Битва гігантів: що буде зі світовою економікою у 2026 та хто програє першим – США, Китай чи ЄС
Напередодні 2026 року три найбільші економіки світу опинилися на порозі кризи, зумовленій поступовим сповільненням власного економічного розвитку, а подекуди справжньою стагнацією та кризою управління чи ідей.
США, Китай та Європейський Союз сьогодні продовжують демонструвати стабільне зростання, але все це тягне за собою велику кількість глибоких, структурних проблем – від внутрішньої політичної турбулентності до зовнішніх загроз.
24 Канал проаналізував сучасні економічні моделі США, Європейського Союзу та Китаю, щоб з'ясувати – яка з них виглядає більш життєздатною на тлі глобальних політичних та економічних змін. У цьому нам допоміг розібратися експерт, кандидат економічних наук і головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус.
До теми "Заробляйте гроші, а не воюйте": чому Путін не проміняє війну з Україною на мільярди доларів від США
Найбільш впевненими на порозі 2026 року залишаються Сполучені Штати. Вашингтон демонструє позитивні прогнози економічного зростання у 2% у 2025 році та 1,7% у 2026-му, згідно з дослідженням Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD).
І питання тут швидше не в конкретних цифрах, а в тому, що Штатам врешті вдалося подолати негативні очікування, які дослідники та аналітики робили ще навесні цього року, після приходу Дональда Трампа в Білий дім та його перших кроків у "тарифній війні" проти всього світу.
Зумовлена така позитивна динаміка справжнім бумом технологій, пов'язаних зі штучним інтелектом. Провідні американські техногіганти активно інвестують в ШІ, створюються нові компанії, і загальна динаміка додає оптимізму американським фінансистам. Проте видання The Economist у своєму прогнозі на майбутній рік застерігає, що ринок ШІ виглядає штучно роздутим на тлі загальної популярності цієї технології, і зрештою це може мати негативні наслідки в довгостроковій перспективі, коли ажіотаж навколо ШІ мине, а ринок стабілізується.
Ринок ШІ у США зріс на близько 20% за останні два роки, і потенційно може продовжити зростання / Інфографіка Market Data Forecast
Втім, за технологічною ейфорією приховано й додатковий дисбаланс. Міжнародний валютний фонд попереджає про небезпечний розгін державного боргу США (що знову побив свій антирекорд), слабкий ринок праці та потенційний ефект від скорочення міграції. Тобто Америка впевнено тримається сьогодні, але дуже ймовірно – платить за це майбутньою стійкістю, і 2026 рік може стати моментом, коли сьогоднішня митна політика і бюджетний перекіс почнуть давати відкладений негативний ефект.
Водночас Китай, на перший погляд, виглядає навіть сильнішім. МВФ прогнозує зростання на 5% у 2025 році та близько 4,4 – 4,5% у 2026-му. Китайський експорт пережив, здавалось б, неможливе – попри американські мита він досягнув рекордного торгівельного профіциту у понад 1 трильйон доларів за 11 місяців 2025 року. Падіння експорту до США у -29% – компенсується агресивним розширенням активності на європейських, австралійських та азійських ринках.
Китай зберігає та активно нарощує торгівельний профіцит зі світом протягом багатьох років / Statista
Однак китайська сила тут також оманлива. МВФ відкритим текстом говорить про необхідність "сміливого перегляду" економічної моделі Китаю, адже великі борги місцевого самоврядування перед центром, тіньовий банківський сектор, криза у галузі нерухомості та демографічне старіння населення створюють системний тиск на всю економіку Китаю.
Пекін може демонструвати позитивну динаміку ще певний період часу, але вона стає дедалі менш керованою. Зростання китайської економіки більше не завдячує модернізації – лише інерції, яка в будь-який момент може зупинитися.
Європейський Союз входить у 2026 рік із найскромнішими очікуваннями. Єврокомісія вже готується знизити прогноз зростання на наступний рік до 1,4% із можливим подальшим зниженням до кінця року. Причини таких слабких показників для Європи вже традиційні – повільне відновлення економіки Німеччини після енергетичної кризи, тарифний удар з боку США (вже сьогодні Вашингтон встановив мита у мінімум 15% на більшість ключових європейських товарів), фіскальні суперечки всередині блоку та політична нестабільність у кількох країнах-членах ЄС.
Навіть позитивні сигнали, як-от зниження цін на енергію, поступова стабілізація ринку праці та сповільнення інфляції поки не здатні перекрити загальну картину. Європейська економіка у 2025 – 2026 роках демонструє відновлення після шокової кризи, спричиненої початком війни в Україні, однак це виглядає скоріше поверненням до базового рівня, ніж впевненим рухом вперед.
Інвестиційна активність залишається стриманою, промислове виробництво зростає, але дуже повільно, при цьому внутрішній попит на європейські товари все ще слабкий. За таких умов ЄС хоч і утримує певний рівень економічної стабільності, однак європейцям досі не вдалося сформувати чіткий курс на майбутній розвиток, і ця різниця зрештою може стати вирішальною у конкуренції з США та Китаєм.
