«Мишаки» завжди б’ють у спину: український пілот винищувача МіГ-29 про бойові вильоти біля лінії фронту і протистояння з рашистами
Наскільки небезпечними є польоти неподалік лінії фронту? Чи ефективно використовувати західні авіабомби на радянських літаках? Як літаки збивають російські ракети та «шахеди»? Чи довго українські МіГ-29 ще будуть в строю та в чому переваги F-16? Про це виданню Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) в ексклюзивному інтерв’ю розпитали льотчика винищувача МіГ-29 (ім’я не називаємо з міркувань безпеки).
– Кожен виліт в район лінії фронту, очевидно, великий ризик. Як часто відбуваються пуски з російських літаків чи систем ППО? Які це відчуття, коли ви розумієте, що по вас летить ракета?
– Адреналін – це наркотик. З часом ти настільки звикаєш до цієї небезпеки, що трішечки починаєш нею нехтувати. І тільки постійне нагадування самому собі, що «не загравайся», тримає тебе на плаву. Ти знаєш, що там небезпечніше, але тобі це подобається. Страшний перший політ, другий, п’ятий, десятий. На одинадцятий тебе не витягнеш із кабіни. Тебе побратими будуть тягнути вдесятьох, тому що хоче хтось інший полетіти. А ти вже зловив оцю ниточку, тебе вже не зупинити, ти вже не боїшся.
Цей адаптивний момент – перші 10 польотів. Далі ми б’ємся. Коли приходить завдання, хто полетить сьогодні кинути бомбу, а хто, наприклад, буде пускати [протирадіолокаційну ракету]HARM, щоб знищити ППО, – ми б’ємося, хто на що піде. У нас є спеціальний чекліст, на якому ми записуємо, хто скільки сходив. У нас екіпажі змагаються, хто більше скине бомб, хто жирнішу ціль уб’є. Це здорово, так формується колектив. І сформувалася така, скажімо, військова родина, яка завжди один за одного.
Пуски 99% завжди є. Якщо раніше вони відганяли нас за рахунок С-400, зараз тактика змінилася. Нас зустрічають Су-30 і Су-35, вони перші, хто намагається нас відігнати. Якщо все ж таки відпрацював, наступним кроком буде С-400 в спину. «Мишаки» завжди б’ють у спину, завжди С-400 летить у спину – у 10 з 10 польотів.
Кожен льотчик – це цифровий комп’ютер, який в голові малює собі 3D карту. Я вважаю, коли буде Gripen з нормальним лінком (захищеною системою передачі інформації – ред.), ти просто на екранчик подивишся і бачиш, що де. Це буде набагато простіше, бо ти елементарно можеш сплутати. Інколи працює декілька пар «пєтухів» (українські льотчики на авіаційному сленгу так називають російських пілотів – ред.).
Щоб не збрехати, на початку весни на Запоріжжі інколи працювало по три пари. Тобто шість літаків на один сектор. Це, наприклад, Кам’янське, коли вони пішли в наступ, задіювали дуже багато «Буків» (зенітно-ракетних комплексів – ред.), дуже багато літаків, максимально старалися не давати нам підійти. І вони політали так пів року – ресурс закінчився. Так вічно не політаєш.
Помітно, що вони підсилюють свої війська під час якихось наступальних операцій. Коли напрямок їм не дуже цікавий, там ведеться такий пасивний наступ або якась оборона, може, від наших контрдій, тоді вони просто стоять і чергують, просто чекають. А от коли ведеться наступ, вони агресивно, дуже близько підводять «Буки», це відчутно. З дистанції набагато ближче починаються по тобі пуски. «Пєтух» більш впевнено себе відчуває: якщо раніше доходив 100 км до ЛБЗ (лінії бойового зіткнення – ред.), зараз уже доходить 50.
