Трамп нарешті усвідомив, що війну має зупинити саме Путін, - американський дипломат Брайза

09.11.2025, 19:27 espreso.tv

Отже, новий мер Нью-Йорка – Зоран Мамдані. Нічого особливого в цьому, можливо, і не було б, якби не дуже жорстка реакція з боку президента Дональда Трампа та середовищ, які з ним працюють. Бачимо, що одне з найважливіших американських міст вирішило підтримати свого кандидата, і неважливо, соціаліст він чи несоціаліст, мусульманин чи ні, не в тому справа: Нью-Йорк не хоче Трампа. І це тривожний сигнал для американського президента.

Не певен, що обрання Момдані в Нью-Йорку можна вважати якимось ширшим політичним сигналом, і на це є дві причини. Перш за все, слід пам’ятати, що Дональд Трамп надзвичайно непопулярний у Нью-Йорку. Хоча він там народився і виріс, згодом покинув місто й нині живе у Флориді.

У будь-якому разі, ці вибори навряд чи свідчать про електоральне майбутнє Трампа чи про силу його політичного впливу. Нью-Йорк — один із найбільш ліберальних, лівоцентристських регіонів Сполучених Штатів, тож перемога Момдані була цілком очікуваною.

Він мав значну перевагу в опитуваннях, хоча колишній губернатор Нью-Йорка Ендрю Куомо наприкінці кампанії скоротив відставання до приблизно шести відсоткових пунктів. Та все ж це регіон, де природно перемагають представники лівих політичних сил.

Також варто пам’ятати, що Дональда Трампа не було у виборчому бюлетені. Як показали нещодавні вибори у штатах Нью-Джерсі та Вірджинія, республіканці там продемонстрували слабкі результати. Загалом, упродовж останніх років республіканці мають труднощі тоді, коли самого Трампа немає серед кандидатів, зокрема під час проміжних або позачергових виборів, коли не відбуваються президентські перегони.

Відбулася зустріч американського лідера з Сі Цзіньпінем. Було багато протокольних речей, але суть не в пресрелізах. Чи вдалося до чогось суттєвого домовитись? Чи вдалося Дональду Трампу схилити до чогось Сі Цзіньпіна, адже жодних заяв стосовно російської агресії від нього після зустрічі з американським президентом не було.

Із заяв президента Трампа після його зустрічі з Сі Цзіньпіном відомо, що вони обговорювали Україну. За словами Трампа, ця розмова тривала досить довго.

Він також зазначив, що сторони шукали шляхи припинення війни та переконання Путіна зупинити агресію. Однак президент Трамп не розкрив жодних подробиць, як і Сі Цзіньпін, тож зміст обговорення залишається невідомим.

Втім, відомо, що кілька років тому, коли Сі Цзіньпін і Китай представили свій так званий мирний план для України, його ключовим пунктом була підтримка територіальної цілісності України. Це викликало різке невдоволення Володимира Путіна, однак для Китаю цей принцип залишається важливим через його власну позицію щодо Тайваню.

Останніми роками численні джерела повідомляли, що Сі Цзіньпін, з одного боку, не зацікавлений у завершенні війни, побоюючись, що після цього Сполучені Штати та Дональд Трамп зосередять свою увагу на Китаї та Тайвані. Водночас, за деякими даними, Сі Цзіньпін тиснув на президента Путіна, вимагаючи, щоб той припинив погрожувати застосуванням ядерної зброї, наголошуючи, що такі заяви є надмірно ескалаційними та небезпечними.

Тож я припускаю, що їхня розмова відбувалася саме в такому руслі. Варто також пам’ятати, що, хоча Китай і Росія проголосили стратегічне партнерство без обмежень, між ними існує очевидна напруженість. Росії, безперечно, не до вподоби роль молодшого партнера в цих відносинах, але фактично саме так воно і є.

Крім того, між Пекіном і Москвою зростає суперництво в Центральній Азії, а також напруження через питання видобутку корисних копалин і торгівлі загалом. І не варто забувати про давні прикордонні суперечки у Східному Сибіру, які тривають уже багато десятиліть.

Китай зміцнює свої позиції, і це небачена історія за останні кілька десятків років. Так що Пекін фактично примусив Вашингтон рахуватися зі своїми вимогами щодо глобальної торгівлі і глобальних впливів. Це не кінець історії, зрозуміло, але Китай демонструє готовність.

Але якщо говорити про параметри того, що стосується російсько-української війни та можливих перемовин щодо миру, - зірвалася зустріч у Будапешті. Американська адміністрація зрозуміла нарешті: Путін хоче й готовий із ними говорити – але безпредметно. До того ж він неправильно інтерпретує те, що має на увазі Дональд Трамп, відбувається когнітивний дисонанс. Ми бачимо путінську готовність продовжувати війну - а ракет "Томагавк" ми досі не побачили.

Так, я повністю згоден. Президент Трамп усвідомив, що президент Путін, як він сам висловився, говорить йому приємні речі, але не робить того, про що Трамп просить, коли йдеться про припинення війни проти України.

Трамп публічно висловив своє розчарування, зауваживши, що відчуває, ніби Путін просто "плескає його по плечу" — це американський розмовний вислів, який означає лестощі без щирості та без наміру діяти. Водночас Трамп веде переговори з певним рівнем політичної майстерності.

