Чому міф про "вєлікій русскій балєт" — частина колоніальної політики московитів
У всьому світі на різдвяні свята в театрах часто й досі дають "Лускунчика", одну з найпопулярніших балетних вистав російського композитора Чайковського за однойменною казкою німецького письменника Гофмана, забуваючи що це для росіян це не просто мистецтво - це пропаганда. .Українська балерина й дослідниця Вікторія Зварич в інтерв’ю Лесі Вакулюк на каналі ЕСПРЕСО пояснює, чому міф про "велич російського балету" — це колоніальна конструкція, як культура працює на війну та чому Україні потрібен незалежний український балетА ще в усьому світі, попри все що чинить Росія з нашою країною, вважають досі російську балетну школу найкращою. Вікторія Зварич стверджує, що це не так. Вона балерина, яка з початком повномасштабного вторгнення, як тільки її чоловік добровольцем пішов на фронт, взялася розвінчувати міф про неповторність російського балету і переконувати, що це для росіян не просто мистецтво - це пропаганда. Вікторія Зварич фото: скріншот з відеоОтже, Пєсков обурився, російська преса згадала ваші слова - десь 130 видань це все обговорювали. І так скромна блогерка-балерина стала відомою в Росії.Що ж такого страшного Вікторія Зварич сказала про неповторний російський балет? Це, до речі, було інтерв'ю для фінів. Вони якраз цікавились темою гастролей українських артистів, які продовжують виконувати Чайковського, у нас є такі гастрольні трупи за кордоном. І, власне, мій вислів, що спершу заходить балет, а далі йдуть танки, набрав такої широкої популярності за межами нашої країни. Ви були здивовані? Так, я була здивована насправді. А вам російські користувачі не писали "Як ти смієш?" в іnstagram на ваш блог? Після цього була навала російських користувачів, ботів. Навіть кілька разів ми з менеджеркою думали, може, варто закривати сторінку, але обійшлось. Просто такі хейтерські влітали коментарі.Читайте також: Російська культура — це троянський кінь, усередині якого танки, бомби та ракети В Україні досі точаться дискусії щодо Чайковського, бо хтось згадує його українське походження, мовляв, відстаньте від нього, відчепіться. І ми маємо консерваторію в Києві названу його іменем, що й досі тримається за це ім'я. Маємо зараз різдвяний час. І ваш блог, який розвінчує ось цю всю неповторність, неймовірність російського балету і пояснює, що це не тільки танець - це зброя.І тим не менше, я не знаю, чи у світі роблять так, як в українських театрах, в яких замінили музику Чайковського на музику, наприклад, Івана Небесного чи інших композиторів. Там, напевно, все йде, як воно йшло вже… Скільки цього "Лускунчика" показують? Уже майже 100 років. А насправді на них не летять ракети, щодня вони не перебувають під обстрілами, але є багато країн - це Литва, це Польща, які на початку війни також відмовились від показу балетів російських композиторів. У нас немає заборони. У нас є рекомендації, і, власне, державні театри слідують цій рекомендації. Приватні компанії обходять це і продовжують до сьогодні виконувати твори російських авторів за кордоном, прикриваючись українськими стягами, але, на жаль, це так не працює. Тобто наші компанії везуть наших артистів за кордон і ті танцюють під російську музику російських композиторів? Саме так. Що можна зробити з цим? Я не знаю, що можна з цим зробити. Тому що, по-перше, дуже багато компаній приховують це. Були скандали навіть у польській пресі минулого року. Львівська трупа балетна їздить - не Національного театру, а приватна. Але вони швидко змінили назву. Тобто є цілі схеми, як вони це роблять, - змінюють назву, їздять інкогніто, але тим не менше вони виходять на сцену в кінці під гімн України з прапором. І це отакий-от дисонанс - коли під російських композиторів прикриваються нашими прапорами. Власне, якщо ми самі це робимо, то що ми можемо вимагати від інших? Вікторіє, я вже трішечки розказала глядачам, як розпочався ваш блог. Але чи пригадуєте, власне, цей момент, коли ви подумали, що от тепер я почну робити блог і буду якось розвінчувати всі ці міфи, стереотипи, нав'язані якісь нам, українцям, історії про те, що ми другосортні, бо балет до нас тільки Росія принесла, а ми нічого до того не знали, бо ми були селюками? Насправді в день, коли почалася війна, у нас планувалась прем'єра вистави - 24-го. Ви були солісткою Львівської опери. І коли я зрозуміла, що почалась війна, був момент навіть полегшення - що не буде цієї вистави, бо, на мій погляд, вона виглядала геть не дуже. І коли чоловік через день одразу пішов, я почала думати - ну як так сталося, що я займаюся справою, яка настільки тісно пов'язана з Росією, і невже не можна нічого з цим зробити.У нас через місяців два в театрі вже відновились роботи. Я не могла повертатись - мені було гидко від того балету насправді. Але це мене підштовхнуло на якісь роздуми: а чому, власне, ми настільки пов'язані? І почала пошуки.