Як українські та іноземні лікарі борються із резистентними бактеріями, які масово поширюються під час війни

30.10.2025, 22:52 foreignukraines.com

Ще до того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, Україна стикалася із вищим рівнем стійкості бактерій до антибіотиків, ніж багато західноєвропейських країн

Коли Гейлі Урен поспішала назустріч пораненому британському солдату, евакуйованому до її лікарні на заході України, австралійський клініцист розмірковувала про те, наскільки вразливим, мабуть, почувається молодий чоловік, не розмовляючи українською. Коли вона підійшла до його ліжка, він випалив: «О Боже мій, слава Богу!» Потім він швидко запитав її: «Я втрачу ногу?». Про це йдеться в аналітичній статті VaccinesWork, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Кілька тижнів по тому, сонячного червневого дня у Львові, 24-річний солдат із чорним кучерявим волоссям і бородою та насиченими темними очима лежить у палаті, яку ділить із трьома іншими чоловіками з військовими пораненнями, у міській лікарні Святого Пантелеймона. Він виріс у Південному Лондоні і працював у приватній охороні, перш ніж вступити до Міжнародного легіону Збройних Сил України у січні 2025 року.

«Я приїхав сюди із вищою метою, — каже він, — зупинити зло, перш ніж воно пошириться далі в Європу».

Після навчання його скерували до Харківської області для відбиття наступу росіян. Одного квітневого дня, пробираючись через мінне поле, у нього влучили осколком міномета, що вибухнув за кілька метрів. Він спробував встати, «але відчув хрускіт кісток у стегні». Він підігнувся, і товариш витягнув його у безпечне місце.

Військові лікарі попередили його ламаною англійською мовою, якщо бактерії, які вразили його розтрощений таз, будуть стійкими до антибіотиків, то він може втратити ногу.

«Це була б надзвичайно важка ампутація», — каже Урен.

Його прогноз залежав від результатів лабораторного дослідження, яке викриє патогени.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке триває уже четвертий рік, призвело до жахливих втрат. Десятки тисяч солдатів та майже 14 000 мирних жителів в Україні загинули від жахливих травм, отриманих внаслідок обстрілів, вибухів безпілотників та ракетних атак. Ті, хто вижив, змушені боротися з іншою, невидимою загрозою: бактеріями, стійкими до багатьох антибіотиків.

Зростаюча кількість поранених солдатів інфікується мікробами, які мають надзвичайну стійкість — вони витримують більшість або всі антибіотики.

«Рівень смертності в Україні значно перевищує той, що ви бачите в усьому світі. І це справді лякає», — каже Урен.

В усьому світі антимікробна стійкість є частішою причиною смерті, ніж ВІЛ чи малярія; у 2021 році вона була безпосередньою причиною приблизно 1,14 мільйона смертей у всьому світі, згідно зі звітом The Lancet за 2024 рік.

«Найгірші з цих лікарсько-стійких штамів більше не реагують на деякі з найпотужніших доступних антибіотиків», — каже Луїза Мартін, педіатр та фахівець з інфекційних захворювань Університетської лікарні Шаріте у Берліні, яка допомагає керувати антимікробним забезпеченням у закладі.

За допомогою європейських союзників та Сполучених Штатів, українські органи охорони здоров’я намагаються вирішити проблему, яка, схоже, є першопричиною множинної лікарської стійкості: порушення контролю та профілактики інфекцій у перевантажених відділеннях швидкої допомоги. Ситуацію посилює давня помилкова практика деяких лікарів травматологічних відділень, яка полягає в економії запасів шляхом призначення низьких доз антибіотиків.

Оскільки зусилля щодо стримування загрози резистентності до антимікробних препаратів в Україні не дали результатів, небезпечні штами, стійкі до ліків, почали циркулювати серед населення загалом, зокрема серед маленьких дітей та людей з легкими симптомами захворюваності.

«Зараз це точно не обмежується лише пораненими на війні», – каже Урен, ані іншими пацієнтами, які підхоплюють стійкі бактерії у лікарнях.

Львівська область, де вона працює, має один із найвищих рівнів множинної лікарської стійкості в усій Україні: як у стінах лікарень, так і за їх межами, проявляючись у клініках та кабінетах лікарів по всьому місту.

А Львів знаходиться лише за 70 кілометрів від кордону із Польщею та Європейським Союзом.

«Безпосередньо біля їхнього порогу», – додає Урен.

Ситуація з резистентністю до антимікробних препаратів у Львові може бути жахливою, але Урен невпинно оптимістична. Вона набула досвіду в галузі охорони здоров’я під час пандемії у Брісбені, коли керувала розгортанням вакцини проти Covid-19 у 2021 році.

На початку 2022 року вона пройшла курс з медицини катастроф та невідкладної допомоги в Італії, де зустрілася з керівником британської благодійної організації UK-Med. Він запропонував їй роботу у Дніпрі.

«Я нічого не знала про Україну», – каже Урен, яка уявляла, що вся країна – це зона бойових дій.

Оселившись у Дніпрі, Урен часто їздила до мобільних клінік UK-Med по всій країні, забезпечуючи медичних працівників необхідними ліками.

