Церковний календар, 4 квітня. Лазарева субота

03.04.2026, 18:17 risu.ua

У центрі святкування Лазаревої суботи є спомин про те, як Ісус воскресив свого друга Лазаря (Йо. 11). Той із сестрами Мартою та Марією мешкали у Витанії “недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять” (Йо. 11, 18), а Ісус часто гостював у них.

Одного разу Лазар захворів, і сестри послали за Ісусом: “Господи, той, що любиш ти його, слабує” (Йо. 11, 3). Ісус однак залишився ще два дні там, де перебував, кажучи: “Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився” (Йо. 11, 4).

Прибувши до Витанії, Ісус застав Лазаря вже чотириденним у гробі (Йо. 11, 17). Назустріч Христові вийшла Марта, яку він запевнив у воскресінні: “Твій брат воскресне… Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, — не вмре повіки” (Йо. 11, 23.25-26). Марта покликала Марію. Побачивши її сльози і сльози людей, котрі за нею прийшли, Ісус сам заплакав (Йо. 11, 35).

Далі Ісус попросив відвести його до гробу, де поклали Лазаря. Попри заперечення Марти звелів відкотити камінь. З подякою звернувся до Отця, кажучи: “Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав” (Йо. 11, 42). І покликав Лазаря з гробниці. “Мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним” (Йо. 11, 44).

Так Ісус показав свою владу над життям і смертю, провістив своє Воскресіння та загальне “воскресіння дня останнього” (Йо. 11, 24). Тропар Лазаревої суботи, який водночас є тропарем наступного дня — Входу Господнього в Єрусалим (Квітної неділі), поєднує усі ці теми: “Спільне воскресіння перед Твоїми страстями запевняючи, з мертвих воздвигнув Ти Лазаря, Христе Боже; тим-то й ми, як отроки, знамена перемоги носячи, Тобі, переможцеві смерти, воскликуємо: Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє”.

Як і більшість свят євангельського походження, Лазарева субота бере свій початок з Єрусалиму. Люди зберігали пам’ять про місця, пов’язані з тією чи іншою євангельською подією. Ця пам’ять передавалася з покоління в покоління.

Вже у IV ст. паломниця Етерія (Сильвія Аквітанська) подає опис святкування Лазаревої суботи. На світанку цього дня єпископ звершує Літургію. Опісля люди процесійно вирушають до Витанії за дві милі від Єрусалиму. На цьому шляху вони зупиняються на місці, де згідно з переказом Марія, сестра Лазаря, зустріла Ісуса, коли Він наближався до міста. Єпископ тут читає відповідний фрагмент з Євангелія. Після молитви він уділяє благословення, і процесія рухається до Лазаріуму — гробниці, куди поклали Лазаря.

Етерія описує, як поля навколо Лазаріуму вкривають великі юрби людей. Співають гімни та антифони на тему свята. Священик з підвищення читає уривок з Євангелія від Йоана про те, як Ісус за шість днів перед Пасхою гостював у домі Лазаря та його сестер (відлік ведеться від Великої П’ятниці, коли Ісуса схопили). Наприкінці богослужіння проголошує Пасху та робить відпуст.

Якщо уважніше придивитися до євангельських подій, то в суботу перед святом Входу Господнього в Єрусалим (за шість днів перед Пасхою) Ісус, вирушивши на свято до столиці, був у домі Лазаря. Туди посходилися люди, щоб побачити воскреслого. Отже сама подія воскресіння сталася раніше. Тому і Етерія згадує про читання в Лазареву суботу Євангелія про гостювання Ісуса в домі Лазаря, і єрусалимський Лекціонар V ст. на цей день подає цей уривок Йо. 11, 55 — 12, 11.

Але справжня “дата” воскресіння Лазаря ніяк не порушує логічного і богословського зв’язку між подіями. Саме після цієї події юдейська старшина ще більше утвердилася в бажанні вбити й Ісуса, і Лазаря. Адже “бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії” (Йо. 11, 45). Вони наступного дня вітатимуть Ісуса, котрий в’їжджатиме в Єрусалим, а згодом співдіятимуть у його страті.

Пов’язування суботи перед Входом Господнім в Єрусалим саме з воскресінням Лазаря, за словами дослідника літургійної традиції Томаса Толлі, походить з Олександрії. Звідти воно разом зі звичаєм хрестити у цей день оглашенних перейшло до Константинополя, як свідчать джерела ІХ-ХІ ст.

Літургійні тексти впродовж усього останнього тижня Великого посту готують вірних до святкування воскресіння Лазаря. Вони покроково, день за днем, описують шлях Ісуса до Витанії. Як Ісус отримує звістку про хворобу друга, як залишається на місці, як пояснює це рішення своїм учням, як вирушає, як Лазар сходить до аду і перебуває там, “бачить сущих од віку померлих, зрить там страхи потойбічні, множество незліченне, яке Ад держить в оковах” (Літургія Передосвячених Дарів четверга 6-го тижня Великого посту).

Богослужіння власне Лазаревої суботи підкреслюють єдність двох природ у Христі. Це дає можливість відповісти на цілком логічні питання: “Чому Ісус питає про поховання Лазаря, адже Він сам все знає?” і “Чому Він плаче, якщо згодом воскресить померлого?”. Зокрема, сідальні Утрені свята кажуть нам: “Він же знаючи, як Бог, про поховання, питав, як Чоловік: “Де поклали ви його?”, “І Отцеві помолився, просльозившись, як людина. Тим-то й кликнувши того, кого любив, воскресив єси з Аду, Господи, чотириденного Лазаря”. Ісус діє як Людина і як Бог.

Літургійні тексти Лазаревої суботи, Квітної неділі, кожного дня Страсної седмиці і Воскресіння становлять цілісність і забезпечують плавний перехід від однієї події з життя Ісуса до іншої. Усі вони в підсумку хочуть донести ідею перемоги Христа над смертю та забезпечення цієї перемоги усім вірним у загальному воскресінні. “Христос — радість усіх, правда, світло, життя і воскресіння світу, ради своєї доброти з’явився тим, що на землі, і, даруючи всім Боже прощення, став зразком воскресіння” (кондак Лазаревої суботи).

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.

##DONATE_TEXT_BLOCK##

Читати повністю…