Вони підсилюють підрозділи, прилітають старі такі загартовані діди десь із Сирії. Це дуже видно по діях. Вони навіть маневри рахують посекундно. Коли просто літаєш, ти розумієш, якщо його станція побачила тут, і через секунду вже тут, так не буває, у станції є час оберту. Тобто десь вони щось придумали, десь якось обманули. І ми ж так само дивимося, адаптовуємося.
Ми знали, як працюють їхні Су-57. У них стояло завдання, щоб продати Су-57, їм треба було когось із нас збити. І це було дуже гарно видно, коли прийшла трійка Су-57, стали над Донецьком, в надії, що їх не видно. Але в мене для вас «х*рові» новини, ви як «йолка» світитесь.
Ми просто сіли, подумали, що вони роблять. Порахували, які кріни, які віражі, які перевантаження. Почесали трошки голову, придумали протидію. У них не вийшло зробити їхню задачу, вони не взяли нікого з нас. І зараз немає Су-57. Час від часу з’являється на півночі, як миша.
Завдання вони не виконали, вони не продались, не зарекламувались. Досвід і співпраця з побратимами допомогли нам уникнути цього суперпіару на весь світ, що Су-57 – суперкрутий літак. Та фіг вам, мужики, ні фіга він не крутий.
– Чи є різниця налаштовуватися на політ в тилу країни, наприклад, для відбиття повітряної атаки, або ж на політ біля лінії фронту для нанесення ударів по наземних цілях?
– Наземні простіше. Тобі подзвонили, поставили завдання, у тебе є час на підготовку. Тобі кажуть, що треба полетіти на Покровськ підтримати хлопців, знищити переправу. Ти готуєшся морально, продумуєш план польоту, який ти будеш використовувати маршрут. А коли ти по повітряних цілях [працюєш], то ти просто сидиш, дзвінок, і через 5 хвилин ти маєш вже натиснути кнопку запуску.
Це, знаєте, як в холодний душ зранку. Ти просто сидів або вночі спав, нікого не чіпав. Дзвінок, летять «шахеди», треба підніматися. Все, через 5 хвилин ти в ангарі, через 8 хвилин ти вже в повітрі. Яка підготовка? Ти такий: де я, яка погода, де сідати? А коли ти до бомб готуєшся, подивився погоду, вибрав, як будеш летіти, спокійненько, вальяжненько, попив каву, покурив айкос, перепрошую, сів, полетів, виконав завдання.
Зазвичай авіація є першою стіною. Ми зустрічаємо всіх. Ми фільтруємо половину цілей, які через нас проходять. Через F-16 якщо заходило 20 «шахедів», то не більше 10 вийде. F-16 чітко відпрацьовують.
Далі їх вже будуть зустрічати інші засоби. Мобільні вогневі групи, дрони-перехоплювачі. А уже там, де сама критична інфраструктура, військові об’єкти, їх будуть зустрічати зенітні ракетні комплекси. Це можуть бути ті ж самі британські Raven, ті ж самі «Буки» з RIM-7 (американські ракети, які підлаштували під радянський ЗРК – ред.), Gepard, зенітні установки. Вони зазвичай прикривають інфраструктуру.
– Наскільки вагомою є роль МіГ-29 у протиповітряній обороні?
– Погодні умови восени і взимку сильно погіршують наші можливості. У зв’язку з тим, що техніка стара, ми витискали з неї протягом цих років максимум, зараз їй дуже важко, особливо в таких умовах. Ворог застосовує безліч обманок. Якщо раніше нам трішки важко було перехопити звичайний «Шахед», з часом навчилися це робити, використовувати і теплові ракети Р-73, і радійні Р-27, навчилися і економити БК, і збивати їх.
Проте ворог постійно вдосконалюється, вони почали використовувати інші матеріали. Це почало трошечки згубно впливати на наш приціл, він став гірше їх бачити. Потім вони почали комбінувати техніки, застосовувати різні висоти. Причина, чому багато цілей авіація не може відпрацювати, це саме старіння прицілу. Він у нас доплерівський, тобто він працює від швидкості. Чим більша швидкість в цілі, тим він надійніший.