На мою думку, ракети "Томагавк" стали елементом переговорного тиску на Путіна. Це був сигнал: якщо Україна продовжить завдавати ударів по нафтових об’єктах, нафтопереробних заводах та інших цілях у глибині російської території, ситуація для Росії може ще більше загостритися, оскільки Сполучені Штати потенційно здатні надати Україні ракети "Томагавк".

Крім того, Німеччина планує передати більше ракетних комплексів ППО "Патріот", а Сполучені Штати поповнять ці поставки новими системами, що посилить обороноздатність України.

Це означає розширення підтримки протиповітряної оборони України, на що президент Трамп фактично погоджується, навіть якщо Сполучені Штати не фінансують це безпосередньо. Усе це є сигналами для президента Путіна. Те саме можна сказати і про нещодавню телефонну розмову між президентом Трампом і президентом Зеленським: спершу вона виглядала більш позитивною, хоча, за повідомленнями, обидва лідери завершили її на підвищених тонах.

У цьому сенсі він різко контрастує з попередніми американськими президентами, які були переконані, що національна безпека США нерозривно пов’язана з виживанням, процвітанням і безпекою України.

Трамп виявляє значну нетерплячість до Путіна. Іноді він буває нетерплячим і до Зеленського, особливо коли його дратує затягування війни. Проте, схоже, він нарешті усвідомив: війну розпочав не Зеленський, а Путін, і саме Путін має її зупинити.

Якщо ми беремо переговірну рамку, розуміємо, що є позиції, які не сходяться. Намагання РФ захопити ще більше українських територій, вимога РФ визнання цього на міжнародному рівні і бажання РФ мати вплив на українську внутрішню політику - про таке ми колись читали в підручниках з історії чи політології, а зараз це був би просто геополітичний шок.

Але, з іншого боку, треба намагатися промацати переговірні напрями. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган вкотре повторив, що він готовий надати майданчик для перемовин. У вас є відчуття, що якась із формул може бути викладена на папері? Адже коли діаметрально протилежні речі сходяться в одному пункті, ніхто цього не підписуватиме, тому що може бути колосальна реакція.

Я повністю згоден із вами, що цілі України та Росії є цілковито несумісними. Путін прагне саме того, про що ви сказали.

Він хоче змінити українську владу, домогтися повного роззброєння України, щоб вона більше ніколи не могла себе захистити. Серед нібито причин свого вторгнення він називає розширення НАТО та вимагає, щоб Альянс вивів свою військову, а можливо, й політичну присутність із так званих нових країн-членів у Східній Європі. Але цього, безумовно, не станеться.

На мою думку, Путін має на меті продовжувати війну, доки Україна не виснажиться, покладаючись на значно більші людські ресурси Росії, якими він готовий безжально жертвувати заради своїх воєнних амбіцій.

Якщо говорити про те, що могло б бути зафіксовано на папері, то під час своєї останньої зустрічі з Путіним на Алясці, а згодом і в розмові з президентом Зеленським, Трамп, за повідомленнями, обговорював ідею заморозити війну вздовж нинішньої лінії фронту. На наступному етапі планувалося провести переговори щодо майбутнього статусу територій, окупованих Росією. Йшлося про Донецьк, Луганськ і Донбас загалом, а також про Крим.

Схоже, Трампу вдалося переконати Путіна відмовитися від вимог визнати Запоріжжя та Херсон частиною Російської Федерації, і він розцінив це як крок уперед. Таким чином, потенційна домовленість могла б передбачати фіксацію лінії фронту, припинення бойових дій і відмову Росії від претензій на Запоріжжя та Херсон, тоді як статус інших окупованих територій обговорювався б пізніше.

Війна зараз у стані стратегічної рівноваги, колесо війни потрапило в яму і лише прокручується на одному місці, забираючи життя людей. Щоб нам змінити ситуацію на свою користь, потрібно долучити важкі наступальні озброєння. Ми бачимо, як вправно працюють українські бійці по об’єктах російської нафтопереробки – росіяни цього не чекали. Одна російська перевага, її величезна територія, стає водночас її колосальним недоліком: у них бракує систем ППО, і вони не можуть захистити свої стратегічні об’єкти.

Росіяни переживають, звісно, але нам потрібно додаткове озброєння в належній кількості. Ми пам’ятаємо цирк, який влаштувала адміністрація Джозефа Байдена, коли виділила нам пару десятків танків "Абрамс". Це добре, але цього було недостатньо для потужного прориву. І зараз нам потрібні потужні наступальні інструменти. На вашу думку, ми їх отримаємо чи будемо й надалі винищувати російські стратегічні та військові, об’єкти, а вони будуть винищувати об’єкти наші, битимуть по наших містах?

Передусім слід визнати, наскільки Україна стала інноваційною у веденні війни з використанням безпілотників і у військовій тактиці загалом, особливо у сфері їхнього виробництва. На початку війни Україна значною мірою покладалася на турецькі безпілотники, і всі ми пам’ятаємо популярну пісню про "Байрактар".

Проте ті безпілотники були надто великими й дорогими. Тепер Україна виробляє компактні, недорогі та високоефективні дрони, які докорінно змінили характер сучасної війни. Звичайно, танки та інше сучасне озброєння залишаються необхідними, але адміністрація президента Трампа не планує

Читати повністю…