Тут відновлюють не лише тіло: у Водяниках відкрили адаптивний клуб «Сила повернення»*
У Водяниках зібралися ветерани на відкриття адаптивного спортивного клубу «Сила повернення». Місця, яке допомагає вести активний спосіб життя після служби. Вони спробували різні тренажери, ознайомилися з умовами занять і кажуть, що обов’язково займатимуться самі та радитимуть клуб своїм побратимам. Спортивний клуб «Сила повернення» став одним із переможців конкурсу «Час діяти, Нестримні». Це вже четвертий адаптивний клуб на Черкащині та один з 35-ти в Україні, відкритий завдяки співпраці державних інституцій, громад та партнерів. Він на умовах співфінансування отримав грантову підтримку від Державної установи «Агенція масового спорту України» за підтримки Міністерства молоді та спорту України в межах програми Президента України «Активні парки», Фонду імені Федора Шпига та Благодійного фонду “МХП-Громаді” в межах програми реінтеграції ветеранів “МХП Поруч”. «Під час останнього бойового виходу нас було тринадцять. Вижив один я»Під час відвідин учасник бойових дій Юрій Авраменко одразу впізнав тренажер, на якому раніше займався майже пів року, і вирішив випробувати його знову. Тренування для нього – частина складного процесу відновлення після поранення.– Розробляв коліно. Після поранення в мене була атрофія м’язів, майже три місяці я взагалі не ходив. Мені шили всі артерії й судини після осколкового поранення, – розповів захисник.На захист країни Юрій став у квітні 2024 року. Перед службою пройшов курси військової підготовки за кордоном, зокрема у Великій Британії. Після навчання здобув військову спеціальність водія та потрапив до бойової бригади військової частини А4020 у складі 41 окремої механізованої бригади.– Перший мій бойовий вихід був на Донеччині, у місті Нью-Йорк. Потім нас перекинули на Курський напрямок, де ми базувалися майже пів року. Під час останнього бойового виходу нас було тринадцять. Вижив один я. Дві доби вибирався сам, мене вже вважали зниклим безвісти. Потім знайшов суміжників і з ними вже виїхав.Сьогодні, каже Юрій, можливість тренуватися й відновлюватися у своїй громаді має велике значення. Він зазначив, що поряд, у Звенигородці, діє реабілітаційний центр, однак можливості там обмежені.– Центр є, але такого широкого набору тренажерів, як тут, там немає. Якщо в людини є транспорт – вона поїде і позаймається. Без транспорту уже складніше.У Водяницькій громаді живе ветеран Богдан Осадчук, який від початку повномасштабного вторгнення боронив Донеччину. Служив три з половиною роки, звільнився через сімейні обставини.– У мене багато побратимів без рук, без ніг. Важливо, щоб вони не втрачали надію та мали сили втілювати свої плани.За його словами, місця для спільних занять допомагають відволіктися від тяжких думок і підняти настрій.– Коли збираємося разом, займаємося тим, хто що може – тренажери, теніс, більярд – усе це дає позитивні емоції тим, хто повернувся з війни чи полону.Керівник групи соціального розвитку Благодійного фонду «МХП-Громаді» Олександр Шпиль підкреслив, що Водяницька громада на Черкащині постійно демонструє ефективну взаємодію між бізнесом, владою та мешканцями.Регіональний директор «МХП-Урожай» Микола Вовкотруб розповів, що з початку війни підприємство реалізувало низку проєктів. Більшість зусиль і ресурсів спрямовували на підтримку ЗСУ.– Життя триває, і ми реалізуємо проєкти різного спрямування: підтримка шкіл, садочків, культурної та історичної спадщини, розвиток бізнесу, – сказав Микола Вовкотруб.Він додав, що цей простір для тренувань є одним із пріоритетних проєктів і є подякою Героям, щоб вони могли відновлювати сили та повертатися до активного життя.«Це лише початок, надалі плануємо закуповувати додаткове обладнання»Загальна вартість проєкту – 600 тис. грн. Його реалізація стала можливою завдяки рівному співфінансуванню Благодійного фонду «МХП-Громаді», ДУ «Агенція масового спорту України» та Водяницької громади.«Адаптивний клуб у Водяниках - це не просто зал, а місце відновлення, спільності та побудови нових стосунків. Тут ветерани та люди з інвалідністю знаходять силу повертатися до активного життя й надихають інших робити те саме», - зауважує Єгор Алєксєєнко, начальник відділу адаптивного спорту Державної установи «Агенція масового спорту України». У клубі встановлено сучасне обладнання для адаптивних тренувань: спортивний лінолеум, реабілітаційна гіперекстензія, універсальна лавка, розгинач стегна та інші тренажери.Створити подібний простір вони планували ще до повномасштабного вторгнення, сказав голова громади Руслан Каюк, проте спочатку він задумувався як тренажерний зал для молоді.– Розпочалася війна, пріоритети змінилися. Сьогодні ми відкриваємо простір для реабілітації. Дякуємо нашим партнерам! Він не медичного спрямування, проте адаптований для відновлення та тренувань. Надалі плануємо закуповувати додаткове обладнання та масштабуватися, – зазначив Руслан Каюк.Ідея взяти участь у конкурсі “Час діяти, Нестримні” належала членкині громадської організації «Партнерство та захист ветеранів» Валентині Кваші.