«Слов’янськ 360°»: презентували мистецько-документальну інсталяцію про місто (фото)

16.09.2026, 17:13 acmc.ua

Мистецько-документальну інсталяцію «Слов’янськ 360°» презентували у Кропивницькому. Експозиція поєднує світлини міста з особистими спогадами його жителів.

Про це повідомили у Донецькій обласній військовій адміністрації.

Основу інсталяції складають 12 полотен із віконними рамами. За кожною з них – світлина одного з куточків Слов’янська, тож відвідувачі можуть побачити міські локації крізь символічні «вікна».

Кожен експонат також має власну аудіоісторію. За QR-кодом біля світлини можна послухати особисту розповідь про зображене місце та спогади слов’янців, пов’язані з ним.

Організатори зазначають, що інсталяція дає можливість побачити Слов’янськ не лише через повідомлення про війну, а й через особисті історії та міські локації, які залишилися в пам’яті його жителів.

Фото: Донецька ОВА

Стежте за новинами Донеччини в Telegram. Підписуйтеся на наш канал – там оперативно публікуємо головне протягом дня.

Упродовж ночі 16 вересня російські війська атакували приватний житловий сектор Слов’янська. Внаслідок одного з обстрілів загорівся житловий будинок.

Про це повідомили у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Внаслідок нічних ударів ворога по Слов’янську горіли будинок та господарські споруди. Рятувальники ліквідували пожежу на площі 200 квадратних метрів.

Пожежі вдалося локалізувати, однак через загрозу повторних обстрілів рятувальники були змушені призупинити роботи.

Нагадаємо, протягом 15 вересня вісім населених пунктів Донеччини зазнали російських атак. Двоє людей загинули, ще одна дістала поранення. Окупанти пошкодили понад 50 житлових будинків.

Окупаційні війська рф обстріляли Слов’янськ 15 вересня о 10:30. Ціллю противник обрав приватний сектор міста. Внаслідок атаки загинули дві людини.

Про це повідомили у пресслужбі Слов’янської міської військової адміністрації.

Внаслідок ворожого удару загинули чоловік 1972 року народження та 73-річна жінка. Також окупанти поранили 69-річну жінку. Ударом росіяни пошкодили три приватні будинки.

Нагадаємо, напередодні ввечері, 14 вересня, російські війська вдарили по Слов’янську. Ворог також атакував приватний сектор міста. Внаслідок атаки загинула 40-річна жінка, її 14-річний син дістав поранення та перебуває у лікарні.

Війська росіян атакували Слов’янськ. Ворог вдарив FPV-дроном по центральному ринку міста. Внаслідок влучання поранення дістали троє мирних жителів.

Про це повідомили у пресслужбі Слов’янської міської військової адміністрації.

Окупаційні війська рф 12 вересня близько 10:00 атакували FPV-дроном ринок у Слов’янську. Внаслідок удару поранень дістали троє людей. Чоловіка 1951 року народження госпіталізували. Двом жінкам медичну допомогу надали амбулаторно.

Нагадаємо, 11 вересня окупанти завдали авіаудару по Слов’янську двома «ФАБ-250». Внаслідок атаки загинув 74-річний чоловік, ще одна жінка дістала поранення.

«Ми з великою любов’ю та гордістю пишемо на наших виробах «Від слов’янських майстрів на Черкащині. 2026». Нині практично все ми підписуємо саме так», – розповідає власник керамічного виробництва зі Слов’янська Тарас Сніжковський про відновлення після переїзду на Черкащину.

Релокація була не лише питанням перевезення обладнання. За словами підприємця, він хотів зберегти команду майстрів. На Черкащину разом із ним переїхали шість сімей працівників, для яких він шукав житло неподалік нового виробництва. Сам цех облаштовували поступово, паралельно починаючи виготовляти першу продукцію. Нині підприємство виробляє приблизно 20% від колишніх обсягів.

Про те, як відбувалася релокація, що вдалося вивезти зі Слов’янська та як виробництво відновлюють на Черкащині, – Тарас Сніжковський розповів в інтерв’ю журналістці Антикризового медіа-центру.

Скільки років ви займаєтеся керамікою і як зацікавилися цією справою?

Я пов’язаний з керамікою з 2014 року. Знайомство було випадковим. Після повернення з навчання з Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» до Слов’янська потрібна була робота. Трапилася можливість допомагати із запуском невеликої майстерні. Повністю чорнова робота – «неси-штовхай». Трохи згодом почав долучатися до безпосередньо виробництва – лив гіпсові форми, знайомився з випалом та технологією. Під час розширення почав шукати персонал, закуповувати сировину та виконувати іншу організаційну роботу. Згодом – ще й продавати: шукав оптовиків в Україні та за її межами.

Яким було ваше виробництво у Слов’янську: скільки людей працювало, яке мали обладнання та які обсяги?

З 2017 року розпочав власну справу: декілька орендованих приміщень, далі – купівля власного та його ремонт протягом року. До початку повномасштабного вторгнення у нас працювало до 25 людей. Після 2022 – 15. Обладнання будували нове з розумінням того, що робитимемо. У нас було три великих і три маленьких печі.

