дуоденіту різноманітні. Гостра форма часто розвивається на тлі отруєння важкими металами (ртуть, свинець), концентрованими кислотами або лугами, а також при інфекційних захворюваннях, наприклад сальмонельозі. Хронічна форма зазвичай пов’язана з інфекцією Helicobacter pylori, нерегулярним харчуванням, зловживанням гострою їжею, алкоголем, курінням і тривалим прийомом нестероїдних протизапальних препаратів.
За перебігом виділяють гострий і хронічний дуоденіт. Гострий процес виникає раптово, супроводжується вираженими симптомами і зазвичай триває кілька днів. Залежно від характеру ураження слизової його поділяють на катаральний (поверхневе запалення), ерозивний (з утворенням ерозій) і флегмонозний (гнійне розплавлення тканин). Хронічний дуоденіт має тривалий перебіг із періодами загострення та ремісії, часто поєднується з гастритом, панкреатитом або виразковою хворобою. За морфологічними змінами розрізняють поверхневий, атрофічний (зі зменшенням кількості келихоподібних клітин, що продукують слиз) та ерозивний хронічний дуоденіт.
За локалізацією запалення може бути обмеженим (у цибулині, низхідній, горизонтальній або висхідній частині) або поширеним, коли уражено кілька відділів. Окремо виділяють клінічні форми хронічного дуоденіту: виразкоподібну, гастритоподібну, холецистоподібну, нервово-вегетативну, панкреатоподібну та змішану. Кожна з них має характерні симптоми, що допомагає лікарю підібрати терапію.
Гостра форма дуоденіту проявляється яскравою клінічною картиною. Нижче наведено шість основних симптомів, які допомагають запідозрити захворювання.
При флегмонозній формі, яка трапляється рідко, стан різко погіршується: біль у животі стає розлитим, температура підвищується понад 38 °C, блювання частішає. Такий перебіг вимагає негайної медичної допомоги.
Хронічний дуоденіт може тривалий час не проявлятися, особливо поверхнева форма. Для інших форм характерні періодичні загострення, частіше навесні та восени. Симптоми залежать від клінічного варіанта: при ерозивному дуоденіті переважає біль в епігастрії, при атрофічному — відчуття тяжкості та переповнення після їжі. Локальне запалення фатерового сосочка може імітувати печінкову або ниркову коліку через порушення відтоку жовчі.
Залежно від домінуючих симптомів виділяють кілька форм хронічного дуоденіту, що полегшує діагностику та вибір лікування.
Запідозрити дуоденіт лікар може вже під час опитування пацієнта, але для підтвердження діагнозу необхідні лабораторні та інструментальні методи. «Золотим стандартом» є фіброгастродуоденоскопія (ФГДС) з біопсією. Вона дозволяє оцінити стан слизової оболонки, виявити ерозії, атрофію, крововиливи, метаплазію (передраковий стан) та взяти зразок тканини для гістологічного дослідження.
Додаткові методи діагностики включають:
Терапія дуоденіту підбирається індивідуально залежно від форми, етіології та супутніх захворювань. Медикаментозне лікування включає кілька груп препаратів, кожна з яких виконує певну роль.
При виявленні гельмінтів додають антигельмінтні засоби (макмірор, празиквантел, альдазол). Важливо, що всі препарати має призначати лікар після обстеження, оскільки самолікування може призвести до хронізації процесу або ускладнень.
Дієта є обов’язковою умовою успішного лікування дуоденіту. Основні принципи: їжа має бути механічно та хімічно щадною, теплою, подаватися дробно 4–6 разів на день малими порціями. Слід уникати переїдання та нічних прийомів їжі.
Дозволені продукти:
Продукти, які слід виключити або обмежити:
У період ремісії дієту можна розширювати, орієнтуючись на індивідуальну переносимість. Однак навіть тоді варто уникати продуктів, що подразнюють слизову.
Дуоденопатія — це не самостійне захворювання, а сукупність ознак патологічних змін у дванадцятипалій кишці, які виявляють під час ендоскопії. Найчастіше описують такі варіанти:
Небезпека дуоденопатії полягає в тому, що за несприятливих умов вона може перерости в справжнє захворювання, яке потребує тривалого лікування. Тому навіть незначні зміни на слизовій не слід ігнорувати.
Запобігти дуоденіту легше, ніж лікувати. Лікарі рекомендують дотримуватися таких правил:
Дотримання цих рекомендацій допомагає зберегти здоров’я дванадцятипалої кишки та всього травного тракту. При появі тривожних симптомів не відкладайте візит до гастроентеролога.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 вересня 2026
