Чому Придунайському регіону загрожує опустелювання
В Одеській області є унікальний Придунайський край— в дельті Дунаю, серед лиманів, плавнів, озер і приморських екосистем, які формують один із найцінніших комплексів водно-болотних угідь не лише України, а й усієї Європи. Саме вони забезпечують існування тисяч видів рослин і тварин, регулюють мікроклімат, утримують вологу, пом’якшують наслідки посух і є ключовими оселищами для багатьох видів флори й фауни, а також основою для традиційних видів діяльності місцевого населення. Про це розповів заступник директора з наукової роботи Дунайського біосферного заповідника Максим Яковлєв, передає «Бессарабія INFORM».
Одна сьогодні водно-болотні угіддя Придунайського регіону (як і більшість інших ВБУ України) стрімко деградують і втрачають свої природні функції. Малі річки регіону майже зникли внаслідок їх трансформації та деградації. Однією з найгостріших екологічних проблем є масштабний перерозподіл стоку Кілійського гирла річки Дунай, що триває упродовж ХХ – початку ХХІ століття. Якщо на початку ХХ ст. частка стоку Кілійського гирла становила близько 72 %, то в другій половині ХХ ст. вона знизилася до 58-52 %, а в останні десятиліття – до менш ніж 50 %. Сучасні оцінки свідчать, що щорічні втрати води для Кілійського рукава сягають близько 40 км³ – це обсяг, співставний із кількома річними стоками великих річок України разом узятих.
Однією з ключових причин такого перерозподілу стало масштабне гідротехнічне втручання, зокрема будівництво струмененаправляючої дамби на мисі Ізмаїльський Чатал, яка перекрила значну частину природної ширини Дунаю в місці його розгалуження. Паралельно відбулися зміни внутрішньорічного розподілу стоку: у періоди межені Кілійський рукав пропускає дедалі меншу частку води, що є критичним для живлення плавнів, дрібних рукавів і заплавних озер. Це питання неодноразово піднімалося, зокрема й Дунайським біосферним заповідником, на державному рівні, але, на жаль, досі залишається невирішеним.
Наслідки для української частини дельти є масштабними й багатовимірними. Відбувається деградація водно-болотних угідь на площі понад 80 тис. га, втрачаються судноплавні глибини, відмирають дрібні рукави, погіршується водообмін у системі озер і лиманів, прогресують процеси проникнення солоних вод углиб дельти.
Ситуацію додатково ускладнюють кліматичні зміни, які на півдні України проявляються особливо гостро. За останні десятиліття тут фіксується стійке підвищення середньорічних температур, зростання тривалості й інтенсивності літніх посух, зменшення кількості опадів у теплий період та порушення сезонної ритміки. У поєднанні зі зменшенням водності Дунаю це запускає процеси, характерні для напівпосушливих регіонів, – опустелювання. Зниження рівня ґрунтових вод, пересихання плавнів, деградація луків і солонцювання ґрунтів призводять до втрати природної рослинності, зменшення біопродуктивності ландшафтів і подальшого скорочення площ водно-болотних угідь. Водно-болотні угіддя, які традиційно виконували роль «акумуляторів вологи» та природних буферів, поступово втрачають здатність стримувати посушливі процеси, що, у свою чергу, посилює регіональні кліматичні ризики.
Отже, збереження водно-болотних угідь Придунайського регіону неможливе без відновлення природного гідрологічного режиму, дотримання прибережних захисних смуг, екологічно орієнтованого управління та міжнародного діалогу щодо використання водних ресурсів Дунаю.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
29 березня 2026