На початку 2023 року посадовці Першого Львівського територіального медичного об’єднання звернулися до UK-Med, чи може благодійна організація зв’язати їх із кимось, хто міг би допомогти комплексу на понад 2400 ліжок, до якого входить лікарня Святого Пантелеймона, керувати процесом призначення антибіотиків. Урен скористалася цією можливістю, влаштувавшись на повний робочий день.

За словами Урен, лікарняний комплекс не вів систематичного обліку інфекцій у своїх пацієнтів, тисячі з яких були солдатами, скерованими туди для реконструктивної хірургії або лікування опіків. На момент прибуття до Львова, вони могли провести дні або тижні у кількох травматологічних відділеннях або лікарняних палатах.

«Ми не знаємо їхньої повної історії хвороби, через які лікарні вони пройшли», – каже Урен.

Вона та клінічний фармацевт Наталія Алієва ретельно складали рукописні нотатки про пацієнтів із мікробіологічної лабораторії лікарняного комплексу та її архіву.

«Я дуже швидко навчилася читати кирилицю», – каже Урен.

Проаналізувавши понад 6800 діагностичних ізолятів, Урен та її колеги зробили сумне відкриття. Коли лікарі призначають антибіотики, не знаючи достеменно, які бактерії вони лікують, 80% ймовірних збудників досі повинні бути чутливими до препарату. Однак для деяких антибіотиків вони виявляли 30% або менше.

«Це досить страшно і означає, що вони подіють лише приблизно у 30% пацієнтів», – повідомляє Урен.

У своєму звіті, опублікованому в журналі Lancet Infectious Diseases у квітні 2025 року, було розглянуто три мікроби, які вже перебувають на глобальному радарі стійкості до антимікробних препаратів: Pseudomonas, Acinetobacter та Klebsiella. Усі три є грамнегативними бактеріями, які мають характерну клітинну стінку, що допомагає захистити від ферментів, мийних засобів та антибіотиків. Усі три відомі тим, що колонізують опіки і травматичні рани, з яких інфекції на полі бою можуть потрапляти у кровотік та викликати небезпечний для життя сепсис.

Було достатньо підстав для занепокоєння, що Україна, як і інші зони воєнного конфлікту, перетвориться на тигель стійкості до ліків. Під час війни в Іраку на початку 2000-х років військові шпиталі були настільки переповнені стійкими до ліків Acinetobacter baumannii, що лікарі прозвали цей паличкоподібний організм «Iraqibacter». Збудник, схоже, особливо вправний у формуванні біоплівок, що дозволяє йому зберігатися на поверхнях лікарень довше, ніж більшість інших патогенів, інфікуючи нових поранених.

«Він також може передаватися повітряно-крапельним шляхом. Дуже важко його коли-небудь позбутися», — каже Гейман Вертхайм, медичний мікробіолог Медичного центру Університету Радбауда у Нідерландах, який провів час у Дніпрі та Львові, допомагаючи колегам боротися із мікробами, стійкими до множинних ліків.

20 років тому, штами A. baumannii, як правило, були чутливими до карбапенемів, класу антибіотиків широкого спектру дії. Тепер цього немає: багато A. baumannii зараз мають генетичний апарат, аби протистояти цим препаратам.

Коли Iraqibacter здобув сумну славу, Україна, як і інші колишні радянські країни, застосовувала принцип невтручання у використання антибіотиків. Багато антибіотиків можна було придбати в аптеках без рецепта.

«Якщо у вашої дитини була лихоманка, ви б дали їй антибіотик, навіть якщо це майже напевно був вірус, який викликав лихоманку», — каже експерт з антибіотикорезистентності Олена Мошинець, мікробіолог Інституту молекулярної біології та генетики в Києві.

Українські органи охорони здоров’я прагнули обмежити цю практику. Зараз у Києві, принаймні, менше антибіотиків доступно без рецепта.

«Але в багатьох інших регіонах це не так. У нас дуже велика проблема з тим, що люди використовують антибіотики, коли і де завгодно», – каже Сергій Ширинкін, директор лікарні Дніпровського державного медичного університету.

Ще до того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, Україна стикалася з вищим рівнем стійкості бактерій до антибіотиків, ніж багато західноєвропейських країн. Деякі штами Acinetobacter та Pseudomonas, стійкі до ліків, які зараз виявляються у поранених солдатів, тісно пов’язані зі штамами, що циркулювали до 2022 року, згідно з липневим звітом у Genome Medicine мікробіолога Патріка Макганна з Інституту армійських досліджень імені Волтера Ріда у Сільвер-Спрінг (США).

«Ці результати є потужним прикладом того, як війна та збройний конфлікт можуть призвести до того, що проблема низького рівня стійкості до антимікробних препаратів швидко вийде з-під контролю», — каже Макганн.

Українські чиновники нещодавно почали надавати лікарям чіткіші вказівки щодо використання антибіотиків. Колись лікарям доводилося самостійно вирішувати, які антибіотики використовувати проти різних інфекцій.

«Це був повний безлад. Було багато плутанини з приводу того, що призначати і як лікувати пацієнтів», — зазначає Віктор Строкоус, завідувач відділення невідкладної допомоги Київської міської клінічної лікарні № 6, який лікував сотні солдатів з інфекціями, які загрожували їх життю.

У 2023 році Міністерство охорони здоров’я видало рекомендації, розділивши доступні антибіотики на три групи: препарати першого ряду, список препаратів, які підлягають спостереженню і їх варто використов

Читати повністю…