Фото героя

У чому особливість слов’янської кераміки? Що її відрізняє від інших регіонів України?

Слов’янська кераміка – це величезний асортимент у межах одного невеликого міста. Кажуть, що до 2014 року у Слов’янську налічувалося понад 1000 виробництв: від облаштованих «у гаражах» до заводів. Були різноманітні варіанти декору на будь-яких формах – від горщиків до виробів із кількох клеєних частин. Кожен виробник посідав свою нішу, роботи вистачало.

Хто купував ваші вироби до повномасштабного вторгнення – переважно місцеві жителі, люди з інших регіонів України чи покупці з-за кордону? І як змінилася географія ваших покупців після переїзду?

У нас у кожному обласному центрі були клієнти: одні орієнтувалися на продаж за кордон, інші – на своє місто. Наприклад, серйозний ринок збуту завжди був у Чернівцях, бо туди приїжджали румуни та купували вже у них. Також наші клієнти були у Вінниці, Рівному, Хмельницькому та Полонному (місто у Хмельницькій області – ред.). Ми тісно працювали з Румунією, Молдовою та Болгарією. Ще до початку повномасштабного вторгнення я почав співпрацювати з одним клієнтом зі США. Були стабільні поставки щомісяця, нехай і невеликими партіями, але це офіційне співробітництво, зрозуміла та прозора система оплати. Після 2022 року географія клієнтів залишилася такою самою. Однак тоді машини, наприклад, із Молдови та Румунії, не приїжджали до Слов’янська, та й нас там не було. Але після харківського контрнаступу все в принципі відновилося.

Чи постраждало ваше виробництво або вироби через обстріли у Слов’янську?

Ми ремонтували наші приміщення разів, мабуть, вісім. Два з них – капітально. Десь за 50-70 метрів від нашого цеху КАБ влучив у швейну фабрику. Той удар зруйнував приблизно половину. Ми відновлювалися капітально – трьома бригадами покрівельників за значні гроші та з надіями, що все буде добре. І друга значна шкода – удар у сусідній електромеханічний цех, біля якого розташовувалася наша підстанція. Серйозно постраждали стіни й дах. Ми все це так само відновлювали. Всі наступні прильоти були не такими масштабними. Навіть від удару КАБа за кілометр все одно прилітали уламки розміром з два кулаки й пошкоджували дах і все на своєму шляху.

Фото героя

Десь наприкінці 2025 року над нашим приміщенням збили «шахед». Під час розмінування з’ясували: термобаричний заряд своєю вагою пробив дах, балки й розламав навіть стяжку підлоги. Але він не вибухнув, а уся рідина вилилася. Дрон знешкодили, запах ми усунули. На той момент ще продовжували працювати, але перестали капітально ремонтуватись.

Коли вирішили релокувати виробництво зі Слов’янська і що стало головною причиною цього рішення?

Вивезти бізнес вирішили напевно наприкінці 2025 року. Ухвалили таке рішення через наближення фронту. Я думав, чи хочу продовжувати цю справу, чи зайнятися іншою, тому що витрати на релокацію та залежність від сировини з Донецької області підштовхували до думки, що це може бути кінець справі. Однак ухвалили рішення: релокуватися, а не змінювати діяльність. Я зрозумів, що люблю свій бізнес і те, що роблю. Тому наприкінці 2025 року почав шукати приміщення в іншій області.

Чому обрали саме Черкаську область? Чи розглядали інші варіанти?

Коли зібрав потрібну інформацію та варіанти, то поїхав дивитися приміщення. Були ті, хто запрошував до себе. Наприклад, Градизька територіальна громада у Полтавській області. Знайшов контакт голови, який був дуже зацікавлений у тому, щоб ми приїхали саме туди. Через свої сторінки у соцмережах я звертався і до інших громад. Наприклад, мене запрошували до Миколаєва. Але жодна громада не могла надати приміщення з найважливішим – необхідною для нас дозволеною потужністю електроенергії. Оскільки енергетичні організації – приватні, то жодна посадова особа не могла вплинути на рішення. Тому я пішов іншим шляхом: спочатку шукав приміщення з дозволеною потужністю, а потім уже дивився: що саме за будівля. І так склалося, що одна з них була на Черкащині біля міста Корсунь-Шевченківський. Тут колись розміщувався дитячий садок, а потім – невелике підприємство, яке мало електроустаткування. Тому тут була дозволена потужність. Ми ухвалили рішення і купили це приміщення за власні гроші.

Чи отримували допомогу під час релокації – від держави, місцевої влади чи інших організацій?

Я почав дізнаватися, які є програми з релокації після того, як ми вирішили переїхати зі Слов’янська. Мені тоді сказали, що грошей немає, хоча я на це і не розраховував. Тож жодної допомоги від держави не отримав. Переїжджав виключно за власні заощадження, своїми силами та завдяки знайомствам.

Фото героя

Чи усе обладнання вдалося вивезти на нове місце чи є щось, що довелося залишити у Словʼянську?

З початку 2026 року ми почали вивозити обладнання. Спершу релокували все те, що дублювало нашу роботу і не потрібно було для повноцінного виробництва у Слов’янську. Після того, як ми вирішили виїжджа

Читати повністю…