Чому розподілена генерація – дієва стратегія України в енергетичній війні?
Та як побудувати робочу модель, що здатна звести нанівець саму доцільність ракетно-дронових атак на вітчизняну енергосистемуНадзвичайна ситуація в енергетиці, спричинена систематичними ворожими обстрілами енергетичної системи України, потребує не лише відновлення, а й пошуку ефективних рішень для посилення стійкості країни в цій сфері загалом. Поруч з інноваційним вдосконаленням системи ППО, поліпшенням захисту основних об’єктів і вузлів енергетичних систем, одним із способів протидії ворогу має стати розвиток розподіленої генерації.Розподілена генерація – це концепція побудови енергетичної системи на основі мікро- та мініелектростанцій різних типів, яка дозволяє розосередити вирбництво й передачу енергії та зменшити розмір і вартість об’єкта.Таке доповнення до пострадянської системи на основі великих об’єктів генерації з потужними вузлами передачі електроенергії та газу дозволяє мінімізувати наслідки масованих ударів ворога. Зокрема завдяки можливості виробляти співставні обсяги електроенергії тисячами чи навіть десятками тисяч мікро- та мініелектростанцій. Як Україні перейти на цю модель, Mind розповів Дмитро Кудря, експерт-консультант з енергоефективності та критичної інфраструктури ГО «Центр громадянських ініціатив Лтава».Замість вступу: що було зроблено після блекаутів 2022-го?З часів перших блекаутів осені 2022 року в експертному середовищі триває широка дискусія щодо впровадження розподіленої генерації в Україні. Попри наявність деяких стратегій і планів з її створення, для більшості учасників енергетичного ринку залишається незрозумілим хоча б вектор розвитку малої генерації в масштабах країни.Вітчизняна енергетика, сформована на світоглядних принципах догматизму та гігантоманії, продукує відповідні погляди й досить консервативно сприймає будь-які концептуальні нововведення. Історія з «болгарськими реакторами», коли Україна планувала придбати два ядерних реактори для енергоблоків Хмельницької АЕС, – лише вершина айсберга.Як прийнятний варіант, за останні роки було сформовано модель самозабезпечення споживачів шляхом встановлення сонячних електростанцій на підприємствах та установах різної форми власності.Також за роки війни зроблено акцент на розвиток малої когенерації – виробництва електроенергії та тепла за допомогою газопоршневих установок контейнерного форм-фактору, що працюють на природному газі. За умови наявності та доступності газу за прийнятною ціною, таке рішення дозволяє швидко наростити встановлену потужність за допомогою декількох сотень таких установок.Наприклад, активну роботу із запуску проєктів когенерації на власних виробничих майданчиках ведуть національні енергетичні компанії, що дозволяє мінімізувати бюрократичні складнощі.Когенерація і ставка на бізнес: у чому підступ?Спроби запустити когенерацію у громадах зіткнулися з низкою перепон. Що своєю чергою послужило тригером для центральної влади, яка сварить очільників громад за провали та публічно й де-факто в розвитку розподіленої генерації робить ставку на ринкові відносини з бізнесом.Але чи здатен бізнес на українському енергетичному ринку задовольнити катастрофічний дефіцит електроенергії в умовах повної непередбачуваності дій ворога та не менш непередбачуваних внутрішніх факторів? Хоча б за 3–5 років в умовах, які є? Чесну відповідь на ці риторичні запитання кожен має обрати для себе сам.Нам потрібні прикладні, прагматичні, практичні, ефективні відповіді на актуальні проблеми. Без ілюзій та зайвого догматизму різних течій і вірувань.Кінцевим споживачам потрібна електроенергія для забезпечення життєвих потреб. Україні потрібна стійкість.Роль громад в енергетичній стійкості та оптимальна стратегіяОптимальною формулою побудови розподіленої генерації має бути модель:ДЕРЖАВА + МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ + БІЗНЕС І НАСЕЛЕННЯФактичне виключення з процесів місцевого самоврядування як суб'єкта, відповідального за життєзабезпечення громад, перекладання його функціоналу на бізнес деформує енергетичний ринок.Адже історично так склалося, що людство тяжіє до життя в населених пунктах, громадах. Переважно в селищах і містах. З часом у містах почала створюватися комунальна та соціальна інфраструктура, яка забезпечує життєві потреби мешканців. Бізнес, як правило, також веде свою діяльність у містах.Для управління громадами мешканці обирають владу. У випадку України – це органи місцевого самоврядування. Які в нас часто плутають або ототожнюють із державною владою. Але це не те саме. І важливою складовою стійкості та керованості держави є ефективна взаємодія державної і місцевої влад.Варто пам'ятати, що кожна ланка управління має суто свою сферу відповідальності. Для місцевого самоврядування – це, зокрема, забезпечення функціонування комунальної інфраструктури. Після реформи децентралізації громади мають широкі повноваження та суттєві ресурси для розв'язання цього завдання.Усі свої повноваження місцева влада виконує в межах та у способи визначені чинним законодавством. Зокрема, організовує та/або координує придбання енергоносіїв, впроваджує заходи з енергоефективності та стійкості підпорядкованих організацій, установ й окремих об’єктів комунальної інфраструктури.