Як коректно спілкуватися з військовими, їхніми родинами і тими, хто проживає втрату?
Психолог – про основи травмачутливої комунікації та як її побудуватиНа четвертому році повномасштабної війни 87% українців перебувають у стані стресу, свідчать дані останнього дослідження Gradus Research. Найчастіші емоції наших співвітчизників – втома (55%) і напруженість (41%). Майже ті самі цифри демонструє соціологічне дослідження щодо психічного здоров’я українців у межах програми «Ти як?»: 83% опитаних відчувають високий рівень стресу, причому 78% безпосередньо пов'язують це з повномасштабним вторгненням рф. Українці зізнались, що проживають безсилля, розчарування та відчай.Загалом із 2022-го стрімко збільшуються вразливі групи людей, що перебувають у постійному стресі та потребують підтримки. Йдеться, зокрема, про військових і ветеранів, захисників і цивільних, що пройшли полон, медиків, рятувальників, близьких і друзів усіх перелічених, та в принципі всіх українців, які живуть у стані тривоги, очікування, втрати або постійної невизначеності.Як спілкуватися з тими, хто почувається вразливим, не зачепити найболючіші місця та не посилити травму, а навпаки – стати джерелом підтримки, яке повертає відчуття опори й людяності, Mind розповіла Анна Протасова, психологиня платформи Betobee, спеціалістка з тілесно-орієнтованої психотерапії та сексологиня.Чи є спосіб комунікувати бережно та з повагою?Так. Травмачутливе спілкування – це особливий спосіб комунікації, який враховує, що людина, з якою ми спілкуємося, може мати за плечима досвід втрат, участі у військових діях або дотичності до них, насильства, небезпеки чи довготривалого стресу.Ми ніколи не знаємо всього про історію іншої людини, тому говоримо так, щоб не підсилювати біль, не знецінювати пережите й не втручатися в її особисті процеси проживання емоцій.Травмачутливе спілкування не означає, що ми уникаємо говорити про складні теми чи переживання, а швидше визначає нашу готовність робити це в такий спосіб, щоб допомагати людині зцілити її біль.Основні принципи травмачутливого спілкуванняБезпека. Уникати різких слів, оцінок і особистих питань, які можуть бути тригерними.Контроль. Дозволити людині самій визначати, про що і скільки вона готова говорити.Гідність. Говорити з повагою, не «виховувати», не радити того, про що не просили, бачити в першу чергу людину та її славну силу.Визнання досвіду. Не знецінювати й не порівнювати біль, бачити досвід людини як унікальний.Повільний темп. Не тиснути, не вимагати «жити далі», не намагатися прискорити зцілення людини.Травмачутливе спілкування – це комунікація з позиції «ми обидва цінні й маємо право на свій досвід». Так ми даємо людині відчути, що вона має право на свої почуття і що поруч є хтось, хто може витримати її переживання й, не посилюючи біль, допомогти його подолати.Як побудувати травмачутливе спілкування?З людиною, яка пережила втратуНі: «Я знаю, як тобі важко».Чому: ми не можемо знати, що переживає інша людина (навіть якщо мали подібну ситуацію у власному житті). Важливо визнавати унікальність досвіду кожної людини.Так: «Я не уявляю всього твого болю, але я поруч».***Ні: «Усі ми смертні / всі помирають».Чому: узагальнення та раціоналізація не допомагають зменшити емоційне переживання та знецінюють біль людини.Так: «Твоя втрата реальна. Мені шкода, що тобі доводиться це переживати».***Ні: «Спробуй не думати про це / відволікайся».Чому: заборона на переживання не дозволяє пройти природній цикл, а консервує горе.Так: «Якщо хочеш говорити – я слухаю. Якщо хочеш просто помовчати – я теж буду поруч».***Ні: «Не плач / тримайся».Чому: плач – це нормальна емоцій реакція на втрату, і вона не має стримуватися. Говорячи «не плач» ми додаємо людині сорому та провини за її емоції.Так: «Можеш плакати, злитися, мовчати – будь-яка твоя реакція зараз нормальна. Я поряд».***Ні: «Ти маєш бути сильною/им».Чому: ця фраза додає тиску і забороняє людині природні переживання, що може сприйматися як нестерпне навантаження.Так: «Ти вже робиш дуже багато. Ти маєш право на свою вразливість та емоції».***Ні: «Час лікує».Чому: це знецінює переживання людини зараз, і не дає людині підтримки в поточний момент.Так: «Ти маєш право переживати це у своєму темпі. Я готова підтримувати тебе стільки, скільки буде потрібно».***Ні: «Відмучився(лася) / там йому/їй краще».Чому: пошук позитивних сторін у втраті звучить як насильство над втратою людини.Так: «Це дуже боляче. Мені шкода, що це сталося».***Ні: «Ще когось знайдеш».Чому: фокус на «новому партнері» знецінює нинішню втрату.Так: «Ця людина була для тебе дуже важливою. Я бачу, як сильно ти сумуєш».***Ні: «Ваш син / чоловік – герой», «Герої не вмирають».Чому: героїзація може звучати як виправдання смерті, а не визнання болю.Так: «Я дуже вдячний/а за все, що він зробив. Мені щиро шкода, що ви його втратили».Спілкування з дружинами / партнерами військовихНі: «Та не переживай так, він же не на «нулі».Чому: це додає порівняння болю і знецінює переживання людини за свого близького.Так: «Ти дуже хвилюєшся за нього, це видно. Як я можу тебе підтримати зараз?»***Ні: «У тебе ще добре, от у знайомих син загинув».