Якщо спрощувати, то 2025 рік окреслив чіткий трикутник, де США демонструють короткострокову стійкість з довгостроковими ризиками, Китай – високе зростання із глибокими внутрішніми проблемами, а ЄС – відносно низьке зростання, але при цьому зі стабільністю та виваженістю всієї системи. У майбутньому 2026 році виграватиме не той, хто покаже найбільший відсоток зростання, а той, чиє зростання виявиться менш крихким. І на цьому полі наразі немає очевидного лідера.
Головною сучасною проблемою для економічних зв'язків між найбільшими гравцями залишається не брак потенціалу, щоб це зростання забезпечити, а геополітична ситуація і використання торгівлі заради політичного тиску проти опонентів. І мова вже не про тимчасові потрясіння, а про структурний перегляд всієї економічної взаємодії як такої – коли політичні цілі переважають будь-яку економічну вигоду.
Дональд Трамп демонструє таблицю з новим розрахунком американських мит проти різних країн світу / Фото Associated Press
Один із найбільш помітних чинників – сучасна тарифна політика США. Після повернення Дональда Трампа в Білий Дім середній рівень мит на ті ж китайські товари сягнув близько 45%, що значно перевищує традиційні ставки. Це поставило перед компаніями вибір між американським ринком і низкою альтернативних маршрутів постачання.
Мита США не просто тягнуть торгівлю вниз – вони змушують корпорації перебудовувати свої ланцюги постачання та виробничі мережі, щоб уникнути можливих політичних ризиків.
Головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень
Треба розуміти, що світ зараз відходить від моделі глобальної лібералізації. Протекціонізм повертається – ми це чітко бачимо на прикладі Сполучених Штатів Америки. І, в принципі, я думаю, що інші країни так чи інакше будуть копіювати підходи США, тому що чинна модель, орієнтована на глобальну лібералізацію, перестала працювати в інтересах самих США і, до речі, також у інтересах Європи.
Американські економісти прямо говорять про геополітичний тиск як основний фактор для уповільнення майбутнього зростання економіки, коли митний режим США виступає одним із головних ризиків для світової торгівлі у 2026 році. Вочевидь, наступного року вже не йтиметься про "традиційну торгівлю", це буде торгівля, яка зазнає політичних бар'єрів, що змінює логіку всієї глобальної економічної взаємодії.
Відповіддю бізнесу стало те, що економісти називають "подвійні ланцюги постачання". Замість єдиної глобальної системи компанії будують паралельні мережі – одну спрямовують на ринки Заходу, іншу – на Азію та Глобальний Південь. За даними Economist Impact, понад 30% великих виробників створили дублікати виробництва, частково для зниження впливу тарифів США, а частково – для диверсифікації ймовірних політичних ризиків.
Проблема полягає в тому, що це вже не просто адаптація до нової реальності, вона тягне за собою деглобалізацію. Підтвердження цьому ми бачимо в статистиці експорту Китаю. Попри те, що експорт до США впав майже на 30%, загальний товарообіг продовжує зростати коштом Євросоюзу, Близького Сходу та Південно-Східної Азії, що в результаті призвело до рекордного торгівельного профіциту Китаю.
У Європейському Союзі ці зміни відчуваються геть інакше. Торгівельні обсяги всередині блоку тримаються, але стрімке зниження експорту до США у ключових галузях – від машинобудування до хімічної промисловості – змушує Брюссель шукати нові напрямки для продажу своєї продукції.
ЄС починає придивлятися до Латинської Америки (через потенційну угоду з Mercosur), Африки та Південно-Східної Азії. Однак цей процес уповільнений через вже традиційну європейську бюрократію та внутрішні політичні чвари, що в підсумку не дозволяє ЄС швидко розробити нову економічну стратегію.
Головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень
Я думаю, що це (мита) щонайменше на найближчі п’ять, можливо, й десять років. Не думаю, що всі ці митні питання швидко зникнуть. Саме тому, що модель лібералізації – зниження мит – перестала працювати в інтересах США, вони й далі гратимуть у цю гру… Європа поки що риторично не хоче відмовлятися від цього шляху, але з точки зору власних інтересів їй, ймовірно, доведеться це зробити. Тож я думаю, що Європа врешті теж до цього приєднається.
Окрема негативна динаміка формується навколо війни в Україні, що не тільки політично розділяє Захід і Росію, яку підтримує Китай – вона змушує перенаправляти потоки капіталу, торгівлі й інвестицій в інші регіони. ЄС і США намагаються ускладнювати потоки новітніх технологій для Китаю та Росії, а Пекін водночас посилює зв'язки з Москвою та регіоном Азії, намагаючись використати геополітичну ситуацію, щоб заповнити своєю продукцією звільнені від європейських товарів сектори російської економіки, використовуючи напруженість у відносинах між Заходом та Росією на свою користь.
Головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень
Китай, як і всі інші, має розуміти, що епоха, яка була раніше, вже залишилася в минулому. Країни будуть закриватися, будуть перетворюватися на своєрідні економічні "острівці". Це негативна тен
- Останні
- Популярні
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
- Грудень, 31
-
-
-
Новини по днях
1 січня 2026
