12 років розслідувань, судових засідань і сотні закритих справ Майдану через термін давності
Дванадцять років тому, у ніч на 30 листопада 2013 року, силовики жорстоко розігнали студентів на майдані Незалежності. Тих, хто вийшов висловити проєвропейську позицію, били кийками, переслідували по всій площі, добивали під монументом Незалежності і на Михайлівській площі. Це була ніч, яка змінила країну. Саме 30 листопада стало тим днем, коли Євромайдан переріс у Революцію гідності.
Розслідування справ про побиття студентів 30 листопада та подальших злочинів проти учасників Революції гідності мали б стати для влади пріоритетними, натомість минули роки, а значна частина проваджень так і не завершена, частина — закрита, а деякі підозрювані втекли з країни. Також суди роками відкладають засідання у справах Майдану, а докази частково були втрачені або знищені ще у перші місяці після протестів.
Попри це, боротьба за правду і справедливість триває. Адвокати, правозахисники, родини постраждалих і небайдужі громадяни продовжують тримати ці справи на контролі.
ZMINA поговорила з адвокаткою, представницею потерпілих у справах Майдану і членкинею “Адвокатської дорадчої групи” Оксаною Михалевич про те, що відбувається із розслідуваннями злочинів 30 листопада, які справи закрили через термін давності, що втрачає суспільство разом із цими рішеннями та що потрібно зробити, щоб справедливість, за яку стояв Майдан, нарешті стала реальністю.
Розгін протестувальників на майдані Незалежності 30 листопада 2013 року. Фото: Reuters
Оксано, щороку в ці дні медіа повертаються до розслідування справ Майдану. Якщо взяти 2025 рік, який прогрес у розслідуваннях ми маємо? Та чи були взагалі глобальні зміни у справах?
За цей рік було багато передано обвинувальних актів до суду. Тобто були завершені досудові розслідування по різних епізодах, починаючи зі справ Автомайдану, коли протестувальники їздили до Межигір’я 29 грудня 2013 року, коли затримували активістів, які пересувалися колоною. Також по епізодах 18 лютого, коли були розстріли на Майдані. Крім того, був переданий обвинувальний акт щодо подій на Інститутській і перших загиблих.
В принципі, справи рухаються, попри те, що минуло вже 12 років, все одно встановлюються якісь події і потрошку справи передаються до суду. Зрозуміло, що хотілося б швидше, але враховуючи і супротив, який чинився, особливо в перші роки під час досудового слідства, то в цілому процес рухається.
Через 12 років після тих подій, чи може статись так, що деякі докази і свідчення втратять свою актуальність?
Насправді, деякі моменти встановлюють лише зараз. Наприклад, завдяки додатковому аналізу якихось відео. Така ситуація є по розгону студентів 30 листопада. В принципі, все, що можна було втратити, ми втратили на початку розслідувань. Зараз ми вже можемо втратити показання свідків і потерпілих, тому що через дванадцять років, з яких чотири в повномасштабній війні, люди могли щось забути або ж наразі мають інші виклики. Завдяки тому, що у нас вже зібрано багато доказів, я думаю, що їх буде достатньо, щоб ухвалити обґрунтоване судове рішення.
Розслідування тривають 12 років, з яких 4 – у повномасштабній війні. Як вторгнення змінило розгляд справ Майдану?
В цілому, розслідування не припинялося. Можливо лише в перші місяці війни, коли матеріали справ вивозили з Києва для їх збереження. А потім, починаючи з квітня, після деокупації Київської області процес відновився. Але сьогодні можу сказати, що вторгнення дуже впливає на роботу суддів. Бо через повітряні тривоги, відключення світла іноді не можна забезпечити нормальний судовий процес.
На жаль, багато судів у нас зараз не забезпечені повноцінно засобами живлення, а ті, хто має таку можливість, займаються тільки невідкладними справами – обранням запобіжного заходу чи продовженням запобіжного заходу людям, які знаходяться під вартою. Тобто є пріоритизація справ. У той же час справи Майдану точно в судах не на першому місці. На мій погляд, 50% засідань у справах Майдану відкладаються через проблеми з електрикою.
А от конкретно ви, як часто ходите на судові засідання? І з чим останнім часом стикаєтесь?
На жаль, я не можу зараз часто ходити на засідання, бо їх дуже багато. В основному, я ходжу тільки на засідання, які відбуваються в апеляційній інстанції і в Верховному Суді. У середньому на тиждень відбувається десь до 50 засідань у справах Майдану у Києві та регіонах.
Скільки людей працюють в “Адвокатській дорадчій групі”, які супроводжують ці справи? І чи вдається вам охопити всі епізоди та кейси?
Зараз у нас активно залучені шість адвокатів, які ходять в суди. Плюс наші адвокатки Євгенія Закревська, Марина Ліліченко, які займалися активно справами Майдану, а також Віталій Титич зараз служать у Збройних силах України, відповідно, не можуть брати участі у справах, але теж намагаються бути залученими, принаймні з ними можна порадитись. У мене, наприклад, зараз орієнтовно 30 справ. Зрозуміло, що я не на всі ходжу, деякі просто відслідковую.
