Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Провів кілька діб разом з ворогом і переконав його здатися: історія піхотинця, який воює на Запорізькому напрямку

zprz.city

Провів кілька діб разом з ворогом і переконав його здатися: історія піхотинця, який воює на Запорізькому напрямку

118 окрема механізована бригада, яка боронить Запорізький напрямок, поділилася на своїй фейсбук-сторінці справжньою історією виживання — такою, що навіть голлівудський сценарист засумнівався б у її реалістичності.

Вадим, 34-річний піхотинець родом з Одеси, воює під позивним «Картман». П'ятниця, 13 березня, почалася для нього і його побратимів із масованих атак: ворог гатив по позиції кожні п'ятнадцять хвилин — FPV-дронами, мінометами та «Молнією» з протитанковою міною.

Бійці знепритомніли від диму, а прокинувшись, встигли лише вискочити — за секунди до того, як перекриття бліндажа злетіло на друзки. Вадим дістав травми, побратим «Бойко» — той, хто мріяв після ротації змінити позивний на «Маріо» — загинув.

Читайте також: Відкривав ресторан у Запоріжжі, а тепер боронить місто: як бармен-чемпіон світу служить у лавах ЗСУ (фото)

«Коли біг, то чув звук дрона у небі, а через якихось дві хвилини знову почув вибух у нашому вже розкритому бліндажі. Тоді я зрозумів, що від смерті вдруге мене врятували якихось 120 секунд» — розповідає боєць. Рятуючись від БПЛА, Вадим заскочив до найближчого укриття — і опинився перед стволом автомата. Росіянин не вистрілив: «Пізніше сказав, що я без зброї і він так «не може»».

Окупант доповів командуванню і вони разом залишилися у тісному бліндажі — на невизначений термін. Росіянин допитував полоненого, перевіряв тіло на татуювання та GPS-чіп, цікавився наркотиками — адже за пропагандою, без цього «укропи» так не воюють.

Не знайшовши нічого, він то приставляв автомат до голови Вадима, то наступного дня пригощав шматочком шоколадки. «Після кількох днів я зрозумів, що в росіянина наче якесь роздвоєння особистості» — зазначає «Картман».

Отже, Вадим вирішив діяти словом. Він розповідав окупанту про те, як українська армія забезпечує своїх бійців, якими є умови в колоніях для полонених. Спеціально добирав слова:

«Як же так, ви — друга армія світу, а ти тут голодуєш?». Поступово це давало ефект. Росіянин знав: на сусідній позиції «однополчанін» без евакуації гниє живцем уже кілька місяців — і запропонував план: нехай Вадим виходить на своїх, а ті забезпечать їх обох.

Піхотинець написав на шматку картону своє ім'я та дані і кілька діб виходив назовні, намагаючись привернути увагу українських дронів. Шанс випав під час ранкового туману, коли вони разом вийшли по воду. Над бліндажем завис розвідник. Вадим вийшов із табличкою.

«Я розумів: якщо нас помітив ворог, то нам кінець через неправдиву інформацію, а якщо наш дрон — то нам теж кінець, бо вони подумають, що це росіяни» — пояснює він. Та вихудла постать, яка стояла на коліні з картонкою та показувала на піксельний убакс, привернула увагу дронаря. Бійця впізнали. Невдовзі «Мавік» скинув рацію із запискою: «Хлопці, ми вас побачили. Ми вас заберемо».

За рацією Вадим замовив їжу та воду. Коли пакунки прилетіли й росіянин наївся, він остаточно вирішив здатися. «Правда, єдиними його умовами були: щоб його нагодували, дали досхочу води і… щоб я відвідав його у колонії» — розповідає «Картман».

28 березня під прикриттям ранкового туману пройшла евакуація. Разом із Вадимом вийшов і полонений окупант. Сьогодні піхотинець перебуває на реабілітації. «Вижити в тій норі мені допомагали думки про найрідніших: дружину, сина та маму» — підсумовує він. Про це повідомили у 118 окремій механізованій бригаді.

Раніше ми писали, що боєць, який колись готував до польоту першого космонавта незалежної України, сьогодні воює на Запорізькому напрямку

  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
6 квітня 2026

Новини на тему

Більше новин