Відповідно, якщо «Шахед» буде йти на наднизьких висотах і на швидкості, що для нього нормальна, 200 кілометрів на годину, для літака Су-27 чи Міг-29 знайти його на висоті 200 метрів на такій швидкості дуже важко, тому що доплер хапає абсолютно всі перешкоди на землі. Ми модернізували техніку, у нас є постійно екіпажі, ми виконуємо завдання абсолютно в будь-який час доби, абсолютно в будь-які погодні умови.
От крайній ракетний обстріл, екіпажі були заздалегідь виведені в спеціальні райони і очікували цілі. Дякуючи козакам, багато цілей, «шахедів» і ракет, ми змогли перехопити ще на підльоті. Але це такі випадки, коли розвідка попередила, що сьогодні 100% буде, ми підготувалися, ми змогли.
Але, бачите, люди з часом трішечки стали нас знецінювати, вони не розуміють простого – ворог розвивається. Те, що нам було важко робити в 2022-му році, ми навчилися робити в 2023-му. Проте він не стоїть на місці, засоби і матеріали, які він використовує, дуже важкі для радянської техніки.
Якщо брати іномарки, наприклад F-16, в них краща електроніка. Вони в таких погодних умовах спокійно відпрацьовують цілі на все БК. Якщо в нас злітає F-16, він точно відпрацює все БК, мінімум 6-7 цілей. Якщо МіГ-29 відпрацює 2-3, я вважаю, це дуже гарним результатом, це прямо зірки зійшлись на небі. Техніка стара. Якщо порівнювати, то F-16, Mirage 2000 роблять найбільшу роботу як ППО. Тому що вони більш адаптивні і більш сучасні.
Для нас стали нормальною ціллю реактивні «шахеди». Уже маю досвід перехоплення не просто реактивного «шахеда», а керованого «шахеда». Тобто це був буквально повітряний бій, коли ти з мисливця можеш в будь-яку секунду перетворитись на жертву. Тому що вони використовують спеціальну систему, яка встановлюється в хвостовій частині БПЛА і повідомляє оператора про наближення до нього перехоплювача позаду.
З дистанції менше від 10 км він починає маневрувати, що також мені важко, тому що я мушу утримувати його постійно в захопленні, не давати йому вийти з поля зору прицілу, інакше він зірветься і доведеться наведення ще раз робити. А це витрата палива, часу.
Якщо не вкладуся в час і в паливо, не перехоплю, він десь може впасти, вдарити, загинуть люди. Тож, я ще раз наголошую, ми робимо свою роботу, але інколи нам це дійсно важко, тому що вони розвиваються і розвиваються швидше, ніж ми модернізуємо наші старі варіанти озброєння.
– Як ви вважаєте, чи довго МіГ-29 ще будуть в строю?
– У нас все рухається за планом. Я ще пам’ятаю, коли був курсантом в університеті, тодішній командувач представив план розвитку повітряних сил. Ми рухаємось чітко за планом, тому що там було передбачено отримання F-16, бажання отримати Mirage 2000 і потім перейти на Gripen і Rafale. Україна ще в 2014-2015 роках заявляла бажання отримати ці літаки і ми зараз просто йдемо за цим планом
Єдине, що ситуація трішечки прискорила цей прогрес, так би ми їх отримували до 2030-го і виводили парк довго, але ситуація змусила нас адаптуватися швидше і партнери були вимушені піти назустріч. Наші козаки, техніки, заводи працюють на покращення техніки. Ми тримаємо наш парк МіГ-29 у живому стані. І я вважаю, щонайменше до 2030 року МіГ-29 будуть в строю.
– Які зміни в організацію роботи аеродромів внесло повномасштабне вто
- Останні
- Популярні
Новини по днях
13 січня 2026