На підконтрольній території України налічується близько 1400 територіальних громад. Але що їм робити, якщо придбати необхідну кількість електроенергії неможливо, бо її бракує?Якщо керівництво громад залучити до розвитку розподіленої генерації, то ми матимемо додаткових 1400 команд, які впроваджуватимуть цю роботу, частково мають ресурси та змогу залучати додаткові, активно співпрацюватимуть з бізнесом, донорами.Нехтувати цим фактором в умовах війни на виживання – непомірна розкіш.Місцеві енергетичні плани як крок до розв’язання кризиЦікаво, що на виконання Закону України «Про енергетичну ефективність» УСІ територіальні громади до листопада 2025 року мали розробити місцеві енергетичні плани. Ще раз підкреслюю – ЕНЕРГЕТИЧНІ плани!Для виконання цього завдання Мінрегіоном було затверджено методику розроблення відповідних планів. З огляду на сферу відповідальності міністерства, цей документ акцентує увагу перш за все на енергоефективності, а не на енергетичній стійкості. Але все-таки це важливий крок вперед, який дозволяє громадам провести аналіз потреб, зокрема, у комунальній сфері.Низьку залученість громад до процесу енергетичного планування можна пояснити необхідністю уточнити пріоритети в роботі та способи взаємодії зі стейкхолдерами, такими, як енергетичні компанії, населення та місцевий бізнес.Тому проактивне залучення Міненергетики до розробки місцевих енергетичних планів з позиції нарощування енергетичної стійкості громад дозволило б примножити та розширити напрацьований колегами потенціал.Якщо переосмислити енергетичне планування населених пунктів з погляду підвищення енергетичної стійкості та надати можливість системного нарощування встановленої потужності для забезпечення потреб комунальної інфраструктури, ми матимемо дієвий варіант швидкого розв’язання енергетичної кризи. З урахуванням умов війни та обмежених ресурсів.Такий крок надасть країні можливість залучити потужний внутрішній ресурс до швидкого нарощування стійкості.Як побудувати робочу модель розподіленої генерації?При залученні до побудови розподіленої генерації 1400 територіальних громад за формулою ДЕРЖАВА + МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ + БІЗНЕС І НАСЕЛЕННЯ ми отримаємо МАСШТАБ + ТЕМП + РОЗОСЕРЕДЖЕННЯ ГЕНЕРАЦІЇ на порядок вище по всіх позиціях, якщо порівняти із залученням виключно бізнесу.Кожна мала громада навіть із власного бюджету здатна побудувати за 1 рік одну-дві сонячні електростанції, кожен обласний центр – мінімум 10. І ми маємо масштабувати цей підхід на всі громади країни.Варто зазначити, що значна кількість муніципалітетів завдяки власним зусиллям, участі в урядових програмах і за підтримки донорів уже ввели в експлуатацію певну кількість сонячних електростанцій для самозабезпечення підпорядкованих установ та організацій.Але формат розвитку розподіленої генерації в межах окремо взятого комунального підприємства стримує та не дозволяє повністю розкрити потенціал мікро- та мініелектростанцій, які в умовах обмежених ресурсів мають працювати для забезпечення критичної інфраструктури міста як єдиного комплексу, а не лише в інтересах одного об'єкта.Бо балансування чи продаж залишків електроенергії – це не першочергові завдання для керівника лікарні або водоканалу, що цілком логічно та справедливо. Встановлені таким чином електростанції не здатні повністю реалізувати потенціал саме через недосконалу управлінську модель.Планування та розбудова розподіленої генерації на рівні міста дозволить вийти на принципово вищий рівень спроможності. Одним із варіантів реалізації таких можливостей може бути створення в кожній громаді комунального енергетичного підприємства, діяльність якого матиме на меті забезпечення електроенергією власного виробництва критичної інфраструктури міста, планування та супровід розвитку генерації, експлуатацію та, що найголовніше, агрегацію десятків комунальних електростанцій.Потенціал такої моделі – це 50–70 тис. сонячних мініелектростанцій, декілька тисяч вітрових станцій, когенерація, використання біомаси, біогазів.Безумовно, на перший погляд це амбітні показники. Але за умови запуску такої стратегії у 2022–2023 роках, станом на 2026-й Україна вже б мала 10–15 тис. умовних працюючих мініелектростанцій різних типів при оверактивній динаміці розвитку цих спроможностей. Яких просто фізично немає тоді, коли вони так потрібні. Ні станцій, ні динаміки.Важливим фактором є те, що розбудову пропонованої моделі енергетики можна здійснювати швидко, поетапно, з урахуванням особливостей і потреб кожної громади.З поступовим нарощуванням потужності ця мережоцентрична модель енергетики завдяки своїй конфігурації здатна звести нанівець саму доцільність ракетно-дронових атак.Документом, який дозволить детальніше сформувати стратегію та в якому варто навести типовий набір рішень, можуть бути методичні рекомендації від Міненерго щодо побудови громадою комунальної розподіленої генерації як наступний крок після розробки та впр
- Останні
- Популярні
Новини по днях
29 січня 2026
