Іранська війна Дональда Трампа заходить у глухий кут
Друга Іранська війна Дональда Трампа в компанії з ізраїльським прем’єром Нетаньягу все більше заходить у глухий кут, який все відвертіше лякає волею чи неволею залучених у цю війну американців, ізраїльтян, арабів та іранців.
У Штатах навіть серед прихильників Трампа вже звучать голоси про те, що ця війна без плану та виразних перспектив загрожує непередбачуваними та небезпечними наслідками, і такі самі настрої панують серед частини військових Ізраїлю. В арабо-мусульманських країнах Затоки на повний голос ставлять Трампу питання про те, навіщо він фактично втягнув ці країни в американо-ізраїльські ігрища. В Ірані навіть серед противників режиму настає розчарування діями Ізраїлю та Штатів, внаслідок бомбардувань яких гине мирне населення, руйнується інфраструктура та вся країна. Сам Трамп розважає публіку суперечливими заявами про те, що «перемога вже наступила, але бомбардування будуть продовжені до переможного кінця». Розвідслужби США вже кілька разів у своїх доповідях зазначали, що режим оскаженілих іранських аятол – як би до нього не ставитися! – зберігає стійкість, падати та капітулювати явно не має наміру.
Як і попереджали, після ліквідації попереднього вищого керівництва Ірану до влади прийшли найбільш запеклі прихильники ісламістського режиму в особі Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), ставлеником якого вважається новий верховний лідер (рахбар) Моджтаба Хаменеї, син попереднього рахбара.
Про те, що від цієї війни чи не найбільше поки що виграє Москва, яка отримує через зростання цін на нафту додатковий ресурс для продовження агресії проти України та Європи, повторюватися не будемо, оскільки про це нещодавно детально йшлося в публікації Інтернет-видання «Економічні Новини» під заголовком «Український рахунок іранської війни Трампа: нічого хорошого від слова взагалі».
Нарешті, нікчемні спроби втягнути у війну курдів, тим більше Азербайджан, очікувано провалилися, а без широкомасштабної наземної операції, одними лише повітряними ударами, виграти таку війну неможливо, але це окрема тема.
Словом, злегка перефразовуючи того ж Трампа, можна сказати, що «такої дурної війни при Байдені не було».
Адже попереджали ж!..
Про те, що затіяна Трампом при підбурюванні авантюра у вигляді війни проти Ірану, який, навіть за даними американських спецслужб на даний момент небезпеки не становив і вів активні переговори про врегулювання, загрожує невизначеністю та непередбачуваними наслідками, йшлося на самому початку конфлікту в публікації Інтернет-видання «Економічні Новини» під заголовком «Друга іранська війна Трампа: замість бліцкригу – невизначеність».
Буквально на третій день війни, 2 березня, агентство Reuters з посиланням на джерела в ЦРУ повідомило, що розвідка США скептично оцінила перспективи зміни режиму в Ірані після вбивства Хаменеї, а ймовірність того, що іранська опозиція зможе повалити діючий режим, оцінюється як вкрай низька. Як зазначалося, кістяком політичної та військової системи Ірану залишається КВІР, а його представники «навряд чи добровільно капітулюють» навіть під тиском військових ударів, оскільки отримують безліч привілеїв від нинішнього режиму, підкреслив один із співрозмовників агентства.
Від себе додамо, що серед представників соціальної бази іранського режиму, включаючи КВІР, є не тільки ті, що «користуються привілеями» (що американцям зрозуміло), але також багато віруючих фанатиків (що для американців важкодоступно).
У медіа, нарешті, з’явилися об’єктивні публікації, суть яких зводиться до того, що іранська система — це більше, ніж одна людина», про що, зокрема, пише Інтернет-видання The Moscow Times. Як зазначається, загибель верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї занурила Ісламську Республіку в найсерйознішу кризу за всю історію її існування з 1979 року: вперше режим одночасно має війну на своїй території, невирішене питання спадкоємності та наростаючий конфлікт із населенням.
Незважаючи на потрясіння від вбивства Хаменеї, не слід очікувати швидкого краху режиму. Політична система ІРІ спочатку будувалася так, щоб не залежати від одного лідера та розподілити владу між муллами, силовими структурами та розгалуженими мережами впливу. Головною опорою цієї стійкості є КВІР, ідеологічна трансформація якого малоймовірна, оскільки його сенс існування та мандат засновані на захисті революції. Хаменеї-старший ще за життя, після 12-денної війни з Ізраїлем у червні 2025 року, визначив бажаних наступників і забезпечив призначення резервних командирів на ключові військові посади. КВІР залишається силою, здатною задушити будь-який протест чи спробу заколоту всередині Ірану.
Кількість прихильників режиму якщо й менша за кількість його противників, то не набагато. По-перше, тому що прихильників і лоялістів спочатку було багато, по-друге, тому що в результаті бомбових і ракетних ударів загинули цивільні, в т. ч. діти в школі для дівчаток, у яку було пряме влучання. З новими ударами неминучі й нові жертви серед мирного населення.
