"Посміхнувся, а потім – вибух": розмова з мамою Віталія Скакуна, який підірвав Генічеський міст і загинув 24 лютого 2022
24 лютого 2022 року деякі українці прокинулись від вибухів, деякі – від дзвінка рідних зі словами: "Почалась війна". Тим часом Орися Качмарик, перебуваючи в Італії, з самого ранку дзвонила та писала сину в надії почути, що у нього все гаразд. Жінка ще не знала, що саме в ці хвилини він вже був загиблим.
У перший день повномасштабного вторгнення Віталій Скакун з позивним "Батон", не роздумуючи ні на мить, підірвав разом з собою Генічеський міст на півдні нашої країни, щоб зупинити просування росіян. З дитинства Віталій у будь-яку хвилину міг кинути все, щоб прийти на допомогу. Так і сталось того дня.
Мама героя Орися Качмарик у рамках проєкту "Життя після втрати" розповіла 24 Каналу про життя сина та те, як вона переживає його втрату. Для всього світу її Віталік – приклад мужності, для неї ж – дитина, до якої тепер вона може звертатись лише дивлячись у небо.
Дивіться також "Мрія всього його життя – донька": історія загиблого командира групи, який сам врятував не одного військового
Віталій Скакун народився 19 серпня 1996 року в Бережанах на Тернопільщині. Він був другою дитиною в сім'ї та мав старшу на чотири з половиною роки сестру Наталію. Орися пригадала, що завжди хотіла мати доньку та сина, щоб її діти бачили одне в одному опору.
Жінка пригадує день, коли народжувала Віталія. Вся родина зібралась біля пологового будинку в очікуванні. Згодом тітка Орисі вилізла на дерево і, почувши радісну новину, закричала:"Козак, козак народився!".
Віталік ріс досить худим та був хворобливим – в дитинстві переніс пневмонію. У цей час ще ніхто не здогадувався, що він виросте сильним та кремезним чоловіком.
За словами Орисі, син понад усе любив свою сім'ю, був дуже добрим та уважним. Одного разу, коли Віталію було 4 роки, він зірвав квітку на грядці біля будинку, яка щойно проросла, щоб подарувати мамі.
Віталій ріс чуйним хлопцем / Фото надані 24 каналу
У шкільні роки хлопець захоплювався малюванням та читанням. Велику роль у його вихованні відігравала бабуся, яка проводила з ним час.
У 2013 році Віталій закінчив школу і вступив до вищого професійного училища №20 у Львові, де здобув спеціальність зварювальника. Згодом він поїхав працювати до Польщі, де пробув один рік.
"Він поїхав працювати, бо хотів заробити грошей. Віталік ніколи нічого не просив у мене, завжди всім був задоволений", – зазначила Орися.
Віталій працював у Польщі / Фото надане 24 Каналу
Після повернення додому Віталій працював за фахом на заводі у Львові. В цей час вже тривала російсько-українська війна. За словами мами, син завжди мав відчуття справедливості, тому прийняв рішення, яке повністю змінило його життя.
У листопаді 2019 року Віталій приєднався до ЗСУ та розпочав службу за контрактом у лавах 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського.
У той час його друг вже служив у морській піхоті. Ймовірно, вони про це розмовляли. Син зі мною не радився, а подзвонив і повідомив, що має дещо сказати. Так я дізналась, що він підписав контракт. Я почала плакати, просила його відмовитись. Однак він вже вирішив, – зазначила жінка.
Спершу Віталій проходив військові навчання у Кам'янці-Подільському. Весною 2020 року його зарахували до складу інженерно-саперного відділення. Так Віталій розпочав свою службу на сході України. Усе знала його старша сестра Наталя, але вони вирішили не розповідати про це мамі.
Цього ж року в грудні Віталій приїхав додому у відпустку. В цей час сильно захворів його батько, тому син вирішив залишитись, щоб його доглядати. На жаль, у січні 2021 року батько помер.
Після похорону ми пішли на вокзал проводжати Віталія. Я не знала, що він вертався назад воювати. Лише через деякий час ми знову зустрілись і він показав мені медаль ветерана бойових дій. Напевно, він не розповідав мені, щоб я не хвилювалась, – зауважила Орися.
Віталій служив на Сході, про що не знала мама / Фото надані 24 Каналу
Згодом Орися повернулась в Італію, де живе і працює досі. Востаннє вона говорила з сином телефоном ввечері 23 лютого 2022 року.
Як пригадує жінка, тоді вже всі припускали, що буде повномасштабне військове вторгнення Росії, але ніхто до останнього не вірив.
Під час розмови син мав сумний голос і сказав, що просто втомлений після наряду. Однак мама одразу зрозуміла, що щось не так.
Я хотіла розв'язати розмову і сказала, що ми бачимо, що відбувається, але ж Україні, зрештою, допоможуть з-за кордону. А він відповів: "Мамо, нам ніхто не допоможе, маємо відбиватись самі". Я його заспокоювала, казала, що все обійдеться. Однак він вже все знав,– наголосила вона.
Зранку 24 лютого жінці зателефонувала її мама і повідомила, що в Україні почалась повномасштабна війна. Стурбована Орися одразу кинулась до телефону дзвонити й писати сину. Тоді вона навіть не здогадувалась, що Віталік вже загинув…
Після роботи, повернувшись додому, жінка побачила на підвіконні голуба, який ходив туди-сюди по поруччі. Орися згадала народні повір'я, але одразу прогнала погані думки й пішла молитись до церкви.
