Атрофічний гастрит: 5 головних симптомів, 6 груп препаратів і поради щодо харчування
Про звичайний гастрит чули майже всі, а от про його атрофічну форму знають одиниці. Саме вона є найнебезпечнішою, адже вважається передраковим станом. Атрофічний гастрит — це тривалий запальний процес у слизовій оболонці шлунка, який призводить до різкого зменшення кількості парієтальних клітин, зниження секреції шлункового соку, порушення всмоктування заліза та вітаміну В12. За даними досліджень, патологія виявляється більш ніж у третини дорослого населення, але до лікаря звертається лише близько 15% із них. Це означає, що багато людей роками живуть із хворобою, не підозрюючи про неї, аж поки не з’являються серйозні ускладнення.
Атрофія слизової шлунка — це значне витончення оболонки та загибель залоз, які виробляють шлунковий сік. Внаслідок цього знижується кислотність, порушується перетравлення їжі, а також всмоктування вітамінів і мікроелементів. Такий стан створює сприятливі умови для розвитку кишкової метаплазії — переродження шлункового епітелію в кишковий, що є передраковим процесом. Ризик розвитку злоякісних новоутворень шлунка при атрофічному гастриті збільшується у 5 разів порівняно зі здоровою слизовою.
Хвороба часто протікає безсимптомно або з неспецифічними проявами, тому пацієнти звертаються по допомогу вже на пізніх стадіях. Саме тому важливо знати основні симптоми та вчасно проходити обстеження, особливо якщо є фактори ризику.
Атрофічний гастрит — мультифакторний стан: єдиної причини не існує. У формуванні функціональної недостатності шлунка відіграють роль понад десяток чинників. До найважливіших належать:
Окремо варто виділити інфекцію Helicobacter pylori, яка часто є пусковим механізмом запалення, що з часом переходить в атрофію. Також існує аутоімунний механізм, коли організм виробляє антитіла проти власних парієтальних клітин шлунка.
Гастроентерологи виділяють кілька форм атрофічного гастриту залежно від локалізації та поширеності процесу:
У деяких людей зустрічається вогнищевий атрофічний гастрит — це вогнище атрофічних змін у будь-якому відділі шлунка, де відбувається витончення слизової оболонки з різким скороченням числа функціонуючих залоз. Поступово починають страждати печінка, підшлункова залоза, тонкий і товстий кишечник, збільшується вміст патогенної мікрофлори. У деяких випадках атрофія залоз може бути компенсована за рахунок збільшення їх обсягу або висоти складок, гіпертрофії інших відділів слизової.
При атрофічному гастриті значно погіршується функціональна активність шлунка, і всі прояви захворювання можна згрупувати в п’ять основних синдромів:
Характерні відчуття переповненості та тяжкості в епігастральній ділянці, погіршення апетиту, нудота, відрижка тухлою їжею або повітрям, неприємний присмак у роті та поганий запах (какосмія), слинотеча.
Іноді переважає в клінічній картині: здуття живота, бурчання, нестійкість випорожнень (закрепи чергуються з проносом), непереносимість молочних продуктів. Це пов’язано з тим, що соляна кислота при цій хворобі не здатна інактивувати деякі види бактерій.
Формується через розтягнення стінок шлунка внаслідок порушення його евакуаторної функції. Болі ниючі, тупі, посилюються після прийому їжі, особливо рясних порцій.
Пов’язаний із поганим всмоктуванням вітаміну В12 (через дефіцит фактора Касла — специфічної речовини-гастромукопротеїну, що виробляється в шлунку і відповідає за його метаболізм) та заліза, оскільки завдяки впливу соляної кислоти утворюється його двовалентна форма. Крім того, внаслідок порушення кишкової мікрофлори порушується всмоктування фолієвої кислоти, що також сприяє розвитку анемії.
Зумовлений полігіповітамінозом — зниженням кількості багатьох вітамінів (D, А, Р, С), білковою недостатністю, адже саме в шлунку відбувається переробка білків під дією ферменту пепсину.
Для виявлення атрофічного гастриту використовують інструментальні дослідження та лабораторні аналізи. Основний метод — фіброгастроскопія (езофагогастродуоденоскопія). Вона дозволяє виявити витончення слизової оболонки, зміну її кольору до блідо-сірого, зменшення розміру складок, посилення судинного малюнка, ділянки кишкової метаплазії різного ступеня — переродження шлункового епітелію.
Додаткові методи:
Лікування атрофічного гастриту має багато «білих плям» і не гарантує повного успіху. Терапія спрямована на уповільнення прогресування атрофії, корекцію симптомів і запобігання ускладненням. Основні групи препаратів:
Призначають інгібітори протонної помпи (пантопразол, омепразол, лансопразол) при значеннях рН не нижче 6 та антибактеріальні засоби (кларитроміцин, амоксицилін, джозаміцин, метронідазол, левофлоксацин).
Преднізолон, метилпреднізолон призначають при поєднанні атрофічного гастриту з В12-дефіцитною (перніціозною) анемією. В інших випадках їх побічні ефекти переважають над користю. На сучасному етапі розвитку медицини повністю усунути аутоімунні механізми неможливо.
Використовують натуральний шлунковий сік, таблетки ацедин-пепсину, препарати шлункових ферментів (абомін).
Мінеральні води (Єсентуки 4, 17, Миргородська, Нарзан), відвар шипшини, капустяний, лимонний, томатний соки, розведені кип’яченою водою, лимонтар (бурштинова та лимонна кислоти), лікарські збори з полину, звіробою, чебрецю. Також часто використовують плантаглюцид, що складається з гранул листя подорожника.
Для відновлення слизової оболонки та трофіки тканин призначають солкосерил, вентер. Для покращення моторики шлунка при ослабленні перистальтики та тонусу, зниженні гастродуоденального рефлюксу та активності нижнього стравохідного сфінктера — домперидон, церукал, цизаприд.
Мають протизапальний ефект, наприклад, де-нол та інші.
Дієта — невід’ємна частина лікування. Кожен пацієнт із атрофічним гастритом повинен дотримуватися таких принципів:
Дозволені продукти:
За півгодини до прийому їжі рекомендується вживати відвар шипшини, звіробою, полину або подорожника.
При дотриманні лікарських рекомендацій щодо медикаментозної терапії та раціональної дієти пацієнти з атрофічним гастритом у більшості випадків живуть довго. Але варто пам’ятати, що ризик розвитку злоякісних новоутворень шлунка при наявності патології збільшується у 5 разів. Саме тому необхідно мінімум один-два рази на рік відвідувати лікаря та проводити фіброгастроскопію для контролю стану слизової та своєчасного виявлення дисплазії.
Регулярне спостереження, ерадикація Helicobacter pylori, корекція харчування та відмова від шкідливих звичок — це основа профілактики прогресування атрофії та зниження онкологічного ризику.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 вересня 2026
