Чи можливий баланс між війною та цивільним життям: у львівському театрі презентували першу аудіовиставу
Все відбувається не на сцені, як ми звикли бачити, та без акторів та акторок. Глядач ж може почути запис із фронту (бо начитувала текст військова не на студії, а у перервах між службою). Такі перші враження від аудіовистави «Баланс» у Національному театру імені Марії Заньковецької, в яку ти занурюєшся поступово за допомогою голосу, що чуєш у навушнику, а також в атмосфері напівтемряви.
Детальніше про аудіовиставу «Баланс» — у матеріалі журналістки ІА Дивись.info, яка відвідала перший допрем'єрний показ у Національному театру імені Марії Заньковецької 18 лютого.
Авторка п'єси «Баланс» ветеранка Аліна Сарнацька, яка з початку повномасштабної російсько-української війни служила старшою бойовою медикинею. Вона почала писати п'єси ще під час служби, а потім взяла участь у проєкті Театр ветеранів, де створювала свої перші драматичні твори.
Пʼєса «Баланс» перемогла у драматургічних фестивалях «Липневий мед 2024», «Тиждень актуальної пʼєси 2024», «ДрамаUA 2025» та конкурсі воєнної літератури для військових та ветеранів 4.5.0 в категорії «Оповідання». Крім того, ця п'єса вже й встигла викликати бурхливі дискусії після постановки у Дніпрі через використання в ній російської лайки, яку застосовують у своєму мовленні герої п'єси, що перебувають на фронті. Про цей драматургиня писала на своїй сторінці на фейсбуці.
П'єсу «Баланс» Аліна Сарнацька створила на основі власного військового досвіду під час служби бойовим медиком 207 батальйону 241 бригади, роти вогневої підтримки.
«"Баланс" — це історія про смерть мого побратима Юри. І про "Снікерс" в його плитоносці. І про те, як я пакувала його тіло і не змогла залишити його на бетоні й залишила на наших нових дуже дорогих ношах. Про це ця історія. Ніхто у світовій літературі про це не писав, тому що у них не було побратима Юри, а в мене був. І я просто пишу правду про себе, про те, що мені болить», — заначає Аліна Сарнацька про особисту історію, на основі якої створила п'єсу.
Показ аудіовиставки «Баланс» (жанр, якої визначають як аудіоприсутність) відбувається у спеціально облаштованому місці в Театрі імені Марії Заньковецької. Це простір колишнього кафе «Комарик» — нова локація, яку вперше відкрили для відвідувачів. Саме тут пів століття тому таємно зустрічалися представники української інтелігенції, зокрема дисиденти.
Така локація невелика, тому вміщує десь 12-13 відвідувачів. Перед показом гасять загальне світло, однак залишається легке освітлення із ламп, які стоять на столі перед кожним глядачем.
Режисер аудіовистави «Баланс» — Ігор Білиць. Він зазначає, що це та постановка, під час якої глядач або глядачка може просто вийти чи зняти навушник і попросити про допомогу, якщо відчує таку потребу. Бо тут є чимало речей, які можуть тривожити, засмутити чи викликати сильні емоції — звуки вибухів, нецензурна лексика та тема смерті, що пронизує життя героїв та героїнь. Водночас у аудіовиставі чуємо спеціальні техніки самозаспокоєння, які промовляє так званий «голос з неба». Вони лунають час від часу після важких емоційних подій. Тому й сам слухач чи слухачка може ними скористатися. Наприклад, подихати за методом «Бжілки»; уявити місце, де ви почуваєтеся щасливими; повторювати заспокійливі фрази. Ба більше, для цього на стіл поклали й резвізити для «заземлення» — чотири пакетики з різними на дотик речами.
«Я подумав, що не хочу, щоб актори грали цей текст за певним театральним каноном. Тому вирішив, що все мають виконати військові: написала Аліна Сарнацька, прочитала Олена Апчел та створили музичне оформлення митці -військовослужбовці», — ділиться режисер про формат постановки.
Начитувала текст п'єси чинна військова Національної гвардії Олена Апчел. Вона записувала це у перервах під час служби у війську. «Мені було легко читати цей текст, бо я скористалася своїм громадянським правом і стала на захист держави, мені було важко читати цей текст, бо війна забирає все: час, мрії, право, молодість, здоров'я і життя. І цей текст нормальний. Нормальний для того, щоб ми зустрілися він-на-віч із втратами», — підкреслює Олена Апчел.
Ігор Білиць зазначає, що вони домовилися, що п'єса буде начитана без прикрас. Тому слухач не почує тут якогось художнього читання: «Тут можуть бути помилки в голосі, але тут є її почуття. От людина, яка вийшла з передової взяла диктофон і прочитала — так воно і має звучати. Для мене важливо, щоб цей текст звучав максимально чесно».
У «Балансі» зображена історія головної героїні: від шкільних років до служби у війську. Вона розповідає про свої спроби балансувати у складних життєвих ситуаціях — навіть тоді, коли зіштовхується зі смертями близьких людей на фронті.
У аудіовиставі описуються буденні ситуації бойових медиків, зокрема, те, як вони сприймають важкі та жорстокі навколишні події — з чорним гумором, болісно, стійко, невимушено та відверто. Тому голос у навушнику звучить так, наче з тобою розмовляє рідна людина, котра ділиться найсокровенішим, шукає розуміння та підтримку.
Тут також є й про те, як потрібно цінувати прості речі. Героїня поміж військовими буднями насолоджується смаком помідора, пригощається солодким батончиком, обнімає іграшкового борсука «Філімона» перед сном і намагається якось з цим всім далі жити.
Режисер підкреслює, що у цій виставі прагнув досягнути певного руху до балансу — між війною та цивільним життям. Тому цільовою аудиторіє цієї постановки є насамперед цивільні, котрі зможуть краще зрозуміти військових та реаліх, в яких вони перебувають кожен день.
Раніше ми розповідали про мистецтво про біль і силу: що показують на виставці «У ядрі» у Львові.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
24 лютого 2026
