Фінансист Ельнур Мехтієв: «Готуємо вхід в один із проєктів ENSO»
Власник інвесткомпанії «Елар Ессет Менеджмент» – про заморожені ЖК, 37,5 млн «на м'ясо з ОАЕ» та зв'язки зі СтоларомУкраїнський ринок капіталу формально функціонує, але його структура досі далека від повноцінної моделі, у якій приватний капітал активно працює та підтримує економіку через широкий набір фінансових інструментів. За офіційними даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), у 2025 році обсяг фондового ринку України досяг 2,17 трлн грн. Але близько 85% угод припадало на операції з облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП).Якщо ж оцінити окремо організований біржовий сегмент, обсяг якого склав 1,1 трлн грн, близько 77% угод припадало на ОВДП. Корпоративні облігації українських емітентів займали лише близько 0,75%, а акції та цінні папери інститутів спільного інвестування – менш ніж 0,5%.Тобто формально український фондовий ринок значною мірою «живе» за рахунок державного боргу, тоді як акції, корпоративні облігації та інвестфонди, які могли б безпосередньо спрямовувати приватний капітал у бізнес, поки що займають на ньому дуже невелику частку.Проте є ще одна проблема: механізми для залучення капіталу поступово з’являються, але учасники не завжди готові ними користуватися. Кредитні ноти, фондові варанти, інвестиційні рахунки, сек’юритизація здатні створювати додаткові можливості для бізнесу та інвесторів, однак частина таких інструментів залишається фактично невикористаною. Паралельно продовжують працювати компанії з управління активами та інвестиційні фонди, зокрема венчурні, які в українських реаліях давно стали не лише способом колективного інвестування, а й інструментом структурування окремих бізнес-проєктів.Саме тому особливо цікаво подивитися на український ринок капіталу очима людини, яка знає його з різних боків. Для цього Mind зустрівся з Ельнуром Мехтієвим, який має досвід роботи в банківському секторі та девелопменті, а свого часу був позаштатним радником НКЦПФР. Сьогодні він розвиває власну фінансову групу, зокрема КУА, що управляє венчурними фондами, та інші інвестиційні проєкти. Його бізнесові інтереси також перетинаються зі сферою житлової нерухомості.У бесіді з’ясували, чим насправді живе український ринок капіталу, що заважає розвитку нових фінансових інструментів і залученню ширшого кола інвесторів, як працюють венчурні фонди та КУА в поточних умовах, а також про незавершені проєкти ENSO й «Аркади», його зв’язки з Артемом Колюбаєвим і Вадимом Столаром та звинувачення у використанні цих контактів для просування власних бізнесових інтересів.Про розвиток ринку капіталу, нові інструменти та роль регулятора у його очищенні– Почнімо з поточної ситуації. За фактичної відсутності портфельних інвестицій, яку роль сьогодні реально відіграє український фондовий ринок? Завдяки чому взагалі виживає його інфраструктура?– Основний інструмент зараз – це, звісно, ОВДП. Але з’являються й корпоративні облігації, є навіть досить успішні розміщення (наприклад, «ФК «Активітіс», «ТАС-Логістик», «Явір-Інвест», «Нова пошта» у 2025 році. – Mind). Працюють цільові облігації, цінні папери фондів, векселі та інші інструменти.Але що особливо важливо – поступово з’являється новий інвестор. Громадяни починають розуміти, що можна інвестувати не тільки у квартиру, долар чи розмістити кошти на депозиті.Тому я б сказав так: сьогодні ринок переважно тримається на державних цінних паперах, але паралельно формується фундамент для нормального ринку капіталу. Інфраструктура за ці роки не зникла – вона працює. Питання у тому, чим ми її наповнимо.– Ви говорите про нові інструменти. Що, на вашу думку, найбільше стримує їх розвиток?– Головна проблема – неготовність учасників змінюватися та впроваджувати щось абсолютно нове. Ми, наприклад, брали безпосередню участь у пілотному проєкті з випуску кредитних нот – вони дозволяють залучати фінансування через боргові цінні папери, прив’язані до конкретного кредитного ризику. Нам телефонували, цікавилися їх особливостями. Потім регулятор (Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку) за результатами пілотного проєкту підготував відповідний нормативно-правовий акт – і з того часу жодного нового випуску кредитних нот. Жодного.Також я не пам’ятаю останнім часом випусків опціонних сертифікатів. Здається, взагалі не було випусків фондових варантів – деривативних цінних паперів, які дають їх власнику право придбати у емітента його акції або облігації. Хоча ці інструменти передбачені законодавством ще з липня 2021 року.Окрім цього, попереду нас очікують інвестиційні рахунки, сек’юритизація, облігації з покриттям. Але їхня доля залежить від готовності учасників ринку працювати з цими конструкціями, а не лише обговорювати їх.На мою думку, на ринку не вистачає гравців. Натомість у нас багато адміністраторів професійних учасників, які так і не стали бізнесом, а залишилися просто придатком до якоїсь групи компаній. Це одна з причин, чому розвиток ринку стримується.– Тим не менше, паралельно НКЦПФР посилює вимоги до учасників ринку. Де проходить межа між очищенням від схем і надмірним регуляторним навантаженням?