Церковний календар, 20 грудня. Святий Ігнатій Антіохійський
До цієї категорії Отців Церкви відносять тих авторів, котрі були учнями апостолів. Вони від своїх наставників переймали не тільки живе свідчення про діяльність та навчання Христа, а й спосіб викладу – через послання до різних християнських громад. Щодо деяких із цих творів навіть ставилося питання про визнання їх, як і біблійних книг, богонатхненними.
В Антіохії, звідки походив Ігнатій, проповідували Петро та Іван. Імовірно, Благовість він перейняв саме від них. Існує переказ, що Ігнатій був тією дитиною, котру Христос поставив перед учнями, сказавши: «Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» (Мт. 18, 3). З іншого боку св. Іван Золотоустий стверджує, що Ігнатій під час земного життя Спасителя з ним знайомим не був.
Однак це не заважає літургійній традиції виводити від цього біблійного моменту покликання Ігнатія та титул Богоносця, який стало закріпився за його іменем. «Ти гідно названий богоносцем, блаженний Ігнатіє, бо Владика, як милосердний, обняв тебе, об’являючи догми горішнього любомудрія. Тоді ти прийняв многосвітлий луч, наче губка воду ти зачерпнув з безодні просвічення. Тому ти і пішов за стопами Христа Бога нашого, що тебе покликав» (стихира Вечірні).
Ігнатій, як і багато його сучасників, походив з поганського середовища. Добре був обізнаний з грецькою філософією. Через проповідь апостолів навернувся до Христа, і згодом відомо про нього як про єпископа Антіохії.
На хвилі переслідувань християн імператором Траяном Ігнатія 105 р. було затримано та відправлено до Риму. На той час найпоширенішою формою страти було кидання людей на поталу звірам в амфітеатрі задля розваги зібраної там публіки.
Передчуваючи таку кончину, єпископ Антіохійський пише в одному із своїх семи послань – до Римлян – аби вірні своєю турботою не перешкоджали йому прийняти смерть за Христа: «Я пшениця Божа: нехай змелють мене зуби звірів, щоб я став чистим хлібом Христовим».
Під час етапування Ігнатій мав можливість зустрічатися з вірними різних Церков та писати їм листи, розтлумачуючи основні моменти Христового вчення. Перша зупинка відбулася в Смирні. Тут Ігнатій зустрівся з місцевим єпископом св. Полікарпом, а також з християнами Ефесу, Магнезії і Трале. Пізніше кожній із цих груп єпископ Антіохії напише по листу.
Наступного разу конвой зупинився в Троаді. Звідси Ігнатій написав послання до Філадельфійців, Смирнян та Полікарпа. В них пояснює те, навколо чого через двісті років виникатимуть суперечки, і що буде затверджено на Вселенських Соборах, — справжність Божества і справжність людськості в Ісусі Христі.
Вперше у своїх посланнях вживає термін “Вселенська (Католицька) Церква”. Вона являє собою єдність помісних Церков в усьому їхньому різноманітті. А перше місце у зв’язку любові між ними Ігнатій відводить Римській Церкві. Значну увагу він приділяє єрархії (єпископи, пресвітери, диякони) як видимому знакові єдності та ладу в Церкві.
“Хто усередині вівтаря, той чистий, а хто поза ним, той нечистий, тобто хто робить що-небудь без єпископа, пресвітера і диякона, той нечистий совістю”, — так пише про це Ігнатій в листі до Тралійців. Не менш важливим вважає і саме літургійне зібрання християн під проводом єрархії: “Хто не ходить на спільне зібрання, той вже возгордився і сам осудив себе” (до Ефесян, 5).
На той час різні гностичні течії розколювали християнство своїми згубними вченнями, тож такі акценти в творчості Ігнатія Антіохійського є цілком зрозумілими. Як і рішучий засуд розділення громади, що виступає початком зла, від якого слід тікати (до Смирнян, 7). “Де розділення і гнів, там Бог не перебуває” (до Філадельфійців, 8).
Про тих, яких сіють розбрат, Ігнатій пише: “Я оберігаю вас від звірів у людському образі, яких ви не тільки не повинні приймати до себе, але, якщо можливо, і не зустрічатися з ними, а тільки молитися за них, — чи не розкаються вони як-небудь” (до Смирнян, 4).
Врешті паломництво Ігнатія Антіохійського скінчилося, як він того й очікував. Єпископ здобув мученицький вінець на арені амфітеатру в Римі близько 107 р. На згадку про це іконографія зображає святого, зодягненого в єпископські ризи, в оточенні левів. Цим він підтвердив те, про що писав у своїх листах задля підбадьорення вірних: “Стій твердо, як ковадло, на якому б’ють. Великому борцю властиво приймати удари і перемагати” (до Полікарпа, 3). Адже “християнство — не в мовчазному переконанні, але у величі діла” (до Римлян, 3).
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##
- Останні
- Популярні
Новини по днях
20 грудня 2025
