Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Пішов із життя Юрій Тарнавський — поет, мислитель, один із засновників Нью-Йоркської групи

subota.online

Пішов із життя Юрій Тарнавський — поет, мислитель, один із засновників Нью-Йоркської групи

14 жовтня 2025 року перестало битися серце Юрія Тарнавського — українського та американського письменника, перекладача, лінгвіста-кібернетика, одного з творців легендарної Нью-Йоркської групи. Йому було 91.

«Нью-Йоркська група» (НЙГ) — це об’єднання українських письменників-емігрантів, засноване в середині 1950-х років у Нью-Йорку. Вона стала важливим явищем української літератури ХХ століття, адже дала поштовх розвитку модерністської, авангардної поезії поза межами України.

“Поети ніколи не помирають. Просто ідуть.”

Юрій Тарнавський — постать виняткової ваги для української та світової культури. Народжений 3 лютого 1934 року в місті Турка на Бойківщині, він пройшов шлях від українського емігранта до професора Колумбійського університету, інженера IBM, дослідника штучного інтелекту та автора, який писав українською й англійською мовами.

Попри десятиліття життя у США, Тарнавський завжди залишався українцем у слові. Його твори — експерименти зі смислом, мовою та тишею. Серед найвідоміших збірок — «Без Еспанії», «Поезії про ніщо», «Оперене серце». Його роман «Шляхи» (1961) став одним із перших екзистенціалістських текстів в українській літературі.

У жовтні очікується вихід великого збірника вибраної поезії Юрія Тарнавського — книжки, яку він готував до останніх днів, але вже не встиг тримати в руках.

Останній віршя мушу замовкнути колись,зужитий своїми словами,я мушу перестати повторятиодне слово, яке звучить банальноє багато слів, які тремтять приємно,уложені в барву веселки,якими можна наповняти себе,забувати про тіло через них,але вони надто непотрібні,надто легко їх позбутися,але пощо викидати їх,коли вони непомітні і не важатья можу замовкнути колись,і коли прийде цей день закінчення,я відійду із спокійним тілом і очима,задоволений до найвищого піднесення.

Ці рядки з «Останнього вірша» (1956) сьогодні звучать як спокійне передчуття вічного мовчання.

© Використання матеріалів з інтернет-видання Субота Онлайн дозволяється лише за умови посилання на сайт subota.onlineДля інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.

  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
19 жовтня 2025

Новини на тему

Більше новин