Заснула я під ранок і мені приснився Віталій. Син був у білій футболці, а навколо – сяйво. Він мені щось розказував, але я його не чула. Я почала питати його, де він є, чому не відповідає. В цей момент він пропав. Все вже йшло до цієї звістки – зранку мені подзвонила донька і сказала, що Віталік загинув, – пригадала Орися.
Жінка не може згадати, що відбувалось у цей момент – світ зупинився. До неї одразу прийшли сусіди, щоб заспокоїти. Згодом Орися пішла до церкви, де зібрались українці на спільну молитву, а потім одразу почала збирати речі, щоб їхати в Україну.
Після загибелі сина Орися спілкувалась з побратимом Віталія Олександром. Він просив пробачення у неї, що не зміг нічого вдіяти.
З його слів, захисники кілька разів намагались підірвати міст, але їм не вдавалось. Крім цього, в цей час вони отримали наказ від командування відходити.
Саша мені розповів, що Віталік в один момент відбіг, посміхнувся до нього і тоді пролунав вибух. Спершу я припускала, що може син думав, що зможе підірвати міст і відбігти. Однак там же було стільки вибухівки, – сказала жінка.
Спершу мама злилась на Віталія, не розуміла навіщо він пішов на такий крок. Однак потім усвідомила – він був патріотом і не міг вчинити по-іншому. Віталій знав, що якщо він не підірве міст, загине велика кількість людей.
Довідка. Віталій ціною власного життя підірвав міст, який з’єднував Арабатську стрілку з Генічеськом. На початку повномасштабного вторгнення він мав важливе стратегічне значення для окупантів – 24 лютого 2022 року ним мала рухатись велика колона техніки ворога. Завдяки героїчному вчинку "Батона", просування російських загарбників сповільнилось.
Міст, який підірвав Віталій / Фото з відкритих джерел
Оскільки Віталій підірвав міст разом з собою, додому не змогли привезти його тіла. Орися просила командира привезти хоч якісь рештки тіла, але не було і цього. Водночас жінка не хотіла, щоб інші військові ризикували своїм життям і їхали до місця загибелі сина.
Труну привезли закритою, там не було нічого. Напевно, волонтери поклали туди те, що кладуть зазвичай (речі, військову форму або прапор, – 24 Канал). Так ми й відспівали мого сина. Пам'ятаю, я запросила його побратимів додому, вони згадували різні історії зі служби, розповідали, яким був Віталік, – сказала жінка.
Орися також пригадала, що часом натякала сину про одруження. Однак він ніколи не хотів говорити на цю тему. Востаннє вони бачились в січні 2022 року і Віталій сказав: "Я не можу мати дівчину, бо їй потрібно довіряти й все розповідати, а є такі речі, які я не можу розказати". Він додав, що подумає про це, коли вже закінчить службу.
"Можливо, він був з кимось у стосунках, але я не знала. На похороні сина я шукала когось очима, думала, а може якась дівчина все ж прийшла до нього", – згадала жінка.
Мама на могилі Віталія / Фото надане 24 Каналу
На похороні сина Орися підійшла до командира спитати, чи залишились якісь речі сина. В його очах вона побачила те, що не забуде ніколи – біль і багато смертей. Командир відповів: "Ви ж розумієте, що там було стільки вибухівки, що вистачило б знищити 3 дев'ятиповерхові будинки".
Єдине, що залишилось в Орисі від сина – годинник, який Віталій подарував своєму побратиму Олександру.
Саша носив його як талісман. А потім приїхав до мене і віддав, – зазначила Орися.
Побратими віддають Орисі годинник Віталія / Скриншот з відео головного редактора Цензор.НЕТ Юрія Бутусова
Олександр також розповів жінці, що 24 лютого 2022 року вони з побратимами поклали свої рюкзаки з речами у вантажну машину. Однак потім дістали наказ – викинути все й евакуювати цивільних.
Після загибелі Віталія Орися сховалась від усього світу. Вона хотіла бути непомітною, щоб її ніхто не турбував. До неї дзвонило багато журналістів, але вона не могла знайти сил, щоб говорити бодай щось. Оскільки жінка не бачила тіла сина, їй було важко усвідомити, що він загинув.
"Спершу я хотіла повернутись додому (в Україну, – 24 Канал), але бачила, що не витримую, божеволію. А тут я багато працюю, відволікаюсь, бо думаю про роботу. Як дуже важко – плачу", – сказала вона.
Жінка часто звертається до сина і говорить з ним. Орися знає, що Віталій завжди поряд і чує її.
Я кажу: "Сину, я тебе відпускаю". Поговорю з ним і стає легше, – наголосила жінка.
Орися також зауважила, що коли мати втрачає дитину – ніщо не допомагає, ніхто не зможе заспокоїти й підібрати потрібних слів.
Кожна людина переживає біль по-своєму. Орися ж знайшла порятунок у молитві та написанні віршів. Жінка радить матерям загиблих писати листи своїм дітям та виливати біль на папері.
Віталія посмертно нагородили за визначну особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, а також вірність військовій присязі. Указом Президента України від 26 лютого 2022 року Віталій отримав звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка".
На школі, яку закінчив Віталій, є меморіальна дошка в пам’ять про героя та погруддя з білого мармуру. Бережани та польське Лешно, де працював Віталій, визнали його почесним громадянином.
Орден В
- Останні
- Популярні
Новини по днях
24 лютого 2026
