Від провального прототипу до першого у світі робота-вбивці російської бронетехніки: як DevDroid завдяки НРК змінює майбутнє поле бою
І які проблеми може «закрити» масштабування виробництва в ЄСУ грудні 2025 року вперше в історії бойових дій український наземний робот знищив броньовану техніку противника разом з екіпажем. Розробник цього роботизованого комплексу – українська Defence-компанія DevDroid – має не один гучний кейс, коли її продукти вражали своєю ефективністю на фронті.Почавши зі створення дистанційної турелі, компанія поступово дійшла до розв’язання глибшої проблеми – фрагментованості ринку наземних дронів, де кожен виробник змушений із нуля створювати систему керування, а військові – щоразу підлаштовуватись під кожну з них.Але шлях до створення універсальної системи керування наземними дронами був не лінійним, адже пролягав через закриття проєкту, провальний прототип та цілу низку фронтових випробувань.Як стартап долав цей шлях, дослідив Mind.«Це були мої гроші»: як DevDroid стартував без інвесторівІдея, з якої у 2023 році зародився DevDroid, була прагматичною – поставити кулемет на дистанційно керовану турель, виставити її на позицію, відійти на безпечну відстань і вести вогонь із планшета. У такий спосіб хотіли вивести людину з-під прямого ураження.Наприкінці 2022 року майбутній співзасновник та СЕО DevDroid Юрій Поріцький почав шукати, чи існують подібні рішення на ринку. Швидко зрозумів: вони або відсутні, або занадто складні, дорогі й повільні у впровадженні для реалій війни, що змінюється щомісяця. Тож Поріцький вирішив, що ідея має право на життя.На старті були лише особисті кошти та рішення витратити їх на продукт, ефективність якого ще ніхто не міг гарантувати. Перший рік роботи компанії – приблизно вісім-десять місяців – DevDroid існував виключно на кошти засновника. Він фінансував розробку зі своїх заощаджень і доходів від інших бізнесів, закладаючи бюджет на кілька місяців утримання команди й можливість довести ідею до прототипу, що працює.«Коли формував команду, розумів, що не можу її швидко збільшувати. У мене був чітко виділений бюджет: на зарплати, комплектуючі, розробку», – згадує СЕО.Перша команда DevDroid складалася з п’яти фахівців, частина з них стала співзасновниками компанії.«Це були висококваліфіковані, високооплачувані спеціалісти, яких ми не могли собі дозволити за ринковими ставками. Тому домовлялися інакше: менші кошти зараз, втім частка в компанії. Це додаткова мотивація: люди розуміють, що це не просто робота, а їхня власна справа», – пояснює Поріцький.Певною точкою полегшення став грант від державної ініціативи Brave1 – $25 тис., які компанія отримала вже пізніше – 2024 року. Але навіть тоді ці кошти радше підсилили напрям розробки, ніж змінили загальну фінансову модель. DevDroid до того моменту вже працював, тестувався і розвивався без зовнішньої підтримки.Перша турель і перший провалНа початку команда DevDroid шукала рішення, яке дозволяло б максимально захистити оператора, використовуючи мінімум ресурсів і доступні компоненти. Так з’явилася ідея складної стаціонарної турелі, у яку заклали відразу кілька амбітних ідей.Концепція здавалася логічною… на папері. Турель могла не лише обертати зброю ліворуч і праворуч, а й опускатися та підійматися вертикально. Її планували встановлювати в заздалегідь підготовлену яму – так, щоб у неактивному стані вона була врівень із землею. У момент загрози бойовий модуль мав підійматися, відкривати вогонь, а потім знову ховатися.Але війна дуже швидко перевіряє ідеї реальністю. Турель вийшла надто габаритною й важкою. Щоб доставити її на позицію, потрібно було кілька людей, час і відносно безпечні умови. Додайте до цього необхідність копати яму, маскувати позицію, працювати під постійною загрозою FPV – і стає очевидно, що в умовах сучасного поля бою така система просто не встигає «дійти» до моменту, коли вона справді потрібна.Паралельно змінювався сам фронт. Масове застосування Mavic, перші системні FPV-атаки та зростання щільності спостереження зробили будь-які стаціонарні рішення вразливими ще до моменту відкриття вогню. Великі системи просто не встигали вписатися в темп сучасного бою.У DevDroid це зрозуміли досить швидко й ухвалили рішення, яке може здатися непопулярним для стартапу: проєкт закрили.«Не можу сказати, що це була помилка, – пояснює Юрій Поріцький. – Усі рішення, які ми тоді ухвалювали, дали нам досвід. Ми зрозуміли, що не працює, і дуже швидко змогли зробити інший продукт – уже не з нуля».Рішення закрити перший проєкт було непростим для компанії, яка працювала власним коштом і не могла дозволити собі багато «холостих» ітерацій. Але саме в цій точці DevDroid дійшов до висновку, що визначив подальшу стратегію розвитку компанії: у війні перемагають не найскладніші рішення, а ті, що можна швидко доставити, розгорнути, і які не шкода втратити.Wolly: турель, для якої легкість стала тактичною перевагоюПісля першого «кому» команда повністю переглянула логіку продукту. Інженерна естетика поступилася тактичній доцільності. Ключове питання звучало просто: чи можна донести бойовий модуль до позиції швидко й без спеціальної підготовки. Якщо відповідь «ні», такий продукт не матиме сенсу.