У ході цих пошуків я знайшла свою менеджерку. І, власне, тема українського балету, коли я вперше спробувала її в блозі, знайшла дуже великий відгук в аудиторії. І я зрозуміла, що, по-перше, про це ніхто не говорить, по-друге, про це ніхто не знає. І я почала шукати інформацію, і була здивована, наскільки багато всього є, чого взагалі нам невідомо. І в результаті так почала і сама дізнаватись, і ділитися з аудиторією. Але чому у вас було це відчуття, що балет - він тільки російський, ніби тільки Росії належить? Є ж стільки країн у світі - невже в тих країнах теж тільки російський балет? Ні. Це один з найбільших, напевно, міфів зараз на території України. Бо насправді це такий "ефект ехо", створений Росією, - що існує тільки одна-єдина російська школа. До речі, що цікаво - це лише в нас. Тобто за кордоном немає привілеїв насправді до російської балетної школи. Я перечитала багато досліджень, інтерв'ю - російська балетна школа за кордоном на рівні з іншими. Чимось краща, чимось гірша, але точно не найкраща.Міф про те, що вона найкраща, існує лише на теренах колишнього Радянського Союзу. Нам створили таку ілюзію, нам закрили доступ до інших шкіл. Навіть в університеті вже в незалежній Україні в нас немає в програмі окремого вивчення кожної школи. Тобто десь побіжно нам сказали, що є ще французька, американська, італійська - але то таке. Є тільки російська, й ми вчимо тільки російську.Власне, багато людей взагалі думає, що існує лише російська, що балет - це тільки російське, що балет взагалі виник в Росії.Читайте також: Чому Росія, як колективний Путін, є загрозою не лише для України, а й для всього світу А де виник балет? В Італії, потім у Франції. Ага, а вже тоді помігрував до Росії. І російська пропаганда просто рознесла… Так. Російська школа створена на базі всього, що було. На базі французької термінології, італійці, школа Чекетті - це все зміксували, склали свою систему і пропагували її вже далі в нас. Як же ж так росіянам вдалося нам втовкмачити це в голови, що от тільки російський балет, а все решта - це щось таке другорядне? А про українців що вже там і говорити… Коли я почала займатися оцим дослідженням, я зверталась до теми, що таке український балет. У нас ніде не було визначення, що таке український балет. Хтось називав танцівників, хтось називав композиторів, вистави. Тобто підсумувати і дати визначення - не було. Я це спробувала зробити у своїй книзі. І щоб це зробити, я звернулась до Google and Gram Viewer, пошуковика, який показує запити щодо певних словосполучень у дослідженнях та книжках англомовних. Це такий великий архів. Я вбила Ukrainian Ballet, і мені показало всплески інтересу до українського балету. Це був період початку XX століття - 1920-1930-ті роки, це 1960-ті і це вже період початку незалежності.І от, власне, цей період 1920-1930-ті - це коли на території, особливо західної, України розвивались свої балетні школи, при тому абсолютно різноманітні, з європейськими цінностями. У нас була школа Оксани Суховерської, де викладали академічний балет, де викладали сучасний балет. І найцікавіше, що підходи до навчання дуже різнились, тобто в першу чергу плекали особистість, яка здатна далі вже танцювати.Натомість нам це все прибрали і закрили. Коли до Львова в 1940-х вже прийшли совєти… Які нас нібито освобождали… … усі школи прикрились і стала одна єдина школа з центром у Петербурзі, яка давала вже програму для всіх. І, власне, на цьому розвиток такого вільного класичного академічного балету з європейськими цінностями в нас закінчився. Ви кажете: європейські цінності. Дуже часто люди кажуть: а що таке європейські цінності? А що таке європейські цінності в балеті? Це ось це плекання особистості? Власне, повага до танцівника. Без принижень. Дуже гарна цитата в Оксани Суховерської була: лише сильні, вільні духом і тілом люди можуть будувати наступні покоління. Тобто треба було виростити особистість, яка готова постояти за себе, яка готова боротися, і тоді це буде гарний, сильний балет у тому числі, крім того що буде будуватись країна.Натомість що ми маємо зараз - балет радше як армійська система, де артисти балету - це солдати, які виконують накази, які не можуть бути лідерами, які не можуть брати відповідальність, а готові лише підкорюватись. І виконувати репертуар, який їм дала система. Це досі воно є в Україні, попри те що ми вже стільки років незалежні, - оці русскіє скрєпи. Тобто в них як в їхній армії солдати не мають своєї думки, так само це все є в їхньому балетному мистецтві? Якщо бути відвертою, присутність такого режиму в балеті, можливо аб'юзивного, в Європі також була. Але насправді вони почали це питання значно швидше порушувати, працювати, пропрацьовувати. А в нас ще до цього не дійшло. Чому в Європі вирішили це пропрацьовувати? Мені дуже подобається, як працює англійська школа. Вони дивляться на те, як танцівники не лише функціонують в балеті. Це, власне, те, про що говорила Оксана Суховерська, - їм важлива особистість, їм важливо, що можуть ці люди, окрім балету, яким буде їхнє майбутнє, коли вони завершать кар'єру. І тому вони працюють над
- Останні
- Популярні
Новини по днях
3 січня 2026
