Україна: сторч головою з оплатою в євро, або Хто хоче нашої війни
Як повідомляє ISW, рівень довіри в Росії до Путіна знизився до 71 відсотка – в зв’язку з забороною Телеграм.Відео дняТобто, по-перше, зниження відбулося не через війну, а лише внаслідок інформаційно-побутових незручностей. По-друге ж, рейтинг Путіна все одно залишається неймовірно високим за будь-якими європейськими стандартами, а з урахуванням того, що такий рейтинг має людина, яка перебуває на чолі держави фактично понад 26 років, це й зовсім понадфантастично.Таким чином, все, що він робить, російське населення цілком підтримує, ну а як запхнути народ 140-мільйонної краіни до лави підсудних на кшталт нюрнберзької, зрозуміло не дуже.Хай там як, оскільки незручностей війна спричиняє загалом менше, ніж те, що там роблять з Телеграм, в Росії вона схвалюється (навіть якщо її не дуже й вимагали).В Україні ж, як я неодноразово зазначав, ставлення до війни достатньо унікальне: судячи з результатів опитувань, більшість вимагає її ведення аж доки не буде досягнуто миру саме на таких умовах, що будуть визнані цією більшістю задовільними, хоча й воювати власноруч ніхто з цієї патріотичної більшості не бажає, адже добровольці закінчилися ще три-чотири роки тому.При цьому більшість достатньо поблажливо ставиться до ухилянтів і засуджує дії місцевих ТЦК.(Інколи ТЦК навіть порівнюють із так званими "заградотрядами" - загороджувальними загонами: ті, мовляв, не дають з "нуля" вийти, ТЦК ж на цей "нуль" бойові кадри постачають).На такому тлі в українському політикумі останнім часом все частіше кажуть не стільки про мобілізацію, скільки про неприпустимість [неминучих] порушень під час її проведення.Тож позиція нашої вибагливої більшості, як кажуть у подібних випадках в китайському МЗС, "послідовна, зрозуміла й однозначна": воювати до перемоги, але без нас і нікого за відсутності добровольців силою на фронт беззаконно не залучаючи; виконати ж усі ці наполегливі побажання одразу - влада чомусь не в змозі.Тому вона, влада, й вимушена шукати рішення не самостійно, а з союзниками-партнерами, щодо яких все складається не менш діалектично. Головна країна світу надавати Україні зброю чи хоча б кошти вже більш не хоче, але зброю для нас згодна постачати за кошти європейським країнам-спонсорам, в яких, у свою чергу, прохання до нас лише одне - битися (за їх рахунок!) якнайдовше, врятовуючи від власної участі у війні цих спонсорів.Відповідна програма має абревіатуру PURL, перекладається ж це багатозначне слово в нашому випадку як "головою донизу".Тож підсумовую: в Росії - за війну як таку; в Україні - все дуже "послідовно й однозначно"; в Америці - всім все пох, аби заробляти;в країн-спонсорів - за нашу війну якнайдовше…Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...
- Останні
- Популярні
Новини по днях
7 квітня 2026
