Від воїна-захисника до ветерана-аграрія
Не здаватися за жодних обставин: під час складної роботи, повномасштабного вторгнення, після демобілізації. Таким принципом керувався й керується колишній військовий, а зараз ветеран із Кременчуцького району 36-річний аграрій Андрій Пидорина.
Чоловік працював на гірничо-збагачувальному комбінаті. А коли почалася АТО, став на військовий облік, проходив тренування в роті охорони Кременчука, відвідував стрілецькі дні. Тож до повномасштабного вторгнення він мав початкову базу військової підготовки й був загартованим до екстремальних ситуацій. Захищати країну Андрій пішов добровольцем.
Бойовий шлях розпочався з Сумської області. Але участь в активних воєнних діях відбувалася вже на Донеччині. Ветеран згадує запеклий бій під Новомихайлівкою, коли його підрозділ прикривав вогнем наші позиції й дивом залишився цілим:
– Я був артилеристом і ми, стоячи на другій лінії оброни, щодня вели вогонь. Пам’ятаю, як перший снаряд ліг перед нами, другий – за нами. Ну думаю, все… Коли ні: наступний і три подальші теж перелетіли нашу позицію. Ще була ситуація, коли піхотинці понесли неабиякі втрати, а ми залишилися живими.
Завершував службу Андрій теж на Сумщині. У середині березня минулого року звільнився за сімейними обставинами. У родині з’явилося поповнення: до сина й доньки додалася новонароджена дівчинка Меланія.
У розмові з Андрієм відчувається легкість, відсутність страху та віра в мирне майбутнє. Але йому, як майже всім, хто пройшов війну, також довелося пережити посттравматичний розлад. Хворобу він долав радісними клопотами в родині, спілкуванням із побратимами та груповими тренуваннями.
– Коли потрапив до армії, – розповідає Андрій, – подумки задавав питання Всесвіту: як мені ефективно вести бій, як вижити й повернутися? Тому, що повернення – це теж психологічний фактор. Більшість хлопців, що мали бойовий досвід, зазвичай замовчували ці проблеми. Повернення з війни – це завжди тяжко, бо ти починаєш відчувати емоційну спустошеність. Доводиться заново вчитися комунікувати. А це довгий процес, через який не так просто пройти. Мені відомі випадки, коли ветерани закінчували життя самогубством. Депресія у військового чи демобілізованого – це дуже складний процес і проблема, в якій варто ретельно розбиратися.
Після фронту Андрій вирішив зовсім відмовитися від алкоголю, почав бігати й активно займатися спортом. А ще думав, за що братися в цивільному житті? Вирішив, що зупиниться на тому, що не буде залежати від електроенергії та що важко розбомбити…
Коли його підрозділ обороняв Курахове, фермери задавали бійцям єдине питання: чи встигнуть провести жнива й зібрати врожай? І навіть тоді, коли відбувалася евакуація й усе з території вивозилося, місцеві ще продовжували працювати на полях.
Після довгих роздумів Андрій зупинився на вирощуванні малини. Немаловажним фактором було те, що її можна збирати комбайном, навіть коли не буде робочої сили. Звертався він до Ветеранського центру у Кременчуці, який на той час лише відкривався. Там йому порадили шукати інформацію в інтернеті та запитати поради у Центрі зайнятості. Тож, зробивши висновки й порадившись із дружиною, на початку квітня Андрій засадив ділянку в десять соток пробними кущами малини шести сортів.
– Хлопці в біговому товаристві, – описує ветеран подальші зусилля, – порадили звернутися до Лариси Богодист із Центру розвитку підприємництва «Дія. Бізнес». У той момент я якраз проходив відбір на грантову програму «Траекторія-2», що включала в себе навчання й надання грантових коштів переможцям. Там познайомився з чудовою менторкою Надією Одношевною. Вона й деякі інші люди з навчальної групи подарували мені квиток у світ бізнесу.
Отримані грантові кошти стали фундаментом і початком справи. Утім, підприємець наголошує, що чи не найважливішою складовою виявилася саме власна наполегливість. Адже на різноманітні гранти за час після повернення він подавався близько 15 разів.
– Отримати грант надзвичайно складно, – розповідає Лариса Богодист, – якщо ставитися до нього як до лотереї. І відносно просто, коли сприймати як бізнес-інструмент. Грантодавець фінансує не саму ідею, а здатність її реалізувати. Тому головна перевага сильної заявки – не красивий текст, а логіка, цифри й чітке розуміння, як проєкт буде працювати завтра!