Чому: порівняння болю не зменшує його, а додає сорому за те, як людина переживає власний досвід.Так: «Твої страхи реальні. Те, що іншим теж важко, не робить твій біль меншим».***Ні: «Ну що, як там твій?» (із цікавості / між іншим)Чому: це сприймається не як щира увага до переживань людини, а більше як данина ввічливості. А надмірна цікавість може створювати тиск.Так: «Хочеш розповісти, як він і як ти? Якщо ні – я не наполягаю».***Ні: «А що він каже: коли кінець війни?»Чому: це створює відчуття тиску на людину та накладає нереалістичні очікування щодо можливостей окремого військовослужбовця.Так: «Чи є щось, про що ти мрієш після його повернення? Можу просто послухати».***Ні: «Навіщо він туди пішов?» / «Як ти могла його відпустити?»Чому: це знецінює вибір людини захищати країну та показує неповагу до неї.Так: «Це складний вибір для всієї вашої родини. Бачу, як це на вас вплинуло».***Ні: «Моєму туди не можна, у нас же діти...».Чому: це звучить як виправдання, а не як підтримка.Так: «Мені страшно навіть уявити, як це – чекати з фронту. Якщо хочеш, я тут, щоб просто побути поруч».***Ні: «То що, не вийшло «відмазати»? Він сам пішов чи за повісткою?»Чому: це знецінює вибір людини захищати країну, показує зневагу до військових загалом.Так: «Не буду питати про те, що може бути надто особистим. Якщо захочеш – сама розкажеш стільки, скільки буде комфортно».***Ні: «Ти маєш бути сильною / тримайся!»Чому: це забирає у людини право проживати свої почуття у вашій присутності.Так: «Тобі важко зараз. Ти маєш право втомлюватись і ламатися. Якщо тобі треба поплакати / виговоритися – я поруч».***Ні: «Все буде добре» (коли ніхто цього не може гарантувати).Чому: це дає нереалістичну надію та знецінює тривогу / інші почуття в моменті.Так: «Я не знаю, як буде далі, але зараз я з тобою».Спілкування з військовими / ветеранами, людьми з досвідом участі в бойових діяхНі: «А що там було на війні?» (як допит / цікавість).Чому: часто розмови про війну можуть бути тригером для людини або ж здаватися надмірним навантаженням для слухача, що викликатиме провину.Так: «Якщо тобі колись захочеться поділитися досвідом – я готовий слухати, але не буду випитувати».***Ні: «У тебе там стріляли? Ти вбивав людей?»Чому: розмови такого характеру створюють відчуження та можуть спровокувати сильні переживання в людини.Так: «Я поважаю твої кордони й не питатиму про те, що може бути болючим. Якщо хочеш, можемо говорити про щось інше».***Ні: «Ви пройшли жахи війни, це напевно зробило вас сильнішими».Чому: досвід, який пережила людина, міг дуже по-різному вплинути на неї. Вимога «сили» накладає певні очікування й може провокувати сором чи провину.Так: «Ти пережив(ла) дуже важкі речі. Не обов’язково ставати від цього «сильним/ою». Важливо, щоб ти був(ла) у безпеці й мав(ла) підтримку».***Ні: «Скоріше б це все скінчилося» (у стилі «я втомився від новин»).Чому: те, що ми бачимо у новинах, – тільки частина реального досвіду ветеранів(нок). Подібні зауваження збільшують розрив між військовими і цивільними.Так: «Ти маєш повне право втомлюватися від цієї реальності. Якщо є щось, що полегшує твій день – я готова допомогти це зробити».***Ні: «Ну розкажи, як усе там насправді» (з цікавістю, а не як підтримка).Чому: створює тиск на людину, яка може бути не готова ділитися зараз і перетворює її досвід на джерело утіхи / задоволення цікавості.Так: «Якщо говорити про фронт важко – давай оберемо тему, яка буде тобі безпечнішою зараз».***Ні: (без попередження) Обійняти, плеснути по спині, пожартувати про війну.Чому: ці прояви можуть бути тригерними та спровокувати сильні почуття в людини. До того ж фізичні дотики можуть сприйматися як небезпека.Так: «Можна я тебе обійму чи краще не чіпати?» / «Як тобі комфортніше – говорити про службу чи ні?»Спілкування з людиною з ПТСР / важким травматичним досвідомНі: «Просто рухайся далі».Чому: травматичний досвід неможливо просто «прибрати з життя». Зцілення травми потребує часу та спеціального підходу.Так: «Зцілення займає час. Я не кваплю тебе й залишаюся поруч».***Ні: «Могло бути й гірше».Чому: це знецінює досвід людини та забирає право на проживання її власного болю.Так: «Те, що з тобою сталося, вже достатньо важко. Твій досвід важливий».***Ні: «Ти занадто реагуєш / драматизуєш».Чому: це присоромлює людину за її природні прояви почуттів, змушуючи соромитися своїх реакцій.Так: «Твої реакції мають причину. Я хочу краще зрозуміти, що з тобою відбувається».***Ні: «Іншим людям ще важче».Чому: порівняння болю не робить його меншим чи стерпнішим, але створює відчуття дистанції.Так: «Твій біль не треба порівнювати з чужим. Мені важливо, що відбувається саме з тобою».***Ні: «Чому ти досі не «відпустив/ла» це?»Чому: процес переживання травми неоднаковий у різних людей і потребує часу. Людина може відчути сором за те, що «неправильно» проживає свої почуття.Так: «Травма не зникає «за розкладом». Як я можу допомогти тобі пройти цей шлях?»***Ні: «У мене теж був стрес, я розумію, що таке ПТСР» (без такого ж досвіду)Чому: навіть якщо
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 грудня 2025