– Наша організація почала діяльність нещодавно. Зібрали хлопців, спілкувалися з ними – вони відкрилися, заговорили. Тоді вирішили, що для них потрібен власний простір. Так взяли участь у конкурсі «Час діяти, Нестримні», – розповіла Валентина.За її словами, понад 300 мешканців Водяницької громади стали на захист країни, з них 40 уже демобілізовані.Клуб розташований у приміщенні одного з освітніх закладів.«З війни повертається не одна людина - повертається вся сім’я. Тому цей простір важливий не лише для ветеранів, а й для їхніх родин. Це місце їх єднання», – переконана Інна Кучер, дружина та мама військового, під керівництвом якої ветерани будуть займатися у клубі. ________________________________«Час діяти, Нестримні» – це конкурс грантів для громад, які можуть отримати до 400 тис. грн на створення в своєму селі чи містечку адаптивного клубу «Нестримні».Проєкт реалізовується на території 13 областей України, а саме: Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській областях та м. Київ.Проєкт спрямований на створення та облаштування у громадах спортивних центрів, адаптованих для осіб з інвалідністю, в тому числі осіб з інвалідністю внаслідок війни. Юлія Капуш*новини партнерівЧитайте нас також в Telegram та переглядайте у Facebook !рекламаІнші матеріали по темі:22/12/2025 15:15 - Ознаки розкоші: які жіночі сумки мають вигляд дорожчий за свою вартість*22/12/2025 14:20 - Чи безпечно брати кредит в МФО: що варто знати позичальникам*21/12/2025 14:15 - На Черкащині вшанували пенсіонерів та ветеранів МВС і Національної поліції20/12/2025 19:15 - Як швидко знайти потрібний товар у каталозі води?*19/12/2025 20:15 - Як обрати пульт дистанційного керування для дому та не помилитися?*Додати коментарЗвертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!Ім'я (обов'язкове)Електронна адресаНадіслатиСкасувати Цікаві новини звідусільНОВЕ НА САЙТІНа сцені Черкаської обласної філармонії відбувся традиційний святковий благодійний концерт Виставка «Ті, що плетуть перемогу»: маскування і краса руками черкаських волонтерів Черкаський музей встановив рекорд України
Спортивний клуб «Сила повернення» став одним із переможців конкурсу «Час діяти, Нестримні». Це вже четвертий адаптивний клуб на Черкащині та один з 35-ти в Україні, відкритий завдяки співпраці державних інституцій, громад та партнерів. Він на умовах співфінансування отримав грантову підтримку від Державної установи «Агенція масового спорту України» за підтримки Міністерства молоді та спорту України в межах програми Президента України «Активні парки», Фонду імені Федора Шпига та Благодійного фонду “МХП-Громаді” в межах програми реінтеграції ветеранів “МХП Поруч”. «Під час останнього бойового виходу нас було тринадцять. Вижив один я»Під час відвідин учасник бойових дій Юрій Авраменко одразу впізнав тренажер, на якому раніше займався майже пів року, і вирішив випробувати його знову. Тренування для нього – частина складного процесу відновлення після поранення.– Розробляв коліно. Після поранення в мене була атрофія м’язів, майже три місяці я взагалі не ходив. Мені шили всі артерії й судини після осколкового поранення, – розповів захисник.На захист країни Юрій став у квітні 2024 року. Перед службою пройшов курси військової підготовки за кордоном, зокрема у Великій Британії. Після навчання здобув військову спеціальність водія та потрапив до бойової бригади військової частини А4020 у складі 41 окремої механізованої бригади.– Перший мій бойовий вихід був на Донеччині, у місті Нью-Йорк. Потім нас перекинули на Курський напрямок, де ми базувалися майже пів року. Під час останнього бойового виходу нас було тринадцять. Вижив один я. Дві доби вибирався сам, мене вже вважали зниклим безвісти. Потім знайшов суміжників і з ними вже виїхав.Сьогодні, каже Юрій, можливість тренуватися й відновлюватися у своїй громаді має велике значення. Він зазначив, що поряд, у Звенигородці, діє реабілітаційний центр, однак можливості там обмежені.– Центр є, але такого широкого набору тренажерів, як тут, там немає. Якщо в людини є транспорт – вона поїде і позаймається. Без транспорту уже складніше.У Водяницькій громаді живе ветеран Богдан Осадчук, який від початку повномасштабного вторгнення боронив Донеччину. Служив три з половиною роки, звільнився через сімейні обставини.– У мене багато побратимів без рук, без ніг. Важливо, щоб вони не втрачали надію та мали сили втілювати свої плани.За його словами, місця для спільних занять допомагають відволіктися від тяжких думок і підняти настрій.– Коли збираємося разом, займаємося тим, хто що може – тренажери, теніс, більярд – усе це дає позитивні емоції тим, хто повернувся з війни чи полону.Керівник групи соціального розвитку Благодійного фонду «МХП-Громаді» Олександр Шпиль підкреслив, що Водяницька громада на Черкащині постійно демонструє ефективну взаємодію між бізнесом, владою та мешканцями.Регіональний директор «МХП-Урожай» Микола Вовкотруб розповів, що з почат
- Останні
- Популярні
Новини по днях
23 грудня 2025