У Центрі зайнятості ветеранам пропонували курси, із яких можна було подаватися на грантові заявки від держави. Андрій подав чимало заявок, але більшість із них не принесли позитивного результату. Однак заявка на програму «Власна справа» пройшла. Там виділялося 500 тисяч гривень на сім років, які потрібно повертати податками. Оскільки в нього ФОП третьої групи, то відсоток з обороту враховується також. Зокрема, це 5 % податку й 1 % військового збору. У бізнес-плані можна вказати залучення гранту на три або сім років. Але оскільки в якийсь із років може бути неврожай, підприємець обрав саме сім років. У такому випадку, зі збереженням двох робочих місць та виплатою всіх податків, він зможе податися на ще одну програму.
Також Андрій проходив тематичні навчання для ветеранів «Поле можливостей».Окрім вирощування малини, яка дає повноцінний урожай лише на третій рік, Андрій розглядає можливість культивування часника – культури, що здатна принести врожай уже наступного року. Ментори з «Поля можливостей» допомогли знайти якісний посадковий матеріал. Для висадки він обрав велетенський часник Рокамболь.
– У спілці часниководів пообіцяли, – ділиться враженнями підприємець, – що супроводжуватимуть мене до збору врожаю. А якщо я його не реалізую, то зможуть допомогти ще й із продажом. Там чимало нюансів як щодо вирощування, так і реалізації. А щоб реалізувати майбутні врожаї малини, я домовився з мережею кав’ярень «Rock Кава». Також знайшов ще одних партнерів по бізнесу, яким допомагатиму з обладнанням та обмінюватимуся ягодами для міксів із виноградом. У майбутньому планую випускати консервовану малину та малиново-виноградний джем. Так конкуренція була перетворена на співпрацю.
Ще ветеран минулого року залучив 1,5 млн гривень від Українського ветеранського фонду на висадку спаржі. Ця культура, як і малина, є довготривалим проєктом. Адже перший рік вона просто росте, в наступному дає врожай у кілька відсотків. І лише через три роки можна отримати очікувану врожайність.
Аграрій-початківець Андрій Пидорина не приховує ключових ризиків свого бізнесу. На його думку, вони полягають у недовірі до грантових програм. Зазвичай вимагається звітувати лише про закуплене обладнання. Але, якщо у вас є позитивна динаміка після залучення коштів, то це великий плюс для можливості отримання наступних грантів.
Натомість державні програми вимагають, щоб підприємці створювали два робочих місця та проєкт працював від трьох до семи років. Якщо закриваєтеся раніше, потрібно повернути кошти, але лише ті, які не доплатили податками.
– З Андрієм ми познайомилися під час «Траєкторії», – розповідає учасниця програми Оксана Капленко. – Він допоміг мені з координатами пасічників. Також ми узгоджували наступні грантові програми. Андрій підказував, як розрахувати кошти на теплицю. До гранту я також залучила свою маму, ми всією родиною переїхали з Бахмуту, За кілька років я пройшла п’ять навчань, з яких у чотирьох виграла фінансування. Планую впродовж року додати декілька бджолосімей до своєї пасіки та відкрити реабілітаційні відвідування.
За потреби Андрій продовжує консультувати колишніх партнерів по навчанню, допомагати деяким побратимам започаткувати майбутню справу:
– Якщо ветерани бачили війну наживо й успішно протистояли ворогу, то виростити малину чи спаржу, почати власний бізнес вони точно зможуть! Тут головне – розібратися що й до чого. А ще є багато людей, які готові допомогти: починаючи від центрів зайнятості й до громадських організацій, центрів навчання, які консультують і супроводжують ветеранів, членів їхніх сімей, людей з інвалідністю. Тому головне – бути готовим прийняти цю допомогу й подаватися на гранти. Отримати навіть негативну відповідь – це частина досвіду. Тому набирайтесь терпіння – і вперед!..
У Тернополі відбулися перші регіональні збори з обрання представника до Ради ветеранів війни за незалежність України при Міністерстві у справах…
Коли служба у Збройних силах визнається державою як необхідність, це водночас — акт поваги. Статус учасника бойових дій (УБД) — офіційне підтвердження участі людини у захисті незалежності України. Він закріплений законом, передбачає соціальні гарантії та має свою історію становлення.
Ветерани та ветеранки можуть отримувати фінансову підтримку для занять фізичною активністю в межах програми «Ветеранський спорт». Учасники програми щокварталу мають…
У Тернополі відбулися перші регіональні збори з обрання представника до Ради ветеранів війни за незалежність України при Міністерстві у справах…
Громадська організація «Спілка ветеранів Сил оборони України» звернулася до прем’єр-міністра Юлії Свириденко з проханням переглянути підхід до створення ветеранських просторів…
Громадська організація «Спілка ветеранів Сил оборони України» звернулася до прем’єр-міністра…
Ветерани та ветеранки можуть отримувати фінансову підтримку для занять фізичною…
У Тернополі відбулися перші регіональні збори з обрання представника до…
- Останні
- Популярні
Новини по днях
15 березня 2026