Так у DevDroid зародилася ідея розробити турель, яка згодом дістала назву Wolly. Її принципова відмінність від попереднього прототипу – вага. Адже Wolly вважить близько 30 кг без озброєння, а значить, її можуть перенести двоє бійців, а за потреби – й одна людина.Але вага стала лише частиною продуктивності рішення: не менш важливою стала архітектура системи. Усю дорогу електроніку перенесли з бойового модуля. Комп’ютер керування, обчислення, інтерфейс – усе залишалося в оператора. Турель перетворювалася на відносно просту вогневу точку, під’єднану кабелем або каналом зв’язку.Бойовий модуль Wolly 7.62. Фото: компанії«Наша логіка була проста: якщо FPV вразить турель – це буде неприємно, але не критично. Головне, що оператор залишається живим і може підключитися до іншого модуля», – пояснює Юрій ПоріцькийФактично DevDroid розділив систему на дві частини: витратний бойовий модуль і багаторазовий пункт керування.Перші Wolly почали проходити випробування восени 2023 року. Паралельно DevDroid залучав військові підрозділи, які погоджувалися тестувати систему в реальних умовах.На одній із ділянок фронту підрозділ утримував близько 800 метрів лінії оборони, використовуючи дві турелі Wolly. Під час атаки штурмової групи з восьми загарбників турелі відкрили вогонь дистанційно. За кілька хвилин позиція була очищена без прямого контакту піхоти з противником.Після перших бойових застосувань з’явився і фідбек, який швидко трансформував продукт. Військові сказали, що турель потрібна насамперед для нічної роботи. Це означало, що системі потрібен тепловізор.Спочатку в DevDroid не планували інтегрувати тепловізійну камеру. Адже вона суттєво підвищувала вартість системи, а команда намагалася тримати ціну максимально низькою. Але після розмов з операторами рішення переглянули.Від турелі до наземного дрона: як народився Droid TW 12.7Якщо у 2022 році та на початку 2023-го 7,62-мм кулеметів було достатньо для стримування піхоти, то згодом на передову почали масово виїжджати бронемашини.«Кілзона почала збільшуватися до 5–6 км. Ніхто вже 30-кілограмовий модуль на такі відстані вручну не понесе», – пояснює Поріцький.Треба було робити наступний крок – ставити турель на мобільну платформу. У DevDroid вирішили інтегрувати Wolly на наявні НРК – гусеничні або колісні шасі, які інші українські виробники вже створювали як роботи-логісти.Першим експериментальним носієм став легкий гусеничний НРК від української компанії «Танкове бюро». На нього встановили модуль із кулеметом ПКТ 7,62 – так з’явився рухомий роботизований комплекс Droid. Паралельно – за запитом штурмовиків 3-ї ОШБ – DevDroid почав роботу над версією під великокаліберний кулемет Browning M2 (12,7 мм).Droid TW 12.7. Фото компаніїНаприкінці весни 2024 року гусеничні Droid із кулеметами вийшли на полігонні тестування, а невдовзі були допущені й до бойових випробувань. Армія сприйняла новинку спершу зі скепсисом. «Левова частка людей казала: «Ну, навіщо ти це робиш? Давай краще дрони (літючі) будемо робити – тільки ж усі цим і займаються», – пригадує Поріцький.Утім результати на фронті поступово розвіяли сумніви.Бійці 3-го штурмового підрозділу розповіли, що один DevDroid TW 12.7 45 днів поспіль утримував фронтову позицію без жодного піхотинця. Робот виїздив на вогневу позицію, придушуючи вогнем будь-які спроби ворога просунутися, а щоночі відкочовував в укриття для технічного обслуговування.Ще один гучний епізод стався у грудні 2025 року на Донеччині, коли бійці 5 окремої штурмової бригади вразили важку броньовану техніку противника – російську МТ-ЛБ разом з екіпажем за допомогою Droid TW 12.7. Це був перший публічно підтверджений випадок, коли український наземний робот знищив ворожий бронеоб’єкт у бою.«Деякі результати показують ефективне застосування – і скепсис поступово долається. Коли людина побачить, як це працює – покерує, потримає руками, постукає, вона зовсім інакше до цього ставиться», – коментує СЕО компанії.Тож DevDroid постійно возить свої вироби на полігони, аби дати військовим змогу спробувати їх у дії.Droid Box: спроба навести лад у хаосі наземних дронівПісля перших успішних бойових застосувань наземних роботів DevDroid зіткнувся з проблемою, яка на той момент уже визрівала на всьому ринку НРК, але ще не була артикульована вголос. Що далі, то більше різних компаній почали розробляти власні наземні дрони для війська – як колісні, так і гусеничні.Одні робили штурмові платформи, інші – розвідувальні, треті – логістичні безпілотники для доставляння боєприпасів. У кожного виробника була своя електроніка й пульт керування.«Ми бачили, як різні команди по пів року або більше будують систему керування з нуля. У кожного при цьому був свій підхід, інтерфейс і «костилі». Але на війні час – це життя», – пояснює Поріцький.Вузьким місцем у цій ситуації стала система керування. Саме вона визначала, наскільки швидко новий робот з’явиться на полі бою та наскільки легко з ним зможуть працювати оператори.«Раніше наші турелі треба було підлаштовувати окремо
- Останні
- Популярні
Новини по днях
22 січня 2026