При цьому явного та публічного лідера в іранської опозиції немає, тобто зрозумілої більшій частині суспільства альтернативи аятолам, яка може прийти їм на зміну умовно завтра, немає. А самі аятоли як інституція — на місці. У такій ситуації сподіватися на те, що іранці зможуть повалити режим — наївно. Для цього потрібні лідери всередині (можливо вони з’явилися або вціліли після минулорічних протестів), організація дій проти влади та зовнішня підтримка не тільки бомбами та ракетами, а й людьми та зброєю на землі. Шанси на зміну режиму в Ірані мінімальні. Поки що режим аятол перебуває не в стадії краху, а в стадії важкого тесту на міцність.
Як зазначає The Wall Street Journal, і Трамп, і Іран прорахувалися у своїх оцінках розвитку війни, «що призвело до конфлікту, який постійно розширюється, без очевидних шляхів виходу в осяжному майбутньому».
За словами американських чиновників, Трамп розраховував, що перший «знеголовлюючий» удар по керівництву Ірану, включаючи ліквідацію аятоли Алі Хаменеї, призведе або до краху іранського режиму, або до повторення «венесуельського сценарію», при якому більш прагматичні чиновники вирішать співпрацювати з Вашингтоном. Жоден із цих сценаріїв поки що не реалізувався. Жорсткий син Хаменеї, Моджтаба Хаменеї, зайняв місце свого батька, пообіцявши помститися, і всередині країни поки не виникло ніякого повстання проти Ісламської республіки.
Стратегія Ірану, що передбачає масштабні атаки на аеропорти, готелі, енергетичну інфраструктуру, порти та дата-центри в ОАЕ, Бахрейні, Кувейті, Катарі та Саудівській Аравії, була спрямована на підрив економік і суспільств цих монархій Перської затоки, щоб змусити їхніх лідерів тиснути на Трампа з вимогою припинення вогню на умовах Ірану. Однак і цього не сталося. Країни Перської затоки продемонстрували несподівану стійкість і замість капітуляції попередили про можливу відповідь, тоді як їхні системи ППО збили більшу частину іранських дронів і ракет, запобігши катастрофічним руйнуванням.
Поки перемога однієї зі сторін виглядає малоймовірною, а тривала війна, яка виснажує військові запаси Заходу, відволікає увагу від України та робить російську нафту і газ незамінними для західних економік, стає серйозним виграшем для Путіна.
У Білому домі не вірили, що Іран почне масштабну відповідну економічну війну з блокуванням Ормузької протоки, повідомляє The New York Times з посиланням на джерела. Як зазначає видання, деякі військові радники ще до війни попереджали, що Іран може почати агресивну кампанію у відповідь і сприйме американо-ізраїльську атаку як загрозу своєму існуванню. Однак інші радники залишалися впевнені, що вбивство вищого іранського керівництва призведе до приходу до влади більш прагматичних лідерів, які зможуть покласти край війні.
Коли Трампа поінформували про ризики підвищення цін на нафту у разі війни, він визнав таку можливість, але применшив її значення, назвавши короткостроковою проблемою, яка не повинна затьмарювати місію з повалення іранського режиму. Він доручив міністрам енергетики та фінансів розробити варіанти дій у разі потенційного стрибка цін.
Тепер адміністрація поспіхом шукає способи стримати економічну кризу, яка призвела до підвищення цін на бензин для американців. Після того як у вівторок представники адміністрації Трампа провели закритий брифінг для законодавців, сенатор-демократ від штату Коннектикут Крістофер Мерфі заявив у соціальних мережах, що адміністрація не має плану дій щодо Ормузької протоки і вона «не знає, як безпечно відкрити її знову».
Всередині адміністрації деякі чиновники починають проявляти песимізм щодо відсутності чіткої стратегії завершення війни. Однак вони намагаються не висловлювати це безпосередньо президенту, який неодноразово заявляв о повному успіху військової операції.
Проте, судячи з усього, Рубіо і Хегсет на даний момент скоординували свої заяви, зосередившись на трьох окремих цілях, які вони почали викладати в публічних виступах у понеділок і вівторок: знищити здатність режиму запускати ракети, як шляхом знищення самих ракет, так і пускових установок; знищити заводи, що виробляють ці ракети; і знищити їхній військово-морський флот. За оцінкою NYT, це може бути підготовкою ґрунту, щоб Трамп якомога швидше поклав край війні.
У свою чергу, Bloomberg пише, що війна з Іраном виявилася для США зіткненням із противником, не схожим на жодного з тих, з ким американська армія воювала раніше. Коли перші крилаті ракети почали вражати цілі на території Ірану, операція виглядала як типова для США кампанія — швидкі удари із застосуванням переважної сили. Однак уже за два тижні, за оцінкою видання, американські військові зіткнулися з несподіваними труднощами.
Незважаючи на порівняно невеликий військовий бюджет — менший за ВВП американського штату Вермонт — Іран має великий арсенал ракет і безпілотників. Ці системи Тегеран накопичував роками, розосереджуючи та приховуючи їх по території країни. Американським силам довелося активно витрачати дорогі та важкозамінні перехоплювачі для відбиття іранських атак. За даними Пентагону, інтенсивність ударів знизилася більш ніж на
- Останні
- Популярні
Новини по днях
14 березня 2026
