SEPA з запахом ЖЕКу. Як Кабмін хотів зробити з банку паспортний стіл, а з громадянина — підозрюваного
Україна — країна унікальна. Тут держава може роками не будувати нормальні інституції, але вміє блискавично будувати реєстри, довідки та процедури в стилі “доведи, що не верблюд”, як це було в СРСР. Це нагадує людину, яка не може зробити ремонт у квартирі, де протікає дах, але купує дорогий швейцарський годинник, щоб “виглядати як Європа”.Ось Кабмін і приніс нам цей швейцарський годинник під назвою SEPA (Single Euro Payments Area). Ідея чудова, потрібна і давно назріла. Але разом із годинником уряд спробував непомітно всунути нам у кишеню стару радянську гайку: презумпцію винуватості клієнта. Мова про урядовий законопроєкт №14327 (зареєстрований 23.12.2025), який подавався під соусом “виконання вимог ЄС”.На початку лютого 2026 року профільний комітет Верховної Ради загальмував цей документ, відправивши його на доопрацювання через “драконівські норми”. Але історія не закінчилася — вона лише пішла на перекур. Бо “знято з розгляду” по-парламентськи означає: перепишемо іншими словами і спробуємо ще раз. І якщо суспільство не зафіксує червоні лінії зараз, завтра нам принесуть той самий каток, тільки в більш красивій обкладинці.Чому цей “технічний євроінтеграційний” документ викликав такий вибух? Бо суспільство зчитало не заголовок про SEPA, а дрібний шрифт про новий кріпацький уклад у банкінгу: банк — як пункт пропуску в нормальне життя, а клієнт — як підозрюваний, який має доводити власну “нормальність” папірцямиSEPA — це добре. Але “SEPA по-українськи” — це ...опа.Зафіксую одразу: я за SEPA, за перекази в євро за 10 секунд, за копійчані комісії та інтеграцію українського бізнесу в ринок ЄС. Це той самий “фінансовий безвіз”, про який нам розповідають з усіх екранів. Але є нюанс. Коли українська держава не тягне складну задачу (побудувати розумний фінмоніторинг, який ловитиме реальних схемщиків), вона робить те, що вміє найкраще: перекладає відповідальність на громадян. Логіка проста: “Ми не вміємо точково виявляти брудні гроші, тому давайте будемо кошмарити всіх підряд”. Це як лікувати мігрень гільйотиною — голова точно перестане боліти.У публічній площині законопроєкт №14327 рознесли за три ключові новації, які мали стати нормою :1. Підтвердження місця проживання. Банки мали б вимагати від клієнтів докази фактичного проживання (договір оренди або комунальні платіжки).2. Підтвердження джерел доходів. Декларації, контракти, виписки.3. Звітування за транзакції. Для підтвердження переказів (навіть побутових) могли знадобитися “акти виконаних робіт” або інвойси.Звучить як стандартна європейська бюрократія? Можливо, для жителя Мюнхена. Але в українських реаліях 2026 року це звучить як вирок банківській інклюзії.Приклад №1: ВПО та “невидимі” орендарі Уявіть мільйони переселенців, які живуть в орендованих квартирах без офіційних договорів (бо власник не хоче платити 19,5% податків і “світитися”). Комуналка приходить на ім’я власника. І тут банк каже: “Принеси договір або платіжку на своє ім’я, інакше — блокування”. Людина не стане “прозорішою”. Вона просто піде в готівку або перейде на картки родичів.Приклад №2: Фрілансер у сірій зоні Людина заробляє чесно, але нерегулярно. Проєктна робота, дрібні послуги, змішані доходи. Вимога надавати “акт виконаних робіт” за кожен вхідний платіж перетворює користування карткою на пекло. Результат? Крипта, готівка, тіньові обмінники.Приклад №3: “перекази між своїми”Мати перекидає студенту гроші на гуртожиток. Родина збирає “на операцію”. Друзі скинулися “на похорон”. Волонтерська група зібрала по 200 гривень “на тепловізор”. І от уявіть цей сюр: у країні війни люди мають не просто переказувати гроші, а доводити банку “економічну природу” побуту. Це не комплаєнс. Це бюрократична наруга над нормальним життям.А тепер про те, про що чиновники мовчать, але що всі чудово розуміють. Чому вимога “підтверди фактичне місце проживання” викликала такий тваринний жах? Тому що в країні, що воює, банківська таємниця давно стала решетом - її більше немає... Ще в листопаді 2024 року було прийнято закон, який зобов’язав банки розкривати поліції дані про транзакції (включно з геолокацією та IP-адресами) протягом 24 годин. Паралельно працює система обміну даними між Нацполіцією та ТЦК для пошуку порушників військового обліку.Коли законопроєкт №14327 вимагає від вас принести в банк актуальний договір оренди або платіжку за комуналку, ви добровільно здаєте в систему свою фактичну геолокацію. Не “прописку” в паспорті, де ви не живете 10 років, а реальну адресу, де ви спите.Ланцюжок виглядає так:Ви приносите банку реальну адресу заради “SEPA”.Банк верифікує її та вносить у справу.Держава (через механізми фінмону або запити правоохоронців) отримує доступ до цієї інформації.ТЦК отримує від поліції (яка має доступ до банківських даних) інформацію про те, де реально шукати людину, яка “зникла з радарів” за місцем реєстрації.Чи написано в законопроєкті прямо: “Передати адреси ТЦК СП”? Ні. Але архітектура даних будується так, що це стає питанням одного кліку. Це інфраструктура подвійного призначення: сьогодні боремося з відмиванням грошей, завтра — проводимо “адресну доставку” повісток.Найбільший цинізм ситуації в тому, що ці заходи не зупинять реальних конвертаторів чи корупціонерів. У них — юристи, номінали, офшори і крипта. Цей каток поїде по звичайних людях.Якщо держава будує систему за принципом “перевіримо всіх”, вона отримає зворотний ефект:- Масовий вихід у “кеш”.- Зростання популярності крипто-карток і іноземних платіжних систем.- Тотальну недовіру до банківської системи.Замість того, щоб виводити економіку з тіні, уряд заганяє її в підпілля, де не діють ні закони, ні податки, ні SEPA.Хороша новина: Комітет натиснув на гальма (поки що)2 лютого 2026 року Комітет ВР з питань фінансів таки зняв урядовий законопроєкт із розгляду. Депутати, зокрема Ярослав Железняк, назвали вимоги про акти виконаних робіт і комунальні виписки “дивними” та “надмірними”. Було запропоновано альтернативний підхід (законопроєкт №14327-1): спочатку перезавантажити Держфінмоніторинг і навести лад у держорганах, а реєстр рахунків запускати лише в момент реального вступу до ЄС.Це тактична перемога здорового глузду. Але розслаблятися зарано. “Знято з розгляду” на парламентській мові означає “ми перепишемо це іншими словами і спробуємо ще раз”.ВисновкиМи хочемо в Європу. Ми хочемо дешеві перекази. Але ми не хочемо, щоб під прапором євроінтеграції нам будували цифровий концтабір. Європейськість — це не коли ти стоїш у банку з папкою макулатури, доводячи, що ти не злочинець. Європейськість — це презумпція доброчесності, захист приватності та контроль, який базується на ризиках, а не на бажанні знати все про всіх.Якщо влада хоче вивести гроші з тіні, вона має принести суспільству довіру, а не вимогу “показати платіжку за воду”. Бо з такими підходами ми отримаємо SEPA без людей — бо люди просто вийдуть із чату з українською державою.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
7 лютого 2026
