Українські юнаки розповіли, чому вирішили йти до армії або виїжджати за кордон
В Україні юнаки стоять перед складним вибором: йти до армії та воювати чи виїхати за кордон. Кожен молодий українець має відповісти на це запитання. Це рішення, яке назавжди визначить його життя. Рішення, яке ніхто не зможе ухвалити за нього
Під акомпанемент акордеону гурт молодих українців репетирує народні танці. Вони хочуть стати хореографами. Костянтин Кантеміров – один із трьох чоловіків у групі. Він навчився танцювати на Донбасі. Для нього це важлива частина його української ідентичності. Про це йдеться у спецрепортажі німецького видання TagesSchau, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.
«Танці – це моє життя. Коли я танцюю, то почуваюся по-іншому. У кожного своє покликання, і танці – це моє», – каже Кантеміров у кулуарах тренування.
Його мати втекла до Німеччини, а батько воює на передовій. Як і багато юнаків в Україні, він стоїть перед складним вибором: відмовитися від своїх мрій і піти на війну — чи залишити батьківщину та розпочати нове життя.
«Я хочу піти до армії. Тепер це мій шлях – захищати Батьківщину», – вирішив Кантеміров.
Він прийме присягу і вступить до лав Збройних сил України.
В Україні чоловіків мобілізують лише з 25 років. Костянтину Кантемірову 22 роки, і йому не треба воювати, але він добровільно йде на призовний пункт.
В українській армії не вистачає солдатів, тому держава з 1 лютого 2025 року намагається мотивувати молодих людей вигідними контрактами. Успіх поки невеликий. У той же час уряд нещодавно ухвалив рішення, що українці віком від 18 до 22 років можуть знову легально залишити країну, незважаючи на війну.
«Дехто вирішує виїхати, це їхнє рішення. Я зробив свій вибір, бо не маю іншого», — пояснює Кантеміров.
Богдан Мостовий також ухвалив рішення. Його дядько воював на фронті і з того часу пропав безвісти.
«Я – патріот, але не сказав би, що готовий йти на війну зараз. Я бачу багато проблем у системі, які мене демотивують. Я не вірю у жорстку армійську структуру», – наголошує Богдан, якому незабаром виповниться 20 років, і, як і багато інших юнаків, він хоче залишити країну.
Він хоче виїхати разом із своєю дівчиною за кордон, але вона дуже боїться цього кроку.
«Мені дуже важко емоційно, тому що цим рішенням я беру на себе відповідальність за двох, а не лише за себе. Дуже важко їхати, не знаючи, як складеться твоє життя», – зазначає Мостовий.
Виїхати за кордон чи піти на війну — ось питання, які вирішують українські юнаки. Богдан Мостовий та його дівчина Олександра намагаються відволіктися, займаючись скелелазінням. Але між ними стоїть одне питання: залишитися чи виїхати?
«Якби Богдан не наполягав, то я залишилася б тут. Незважаючи на ракетні атаки та попри повітряні тривоги», — каже Олександра.
Поки вона відповідає, Богдан Мостовий задумливо дивиться на землю.
«Якщо я залишусь тут, є ризик, що моя мати втратить сина, а Олександра – мене. У мене лише одне життя, і я хочу прожити його хоча б трохи довше», — каже 19-річний хлопець.
Під Києвом новобранці готуються боронити свою країну. Дилема: Україні потрібні чоловіки на передовій, а також чоловіки для майбутнього. Політолог Олег Саакян критикує відсутність стратегії у держави, що породжує невпевненість серед людей.
«Ми затикаємо одні дірки, а з’являються нові. Кожне рішення, з одного боку, вирішує конкретну проблему, але водночас створює цілу низку інших», — наголошує політолог.
За його словами, Україна навіть не отримує можливості розібратися з першопричинами, а натомість постійно бореться із наслідками у режимі кризи.
«Рішення у тривалій війні на виснаження не можна ухвалювати, ґрунтуючись на логіці короткої війни. Відкриття кордонів лише для молодих чоловіків недостатньо. Ми маємо відкрити кордони для більшої кількості людей загалом», — вимагає він.
Для цього необхідні певні умови, правила та покарання за їхнє порушення.
«Проте ми не повинні повністю відкривати кордон для якоїсь вузької групи, а повинні відкрити їх для всіх українців, але з умовами. Інакше будь-який вибір буде сприйнятий як популізм з боку влади або як привілей певних соціальних груп за рахунок інших», – пояснює Саакян.
Повернемося на танцпол. Костянтин Кантеміров танцює сьогодні востаннє за довгий час. Лише за кілька днів він розпочне навчання на військового. Він хоче стати оператором безпілотника. Його однокурсники здивовані. Для багатьох це стало справжнім шоком.
«Костя – дуже важлива постать у нашій групі», – каже Марія.
А Софія додає: «Він тримав тут культурний фронт, а тепер триматиме і справжній фронт. Ми підтримуємо його і чекатимемо».
Кантеміров розглядає військову службу як можливість.
«Це не прощання. Я повернуся і навчатиму дітей танцювати», – упевнений він.
Особиста свобода чи свобода нації? Кожен молодий українець має відповісти на це запитання. Це рішення, яке назавжди визначить його життя. Рішення, яке ніхто не зможе ухвалити замість нього.
- Останні
- Популярні
- Листопад, 04
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Новини по днях
5 листопада 2025
