Церковний календар, 12 січня. Мучениця Тетяна Римська
Читаючи Житія деяких мучеників та молячись літургійними текстами в день їхньої пам’яті, виникає відчуття дежавю. Обставини мучеництва цих людей і виховні акценти тут повторюються. З одного боку в історії Церкви були хвилі масового переслідування християн. Одночасно в одному місці могло багато людей віддавати своє життя за Христа. З іншого боку завданням житійної літератури є не так передати історичні факти, як спонукати вірних плекати чесноти, притаманні святим. А що мучеництво підкреслює одні з них, а цілковито посвячене Богові життя на самоті чи в монастирі – інші, то й маємо стільки збігів у Житіях та літургійних текстах для кожної категорії святих.
Мучениця Тетяна не стала винятком. Постраждала вона в Римі у ІІІ ст. за правління імператора Олександра Севера. Походила з родини царського урядовця, котрий сповідував християнство. Захоплена Христом, Тетяна відмовилася від подружнього життя, присвятивши своє дівицтво йому, Небесному Женихові.
Якщо чоловіки в ті часи могли засвідчувати свою віру, скажімо, священичим чи єпископським саном, або, займаючи певну посаду в суспільстві – урядову чи військову, – могли в одну мить поставити все на кін і признатися, що є християнами, то жінки робили це, відмовляючись від заміжжя та віддаючись молитві, посту й милостині. Іноді їх, як Тетяну, поставляли в дияконис, щоб вони допомагали готуватися жінкам до Хрещення.
Зрештою, це під час масового переслідування християн ставало помітним для гонителів, і посвячених Богу дів приводили на суд, піддавали тортурам та страчували. Так сталося і з Тетяною. Сідальний Утрені на честь мучениці передає свідчення її віри в Христа: “Подвійний звершивши, мученице, подвиг на землі, ти і вінець подвійний сподобилася прийняти з руки Жениха твого: постила ти, пристрасті тілесні приборкуючи, постраждавши ж законно, ворога ти подолала”.
Піст, молитва, милостиня і врешті мучеництво виступають як зброя проти невидимого ворога – диявола. А вірність до смерті є запорукою перемоги. Між тим є численні способи катувань, які переносить вірна Христові особа, змагаючись за нетлінний вінець. Житія і літургійні тексти фактично змагаються за увагу та емоції вірних, щоб вразити їх, скільки всього довелося перетерпіти мученикові. У випадку Тетяни це – і роздирання тіла гаками та залізними гребінцями, і відтинання грудей, і виколювання очей, і кидання звірям, і палення вогнем.
Літургійні тексти значно глибше, ніж Житіє, передають всю цю дійсність. Вони представляють і видимий, і невидимий її аспекти, не випускаючи з поля зору Божої дії. Тетяна витривала до кінця і повергла на землю кволого змія, бо “Той, хто взяв на себе неміч людську, окрилив силою її неміч” (див. канон Утрені, пісня 3).
Перебування з дикими звірями мучениці зображається паралельно з її протистоянням звірям невидимим. “Агнцю пречистому і Пастирю слідуючи, агнице словесна Тетяно, мисленних звірів не злякалась ти, але знаменням хреста озброївшись, низложила їх остаточно, і увійшла єси в загородь небесну” (тропар мучениці).
Момент кидання Тетяни в розпалену піч поміщений у сьомій пісні канону Утрені, яка традиційно виросла з біблійної пісні про трьох отроків у вавилонській печі. Мучениці вдалося не злякатися вогню і подолати його, “носячи в серці вогонь Божественної любові” (канон Утрені).
З усіх цих перипетій Тетяна виходить цілою, що також показує Божу могутність і владу над матеріальним світом. Перед нею не здатні встояти будь-які сили, яким на землі люди добровільно себе підпорядковують. Звідси й поширений сюжет, коли мученицю вводять до капища, і всі ідоли в ньому руйнуються. Бачачи ці знаки, численні навертаються і зразу приймають Хрещення кров’ю.
Врешті усі ці знаки на землі досягають своєї остаточної цілі – здобуття Небесного Царства. Уприсутнивши його перед мучителями, Тетяна віддала своє життя через відсічення голови. “Після численних мук на меч засуджує лютий суддя тебе, чиєму висходові плещуть небесні чини, бо Христос всесильною десницею вінчає тебе, мученице” (канон Утрені, пісня 9).
Такого сповнення досягають життя усіх святих, але тут і не може бути якогось різноманіття, адже усім християнам дарована така сама спадщина (пор. Еф. 3, 6), лише шлях кожного до неї є індивідуальним, незалежно від повторюваності тем та сюжетів у житійній літературі.
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##
- Останні
- Популярні
Новини по днях
12 січня 2026