– На мою думку, НКЦПФР дуже поступово і зважено підвищує регуляторне навантаження. Я не пам’ятаю масового виведення гравців з ринку або інших дій, які справді могли б дестабілізувати систему. Регулятор, як правило, багато разів попереджає про свої наміри, обговорює спірні моменти. Я б сказав, що він максимально толерантно себе веде.Проте всі мають розуміти, що зміни неминучі, а сприйняття цього дається непросто.Щодо боротьби зі схемністю ринку та надмірністю регулювання, то, на мою думку, питання не стільки у перегинах, скільки у правильній послідовності дій.У цьому контексті мені імпонує підхід Національного банку (НБУ), який вибудував правильну послідовність. Спочатку доцільно вивести з ринку правопорушників, які не бажають змінюватися, а іншим слід дати шанс переналаштувати свою роботу. І вже тільки після цього потрібно підвищувати регулятивні вимоги й дивитися, наскільки учасники здатні адаптуватися.Якщо хтось не витримує навантаження самостійно, таким компаніям доведеться пройти шлях злиття та поглинання, щоб об’єднати фінансові й кадрові ресурси. На ринку мають залишитися учасники, які здатні не лише обслуговувати клієнтські операції, а справді бути фінансовими установами з відповідним рівнем внутрішнього контролю.– Ви говорите про регулювання як учасник ринку, але маєте й інший досвід – свого часу були позаштатним радником голови НКЦПФР. Що цей досвід дозволив вам побачити зсередини?– Тут спочатку треба правильно визначити мій статус. Я був позаштатним радником не голови, а саме Нацкомісії, і я не отримував за це винагороди та не брав участі у прийнятті рішень комісії.Моя взаємодія з регулятором здебільшого зводилася до ролі такого собі лакмусового папірця. Мене могли запитати: як конкретна норма законодавства реально використовується на практиці; чи може певна конструкція створювати можливість для сумнівних операцій; що буде, якщо змінити конкретне регулювання?Періодично мене запрошували на зустрічі з іншими учасниками ринку, щоб я зі сторони міг оцінити аргументи, які вони наводили в діалозі з регулятором. При цьому мені відомо про багато випадків, коли мої судження багаторазово перевірялися у розмовах з іншими учасниками ринку.– Але ви були пов’язані з бізнесом на фондовому ринку, водночас консультуючи саму комісію. Хіба це не створює очевидного конфлікту інтересів – принаймні потенційного?– Якби мені потрібно було порадитися з приводу якогось складного питання, я також звернувся би до спеціаліста, який щодня працює з цим на практиці. Радник, який «не в ринку», для мене виглядає значно менш корисним.Говорячи про потенційний конфлікт інтересів, важливо правильно розуміти сам термін. Він передбачає наявність приватного інтересу у сфері, в якій особа виконує свої службові чи представницькі повноваження, і можливістю впливу такого інтересу на реалізацію цих повноважень.А в мене службових чи представницьких повноважень у комісії не було. Я не був членом комісії, не був її працівником, не голосував, не приймав рішень і не міг давати комусь обов’язкові вказівки.Так, я працював на фінансовому ринку, і саме тому до мене могли звертатися як до практика. Питання, безумовно, могли стосуватися ринку, на якому працювали в тому числі й мої компанії. Але приватний інтерес сам по собі ще не створює конфлікту інтересів. Мають бути повноваження, на реалізацію яких цей інтерес може впливати. У моєму випадку таких повноважень просто не було.– Чи стосувалися норми, з приводу яких із вами радилася комісія, безпосередньо ваших компаній або фондів, та чи декларували ви комісії перелік своїх бізнесів?– Тут, мені здається, треба враховувати специфіку роботи самої комісії. НКЦПФР є регулятором професійних учасників ринку. Вона погоджує набуття істотної участі, бачить структуру власності професійних учасників і, відповідно, прекрасно розуміє, кому належить та чи інша регульована компанія. Тому ніякої ситуації, коли я був позаштатним радником, а комісія не знала, яким бізнесом я займаюся, звичайно, не було.Що стосується зв’язку норм з моїми структурами, то він був, оскільки зі мною радились з приводу норм, які я розумію на практиці. Але у випадку потенційних регуляторних змін, мої компанії мали б стати в такі ж умови, що й інші учасники ринку. І зараз я кажу про посилення регулювання, а не про послаблення. До речі, з цього приводу були певні «тихі образи» деяких учасників ринку, оскільки у дискусіях я майже завжди ставав на сторону регулятора, наводячи аргументи саме на користь його позиції.– Була ще історія з громадською спілкою «СФГ», яка, за даними журналістів, брала на себе витрати на відрядження представників регулятора. Що це була за організація і яке відношення вона мала до вас?– Тут є дуже проста відповідь. Станом на сьогодні ця організація жодного разу не здійснювала виплат на користь працівників НКЦПФР.Наскільки мені відомо, про це навіть надходили певні запити. У відповідь надавалися банківські виписки, з яких видно відсутність таких виплат.– Уточнімо: чи
- Останні
- Популярні
Новини по днях
20 вересня 2026