Адвокатка, представниця потерпілих у справах Майдану і членкиня “Адвокатської дорадчої групи” Оксана Михалевич. Фото: Максима Требухова для Watchers
Нещодавно “Громадське” подало запит до Офісу генпрокурора, щоб дізнатися скільки справ було закрито через термін давності. У відповідь вони отримали цифру – 103 справи. Тобто щонайменше 103 людини були звільнені від кримінальної відповідальності за злочини проти учасників Революції гідності. Як це допустили? І хто в цьому винен?
У першу чергу, щоб такого не було, нам треба наповнювати суди суддями, бо в багатьох судах просто не вистачає людей, які будуть проводити судові процеси. Об’єктивно вони просто зайняті. Плюс повномасштабне вторгнення внесло свої корективи. А щоб цього не було в ідеальному світі, треба щоб судді були зацікавлені дотримуватися розумних строків розгляду справ. Щоб ви розуміли, деякі справи в судах були по 7–8 років. І це справи, які закриваються через закінчення термінів давності. І це не тяжкі злочини, це справи, пов’язані з перевищенням службових повноважень, наприклад, справи щодо побиття студентів. Ці епізоди здебільшого невеликі. На мій погляд, розслідувати такі справи і провести судовий процес можна в межах двох років, або ж 20–30 судових засідань.
Чи є якісь санкції до суддів, які цілеспрямовано затягують судовий процес і тим самим роблять все, щоб обвинувачені уникали покарання?
Можливо, ви бачили, що Вища рада правосуддя тимчасово відсторонила суддю, який закрив справу проти командира львівського “Беркуту” Ростислава Пацеляка після майже восьми років розгляду. Справа стосувалася подій силового розгону громадян у Кріпосному провулку та на вулиці Інститутській 18 лютого 2014 року. Суддя Анатолій Ясельський розглядав її з липня 2016-го. А 29 лютого 2024 року задовольнив клопотання адвоката обвинуваченого та закрив кримінальне провадження у зв’язку із закінченням строків давності.
Починаючи з 2021 року, прокурори, потерпілі та представник потерпілих скаржилися у Вищу раду правосуддя на безпідставне затягування розгляду. А після рішення про закриття провадження додалися скарги на порушення засад рівності всіх учасників процесу та порушення принципу змагальності сторін. При закритті провадження суддя не з’ясував думок всіх сторін та не надав можливості прокурору, потерпілим та їхнім представникам висловити свою правову позицію щодо заявленого клопотання. Тому 13 листопада 2025 року ВРП вирішила притягнути суддю Святошинського суду Анатолія Ясельського до дисциплінарної відповідальності.
Це рішення може стати цікавим прецедентом. Адже притягнути суддю за недотримання розумних строків дуже складно, бо всі розуміють, що суди зараз перевантажені і часто об’єктивно не можуть дотримуватися цих строків. Але коли Вища рада правосуддя це дослідила і змогла це встановити, то я думаю, що це може вплинути на інші процеси, коли судді будуть бачити, що за ними слідкують, це фіксується і може призвести до того, що їх можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності.
Наскільки болісно може вдарити по суддях ця дисциплінарна відповідальність?
Наприклад, у цьому випадку суддю відсторонили на два місяці від здійснення правосуддя, зняли всі суддівські доплати, до того ж відправили в школу суддів на донавчання. І останнє, на мою думку, напевно найцікавіше, це те, що суддя має пройти кваліфікаційне оцінювання, де його перевірять, чи може він продовжувати здійснювати правосуддя. Тобто його будуть оцінювати Громадська рада доброчесності та Вища кваліфікаційна комісія суддів.
Давайте детальніше зупинимось на ключових справах Майдану. Що зараз відбувається з справою про розгін студентів 30 листопада? Чи хтось з винуватців побиття несе відповідальність?
Більшість справ по цьому епізоду закриті через строки давності. Лишилося кілька справ, де обвинувачені не подавали клопотання про закриття, бо якщо немає клопотання, то суд буде розглядати справу до вироку. Але через закінчення термінів розгляду справ, людину вже не зможуть посадити чи застосувати якусь інакшу міру покарання, наприклад, усунення від певної посади. І ще є кілька справ, де обвинувачені переховуються від слідства в Росії. Є кілька справ щодо 30 листопада, які продовжуються, але більшість, близько 80% справ, закриті за строками давності.
Як бути з обвинуваченими, які переховуються в Росії? Яким чином можна їх притягнути до відповідальності?
До речі, до повномасштабного вторгнення була цікава спроба повернути в Україну Клюєва, коли ще з РФ у нас були дипломатичні стосунки. То росіяни відповіли, що “це не в інтересах Російської Федерації видавати його”. Щодо осіб, які переховуються в Росії чи на тимчасово окупованих територіях, можна проводити процедуру in absentia, тобто проводити судовий розгляд без їхньої участі із залученням лише їхніх захисників.
Адвокатка, представниця потерпілих у справах Майдану і членкиня “Адвокатської дорадчої групи” Оксана Михалевич. Фото: Людмила Тягнирядно
А якщо, наприклад, ці люди опиняться у третій країні, де працює Інтерпол. Чи зможе таким чином Україна екстрадувати обвинуваченого?
Теоретично так, але на практиці це може бути проблематично, тому що, наприклад, Інтерпол і деякі правоохоронні ор
- Останні
- Популярні
Новини по днях
1 грудня 2025
